Про Budni
Наші продукти
З кожним роком повномасштабної війни в Україні росте кількість ветеранів та ветеранок. І питання щодо їх реінтеграції постають все гостріше. Прикладом взаємодії з колегами з бойовим досвідом, онбордингу ветеранів та постійної підтримки мобілізованих співробітників поділилися у корпорації «Біосфера».
З чого має починатися реінтеграція ветеранів? Як працівники підтримують мобілізованих колег? Яке навчання проходять співробітники для кращої взаємодії з колегами з бойовим досвідом? Відповідями на ці питання поділилась Тетяна Лоза, HR бізнес-партнерка корпорації «Біосфера», керівниця відділу оцінки та навчання співробітників.
– З чого має починатися реінтеграція ветеранів у компанії?
Реінтеграція ветеранів починається задовго до демобілізації. Адже це питання стає актуальним не в той момент, коли захисник повертається до цивільного життя і переходить у статус ветерана, а в момент початку процесу мобілізації.
Тобто та підтримка, яку захисник отримує упродовж усього періоду несення служби, напряму впливає на те, наскільки просто чи складно йому буде адаптуватися до цивільного життя після повернення.
Якщо упродовж служби не був втрачений зв’язок і щира підтримка колег була опорою увесь цей час, то захисник продовжує відчувати себе частиною колективу і необхідність заново інтегруватися у спільноту колег є незначною. Ба більше, питання реінтеграції – це не тільки питання про ветерана, це питання про спільноту, до якої він повертається. Як враховувати бойовий досвід колеги і зробити спілкування максимально комфортним та підтримуючим? Це питання, на які потрібно знати відповіді кожному у нашому суспільстві, а отже – вивчати їх і використовувати ці знання у спілкуванні з мобілізованими колегами та ветеранами.
– Які аспекти в реінтеграції ветеранів зараз найбільш проблемні?
– Кожна історія ветерана є унікальною, тому питання розуміння індивідуальних потреб і їх врахування під час співпраці – це виклик.
Для нас як для роботодавця найбільш болючі питання – ті, на які ми не можемо впливати. Ми можемо допомагати організувати найрізноманітніші послуги (медичні, психологічні, юридичні) і розбудовуємо внутрішньокорпоративні механізми для задоволення різних потреб ветерана під час його повернення до цивільного життя. Але є ситуації, в яких ми зустрічаємося із законодавчими обмеженнями і не можемо запропонувати ветерану робоче місце, наприклад, через стан здоров’я.
Кількість підстав для демобілізації наразі невелика, і найбільш частою є саме стан здоров’я. Законодавство ж про охорону праці є досить застарілим і має дуже багато обмежень, щоб обіймати ту чи іншу посади. Саме тому ми маємо непоодинокі випадки, коли ветеран хоче і об’єктивно може виконувати певні роботи, але через законодавчі обмеження ми не можемо допустити його до виконання таких посадових обов’язків. У цій ситуації ми не можемо запропонувати йому професійну зайнятість, яка могла б бути ключовим фактором його реінтеграції в суспільство.
– Портрет ветерана постійно змінюється. Яким він є зараз? Які потреби має?
– Портрет ветерана є динамічним поняттям, оскільки залежить від того, який шлях проходять ветерани. І оскільки сьогодні ми говоримо про ветеранів, які тривалий час знаходяться на бойових завданнях, без ротацій і можливостей відновити своє здоров’я та сили, помічаємо зростання потреби у кваліфікованій медичній допомозі та психологічній підтримці.
– Як впливає портрет ветерана на потребу навчання співробітників?
– Для нас освітній фокус корпоративної програми реінтеграції ветеранів є ключовим. Ми вважаємо, що це вагома для суспільства діяльність. Адже якщо наші співробітники знатимуть про шлях і портрет ветерана, вони зможуть враховувати ці знання для вибудовування комфортного діалогу і надавати необхідну підтримку, що базується на розумінні його потреб. Ці знання будуть застосовані не тільки в рамках нашої корпоративної спільноти, адже ми маємо чимало спілкування з рідними, друзями, знайомими працівників, які мають бойовий досвід. Тому це не просто корпоративна програма навчання, це дійсно просвітницька діяльність, що є важливою для всього суспільства.
– Як команда допомагає у закритті потреб ветеранів? Чому важлива субʼєктна підтримка?
– Особливістю нашої корпоративної програми є те, що підтримку надають співробітники. Тобто регулярний контакт із мобілізованими колегами тримають не окремо визначені фахівці, а добре знайомі колеги.
Коли постійно на зв’язку той, з ким захисник працював пліч-о-пліч до мобілізації та працюватиме після його повернення – це саме та опора і зв’язок із колективом, який зменшує частку «ре» в слові реінтеграція.
Ми маємо регламентовані види матеріальної допомоги, яку надає корпорація. Велику кількість зборів для задоволення потреб наших мобілізованих колег закривають саме співробітники. Для цього ми маємо окремий канал комунікації і це дійсно про суб’єктність і внесок кожного. Також колеги готують подарунки для мобілізованих та їх сімей до різних свят. Це можливість проявити увагу та піклування.
– Яке навчання проходять співробітники корпорації для кращої співпраці з колегами-ветеранами?
– Ми проводимо регулярні події онлайн та офлайн, маємо дистанційний курс навчання, а також проводимо регулярні просвітницькі комунікації у корпоративних каналах. Спочатку надаємо інформацію про шлях і портрет ветерана, а далі пропонуємо конкретні поради – як скласти план адаптації, як провести першу зустріч, як виявити наявні потреби тощо.
– Які ключові навички повинні мати співробітники, щоб їхня взаємодія з ветеранами була якісною?
– Це вміння почути, розуміти і приймати інакшість іншої людини. Це розуміння, що досвід впливає на кожного з нас. Ці ключові навички будуть актуальними для вибудовування комфортної взаємодії з усіма нами, тими хто переживає події війни – на фронті чи у цивільних містах.
Кожна нова зустріч – це знайомство двох чи більше людей. І саме вміння почути, зрозуміти, прийняти людину з її унікальним досвідом – це і є фундамент для найкращої взаємодії.
– Як потрібно готувати керівників для управління командою з ветеранами?
– Дійсно, питання підготовки керівників є надважливим. Саме керівники є провідниками культури у своїх колективах. Тому, перш за все, керівник має сам розуміти шлях і портрет ветерана, вміти враховувати ці знання у щоденній взаємодії. Але роль керівника ще і в тому, щоб впливати на колектив і вибудовувати ту культуру розуміння і прийняття, про яку ми казали раніше. Звісно, є ще багато практичних рекомендацій, які керівник може застосовувати при реалізації «Дорожньої карти ветерана в корпорації». Цим питанням ми присвячуємо наші освітні модулі на кожній з локацій корпорації.
– Як корпорація «Біосфера» підтримує мобілізованих співробітників?
– Підтримка мобілізованих колег передбачає регулярний зв’язок та реагування на потреби. Велика кількість матеріальних потреб покривається корпорацією – це фінансова допомога на купівлю спорядження, щомісячні виплати, надання продукції корпорації, а також інші регламентовані види підтримки.
За появи необхідності в отриманні медичної, юридичної чи психологічної допомоги ми пропонуємо допомогу партнерів, які мають експертизу та закривають ці потреби.
Не менш важливою є підтримка і реагування на потреби мобілізованого працівника колегами. У результаті цього потужного руху були закуплені і дрони, і тепловізори, і автівки, і аптечки, і генератори, і ще дуже багато потрібних речей. Окремою щемливою історією є подарунки від колег дітям наших загиблих співробітників. Тобто це про щирість, про справжню допомогу і про справжню суб’єктність цієї підтримки.
– Чи відрізняється онбординг ветеранів-новачків у компанії та демобілізованих працівників?
– Насправді онбординг тих ветеранів, які прийшли до нас зовні, суттєво не відрізняється, від онбордингу будь-якого іншого новачка. І це про справжню рівність. Зовнішні кандидати-ветерани та співробітники-ветерани мають аналогічні потреби, які нічим не відрізняються від потреб кандидатів, які, не маючи бойового досвіду, інтегруються в корпорацію. Дуже важливо, щоб особливий підхід не став таким, що дискримінує та обтяжує ветерана. Ми маємо розвивати культуру спілкування, демонструвати шану і повагу, але підхід до організаційної та професійної адаптації не має відрізнятись.
– Чи стикались ви з упередженням стосовно роботи з ветеранами? Як їх допомагає подолати навчання співробітників?
– Майже у кожної людини є упередження. Наше інформаційне поле перенасичене міфами про ПТСР, про поведінку ветеранів, про наслідки бойового досвіду. Наш шлях – це дослідження справжніх факторів, викликів, наслідків, особливостей та ознайомлення нашої спільноти з ними. Це також і про розвінчання тих міфів, які існують у суспільстві. Аргументована та підкріплена дослідженнями інформація є гарним антидотом проти кожного міфу.
Тетяна Ковальчук, авторка медіаплатформи budni