Чому ми не чуємо одне одного? Секрети активного слухання

Тетяна Панасюк, психологиня, НЛП-практикиня, психосоматологиня, системна розстановниця, інструкторка з тетахілінгу, спеціалістка кризового консультування

Як ми втрачаємо зв’язок у спілкуванні

У кожного з нас є природне бажання бути почутими, зрозумілими і прийнятими. Проте парадокс у тому, що в реальному спілкуванні ми часто… не слухаємо. Ми наче присутні фізично, але всередині зосереджені не на співрозмовнику.

Типові помилки у спілкуванні

Однією з найпоширеніших помилок у спілкуванні є те, що ми починаємо говорити про себе, не дослухавши співрозмовника до кінця.

Наприклад, вам розповідають про подорож – очі світяться, у голосі – захоплення. А ви, замість того, щоб уважно вислухати, перебиваєте:

– «О, а я теж була в Італії! Ми тоді…».

І починаєте розповідати власну історію.

Ще одна поширена помилка – це знецінення і критика сказаного.

Наприклад, коли, слухаючи, ви даєте оцінку словам, діям або емоціям співрозмовника. Розповідаєте, як має він реагувати на подію, замість зрозуміти і розділити його стан.

Здавалося б, ви просто ділитеся схожим досвідом. Але в цей момент співрозмовник залишається сам на сам зі своїми враженнями, без можливості бути почутим. Часто після таких розмов залишається відчуття легкого знецінення: «Наче я й не договорив… наче моя історія не така важлива».

Чому так відбувається?

Це насправді відображення фокусу на собі замість фокусу на іншій людині.

Під час спілкування наша увага часто мимоволі обертається навколо себе:

Який я маю вигляд?
Що про мене подумають?
Як я сформулюю відповідь, щоб звучати цікаво?
Чи не засудять мене інші?

Під час розмови ми паралельно прокручуємо власні думки, проблеми, образи або плануємо, що сказати далі. У цей момент фокус на собі стає сильнішим за фокус на іншій людині. І хоча зовні ми присутні, всередині – в іншому світі. Саме це часто руйнує глибину взаємодії та створює відчуження.

Чому ж ми не слухаємо по-справжньому?

Внутрішній шум. Наші думки звучать голосніше за слова співрозмовника.
Поспіх і багатозадачність. Ми намагаємось «упакувати» розмову між справами.
Оцінювання та інтерпретації. Ми слухаємо, щоб відповісти або оцінити, а не зрозуміти.
Бажання «виправити». Часто хочеться одразу дати пораду, а не просто побути поруч.
Низька зацікавленість співрозмовником, його темою, його особистістю. Коли ми спілкуємось «з обов’язку» або з ввічливості.
Бажання бути почутими переважає над бажанням слухати співрозмовника. Ми чекаємо своєї черги говорити.

Як виправити ситуацію, щоб розмова стала приємною для обох сторін?

Розвивати активне слухання!

Активне слухання – це свідомий вибір перемкнути увагу з себе на іншу людину. Це не просто мовчання, а глибока присутність: очима, тілом, інтонацією, уточнювальними запитаннями.

Ключові елементи активного слухання:

Контакт очима – сигнал: «Я з тобою».
Пауза перед відповіддю – дає можливість співрозмовнику висловитись до кінця.
Перефразування та уточнення – допомагають уникнути перекручень.
Емпатія – не просто чути, а відчувати.
Повна присутність – без гаджетів, багатозадачності й внутрішніх монологів.

Слухання – це один із актів турботи. Коли нас справді слухають, ми розквітаємо. Ми відчуваємо значущість, прийняття й довіру. Це створює простір безпеки, де можна бути собою. У родині, дружбі та професійному спілкуванні така увага часто важливіша за красномовство.

Прості практики для розвитку навички

Поставте собі мету, що ви свідомо слухаєте до кінця, не перебиваючи.
Коли виникає бажання одразу відповісти або поділитися – зробіть вдих і поставте уточнювальне запитання.
Підсумуйте почуте: «Я правильно зрозумів/ла, що…». Це дає змогу зрозуміти співрозмовника без інтерпретацій через ваші фільтри сприйняття.
Для важливих розмов створюйте «простір без відволікань».

Висновок

Ми всі хочемо, щоб нас слухали. Але справжній зв’язок народжується, коли ми самі вчимося слухати з увагою, а не з его.

Спробуйте хоча б один день ловити себе в моменті «перемикання на себе» – і свідомо повертати увагу до людини. Ви здивуєтесь, наскільки глибшими стануть ваші розмови та стосунки.

Читайте ще: Психологія грошей: як мислення впливає на наші заробітки?