Вихід на нову роботу – стрес для будь-якого працівника. Здається, що ви нічого не знаєте й не вмієте, а в голові постійно крутиться страх: випробувальний термін пройти не вдасться. Знайомо?


Часто навіть попри багаторічний досвід або успішне проходження відбору з’являється внутрішній голос, який запитує: «Чи справді я заслуговую бути тут?». Це і є синдром самозванця. Але варто пам’ятати, що ви не одні: за різними дослідженнями, понад 70% людей стикалися з цим відчуттям хоча б раз у житті.


У статті розповімо, як підтримувати впевненість і продуктивність у перші місяці після працевлаштування, аби сумніви не зруйнували ваш потенціал.


Що таке синдром самозванця і чому він виникає?


Синдром самозванця – це психологічне явище, за якого кваліфіковані люди сумніваються у власній компетентності та досягненнях. Вони приписують свої успіхи випадковості, удачі чи зовнішнім обставинам, а не власним здібностям.


На новому місці роботи цей стан проявляється особливо гостро: може здаватися, що компанія обрала вас випадково, а не завдяки досвіду; що ви не заслуговуєте на гідну зарплату; а якщо не розумієте процесів у новій компанії, то це начебто свідчить про низькі інтелектуальні здібності.


У перші тижні на новій роботі часто виникає сильне бажання довести свою цінність, не припуститися помилок, бути ідеальним новачком. Такий тиск (як внутрішній, так і зовнішній) виснажує, паралізує дію та вбиває ініціативу.


Методи боротьби із синдромом самозванця


Щоб внутрішні сумніви не виснажили вас настільки, що зникне бажання працювати й розвиватися, синдром самозванця потрібно вчасно нейтралізувати. Допоможуть у цьому прості, але дієві методи.


Змініть внутрішній діалог


Замість: «Я ще не все знаю, мабуть, я не на своєму місці», кажіть собі: «Я навчаюсь і зростаю. Це нормально – чогось не знати на початку».


Ваш внутрішній голос – головний формувач самооцінки. Усвідомлено замінюйте самокритику на слова підтримки. Підкреслюйте не лише результат, а й сам процес: «Я зробив(ла) перший крок», «Я поставив(ла) питання, замість того щоб мовчати» – це вже успіх, і ви вже молодець.


Фокусуйтеся на навчанні, а не на перфекціонізмі


У перші місяці на новій посаді головне завдання – не бути ідеальними, а навчатися. Поставте перед собою мету не вражати, а інтегруватися: зрозуміти корпоративну культуру, розібратися в процесах, налагодити стосунки з колегами.


Синдром самозванця часто підсилюється бажанням «довести, що я заслуговую тут бути». Але цей період – не про доведення, а про адаптацію. Дайте собі право на помилки та поступовий розвиток.


Ведіть щоденник досягнень


Щодня записуйте 2-3 факти, які вам вдалися: маленькі перемоги, подолані труднощі, отриманий позитивний зворотний зв’язок. Це стане вашою «доказовою базою» проти внутрішнього критика.


Наприклад: «Поставив(ла) уточнювальне запитання замість того, щоб удавати, ніби все зрозумів(ла)», «Отримав(ла) позитивний відгук від колеги», «Розібрався(лася) з новим інструментом» тощо.


Такі дрібниці – це фундамент здорової впевненості в собі.


Налагоджуйте стосунки з колегами


Соціальна інтеграція – важливий буфер проти відчуття «чужого серед своїх». Не соромтеся звертатися по допомогу, ставити запитання та проявляти ініціативу у спілкуванні. Більшість колег радо підкажуть, адже самі колись були новачками.


Спробуйте також знайти неформального наставника – людину, до якої можна звернутися з «неофіційними» питаннями. Це значно знижує рівень тривожності та допомагає швидше адаптуватися.


Пам’ятайте: не все залежить від вас


Синдром самозванця живиться гіперконтролем. Ви не зобов’язані знати все одразу і не несете відповідальності за реакції інших людей чи за кожен результат команди. Ваше головне завдання – робити свою роботу якнайкраще, бути відкритим до зворотного зв’язку та розвиватися. Цього цілком достатньо.


Сумніви у собі – це не слабкість, а свідчення високих стандартів. Але дозвольте собі бути людиною, а не безпомилковим роботом. Справжній професіонал – не той, хто ніколи не сумнівається, а той, хто діє попри сумніви. І те, що ви зараз на цій посаді, вийшли на омріяну роботу, – не випадковість, а результат ваших зусиль, знань і потенціалу.


   Тетяна Ковальчук, авторка медіаплатформи budni


Читайте ще: Початок кар’єри: як роботодавцю побачити цінність кандидатів без досвіду?