Так часто трапляється, що теперішня точка у нашому житті здається нецікавою чи негідною якихось подій або предметів. Особливо це відчуття загострилося під час війни. Коли нам здається, що зараз святкування дня народження, відпустка чи покупка нового телефону не на часі. Ми очікуємо, що все налагодиться і тоді нарешті можна буде почати жити на повну. Якщо ви впізнали себе у цьому описі, то швидше за все маєте синдром відкладеного життя. Що це таке, які його особливості під час війни та як навчитися жити попри зовнішні обставини – далі в матеріалі.

Що таке «синдром відкладеного життя»

По-перше, цей синдром – не хвороба і до нього скептично ставляться у психологічній дискусії. Проте він продовжує обговорюватися серед людей та має одну ключову особливість.

Людині, яка має синдром відкладеного життя, здається, що у цю мить вона проживає щось несправжнє, що її життя десь попереду і десь там в майбутньому вона буде щаслива.

Найбільше від синдрому страждають люди 20-40 років. Адже підлітки ще не здатні аналізувати своє теперішнє та майбутнє, а люди старшого віку намагаються не відкладати все на потім, адже, можливо, їм залишилося не так багато, щоб здійснити задумане. Дається в знаки тут і радянське виховання із найкращим сервізом, схованим у серванті, чи рушниками, які бережуться для онуків.

З війною відчуття, що життя стало на паузу і розпочнеться лише після перемоги – загострилося ще більше.

Українці із синдромом відкладеного життя можуть помітити зараз у себе такі симптоми:

  • небажання знайомитися з новими людьми;
  • відсутність мотивації для зміни роботи чи власного розвитку;
  • відсутність бажання робити покупки чи неотримання задоволення від нових речей;
  • докори сумління за відпочинок;
  • відчуття, ніби ви – спостерігач власного життя.

Як боротися із синдромом відкладеного життя в умовах війни

Ви можете цілеспрямовано відкладати усі або частину справ на закінчення війни і свідомо дотримуватися цієї позиції. Проте якщо ви стали невільним заручником, що спостерігає за плинністю життя і хоче щось змінити, пропонуємо декілька дієвих способів, що допоможуть здолати синдром та почати жити тут і зараз.

Для тих, хто вагається, чи варто боротися із синдромом відкладеного життя під час війни, попереджаємо: він впливає на абсолютно всі сфери і тривале перебування в такому стані здатне збити ваші життєві орієнтири, змінити ставлення до себе та навколишніх, привести до апатії чи навіть депресії.

  1. Не відмовляйтеся від планів на «після війни». Не варто відмовлятися повністю від того, що хочете зробити після перемоги, просто ретельніше придивіться до задуманого. Можливо, є справи, які можна зробити вже зараз, а обмежені зовнішніми обставинами – відкласти до листа очікування.
  2. Дійте. Банально, але почніть щось робити. Можете розпочати з маленьких справ: зробити перестановку вдома, купити гарну постіль чи новий посуд, сходити на каву з подругою тощо. Маленькі кроки наблизять вас до життя.
  3. Плануйте. Розуміємо, що в умовах обстрілів, відключень світла та загрозливих прогнозів важко спланувати щось бодай на наступний день. Проте планування допомагає нам перебувати в фокусі подій та не впустити важливе. Також ви завжди можете скласти і план Б.
  4. Будьте активним. Пасивне очікування перемоги лише розтягує час до неї, а ось якщо ви будете активно працювати, організуєте свій режим дня, будете волонтерити чи допомагати близьким – наблизите перемогу і зарядите своєю активністю інших пасивних почекунів. До того ж така активність дарує заряд енергії та проганяє песимістичні сценарії з ваших думок.
  5. Хваліть себе. Починаючи від найменших змін та успіхів хваліть себе щодня. Адже ви – великий молодець, якщо попри війну в країні можете не сидіти на місці та навіть досягати чогось.
  6. Спілкуйтеся. Людина – істота соціальна, тому для гармонійного існування їй необхідне спілкування з людьми. Не відкладайте на безвік зустрічі з друзями, адже ваші близькі люди – це все, що цінно зараз.

 

   Тетяна Ковальчук, авторка медіаплатформи budni

 

Читайте ще: Як навчитися бути в потоці та чому це корисно для роботи? Поради психологині