Про Budni
Наші продукти
Часто рекрутери, до яких CleverStaff звертається за експертизою, розповідають про певні складнощі у взаємодії з хайринг-менеджерами в процесі найму. Як побудувати цю колаборацію, уникаючи ризиків та хибних рішень?
Світлана Майборода, Group Team Leader у Smart Solutions
Ефективність рекрутингу значною мірою залежить від взаєморозуміння та ефективної комунікації між рекрутером та наймаючим менеджером. Якщо плинність кадрів в компанії незначна і наймаючий менеджер не часто проводить співбесіди та не завжди розуміє поточний стан ринку праці – рекрутер буде джерелом інформації та помічником під час всього процесу.
З чого почати?
Сам процес варто почати з обговорення ролі, функціоналу, складання опису вакансії разом з хайринг-менеджером. Буде логічно на старті оцінити потенціал власних співробітників та визначитися, хто міг би зайняти нову роль. Адже процес їх адаптації на новій ролі буде швидший, ніж фахівців ззовні. Зокрема, вже є розуміння їхніх сильних якостей та навичок, які потребують додаткового розвитку, загалом це знижує ризики.
Також на початку пошуку варто подумати про компанії, які можуть бути донорами кандидатів з потрібним досвідом. Хайринг-менеджер може розширити цей перелік.
Як не потрапити у пастку «вічно відкритої» вакансії?
Якщо ж менеджер вирішує починати пошук кандидата за межами компанії, то якісно складений опис вакансії дозволить запустити процес рекрутменту у правильному напрямку. Якщо ж відсутня конкретика, опис ролі дуже загальний, то є ризик того, що вакансія перейде у статус «вічно відкритої». Тому рекрутер може надавати власні рекомендації щодо профілю потрібного кандидата.
Рекрутер – не асистент, а партнер
Важливо, щоб рекрутер виступав саме партнером, а не асистентом і організатором зустрічей з кандидатами. Готуватися до співбесіди має як рекрутер, так і хайринг-менеджер.
Навіть за умови відомого і позитивного бренду роботодавця, зустріч з наймаючим менеджером, як з потенційним керівником, має вирішальний характер, на її основі кандидат буде приймати рішення.
Якщо ж менеджер навіть не має перед очима резюме кандидата під час співбесіди, плутає його ім’я, не розуміє досягнення, пропонує почати розмову з переказу попереднього досвіду, то така зустріч, напевно, буде останньою.
Хибні переконання
Іноді у менеджерів складається хибне враження, що всі мають хотіти працювати в їхній компанії, що кандидатів на ринку безліч і що є хтось кращий за вже розглянутих. Ця ситуація певною мірою виникає через те, що ще не пройшло достатньо часу, щоб наймаючий менеджер, особливо з великої міжнародної компанії, яка звикла легко хантити кандидатів на привабливі умови, зміг оцінити брак кадрів та їх неготовність до зміни відносно стабільних поточних місць. І, якщо перший кандидат є відповідним, то це велика удача, а не погано пропрацьований ринок та ілюзія, що ще десь ходить саме той «ідеальний» кандидат.
Бувають випадки, коли відмова кандидату зумовлена навіть не відсутністю чи невідповідністю його навичок вимогам вакансії, а аргументами, наприклад, що «кандидат має низький емоційний фон», «не патріот, адже виїхав за кордон і не має чітких планів щодо повернення». Це вже не кажучи про те, що «не співпали по вайбу», «не горять очі» тощо.
Ситуація і виклики сьогодні
Ринок праці з початком війни зазнав значних змін і вони тривають досі:
Якщо роботодавці вже звикли до гібридного формату роботи, то пропонувати їм повністю віддалену співпрацю, навіть якщо робота може бути налагоджена віддалено і виконуватися ефективно, не варто, адже до цього більшість з них не готова. Тому список кандидатів, з якими можна контактувати й пропонувати вакансії, значно скоротився. І ці тенденції зберігаються.
Бувають випадки, коли вакансія відкрита 3-6 місяців і навіть рік. Робота розподіляється поміж поточними співробітниками, що призводить до овертаймів, вигорання і навіть звільнень.
Все частіше зустрічаються випадки світчу з професії в професію. І йдеться не про перехід в ІТ, а, наприклад, про перехід з позиції копірайтера у виробничу сферу. Це теж варто враховувати.
Тенденція ринку така, що брак кандидатів буде зростати. Станом на травень-червень 2024 року на ринку України спостерігалась аномальна тенденція, коли співвідношення вакансій до резюме на job-сайтах доходить до критичних 1:1. Хоча раніше кількість резюме там завжди переважала (до війни це було приблизно 2 резюме на вакансію). З початком війни, звісно, кількість вакансій значно знизилась, доходило до 11 резюме на 1 вакансію.
Боротьба за кадри буде загострюватися. Зараз бізнеси, які відчувають нестачу персоналу, йдуть на розширення функціоналу поточних співробітників, шукають можливості підвищення рівня оплати, щоб втримати фахівців.
Рекрутерам все складніше заповнювати вакансії незалежно від рівня ролі. Тому однією з їх головних задач є своєчасно сигналізувати та доносити інформацію бізнесу про стан ринку кандидатів, щоб уникати завищених очікувань та упереджень.
Навіть якщо кандидат дещо не відповідає вимогам, але готовий навчатися і зацікавлений у співпраці, мотивований на роботу у певній компанії, то логічно інвестувати деякий час у його навчання і вже мати співробітника, ніж продовжувати шукати ідеал.
Гнучкість у підборі та пошук компромісних рішень, готовність наймаючого менеджера брати під крило кандидата з меншим досвідом або такого, який зацікавлений у зміні професії, готовність до найму старших кандидатів і ветеранів, допомога і більш активна участь хайринг-менеджерів в адаптації нових співробітників – тенденції нашого часу.
Інколи після тривалого пошуку врешті-решт менеджер готовий повернутися до кандидата, якому вже відмовили. Але той не завжди готовий прийняти пропозицію. Тому варто на старті зважувати причини відмови кандидатам і залишатися з ними на зв’язку (на випадок, якщо умови пошуку будуть змінені, або ж брати більше часу на фідбек, щоб мати можливість розглянути достатній пул претендентів).
Рекрутеру важливо балансувати між наймаючим менеджером та кандидатами, своєчасно брати й надавати зворотний зв’язок, сприяти просуванню процесу, коригувати запит (за потреби). З одного боку – бути адвокатом кандидата, з іншого – не спричинити плинність кадрів, ініціюючи найм невідповідних або ж токсичних кандидатів, що може привести до втрати членів поточної команди.
Іноді вирішальними стають ті самі софт скіли, тобто м’які навички, які важко набути або змінити (на відміну від хард скілів).
Зараз «м’яч» на боці кандидата: він обирає і часто приймає пропозиції з контрофером від поточного роботодавця, якщо такі надходять. Тому питання втримання команди нині є, напевно, найвідповідальнішим з процесів управління персоналом.
Все це – нескладні кроки, які убезпечать від помилкових рішень та створять підґрунтя для майбутньої співпраці.
Матеріал підготувала Олена Тархова, контент-менеджерка CleverStaff
Читайте ще: Які аспекти варто враховувати рекрутерам, аби отримувати більше відгуків на вакансії?