Працевлаштування ветеранів: найкращі світові практики та висновки для України

Про проблеми реінтеграції ветеранів в українське суспільство та економіку після повернення з фронту розповідає Олена Скиба, консультантка з організаційного розвитку та HR, засновниця навчального центру MyProfWay, номінантка HR Pro Awards у категорії HR Influencer.

Експертка аналізує виклики, з якими стикаються ветерани та роботодавці, представляє результати опитування бізнесу щодо готовності наймати ветеранів, а також наводить приклади міжнародних ефективних державних програм підтримки, навчання, працевлаштування та адаптації ветеранів.

В Україні триває формування нової соціальної реальності – реальності, в якій дедалі більше чоловіків і жінок повертаються з фронту. Вони шукають не просто роботу – вони шукають нову роль у цивільному житті. Кінець військової служби – це старт життя у новій ролі. Необхідно зробити все, щоб ця роль була гідною, сильною та життєствердною. За кожним ветераном стоїть не лише минуле, а й потенціал, який може змінити країну на краще.

Ветерани повертаються в цивільне життя, маючи унікальний досвід – героїчний, але й травматичний. Провідні країни світу навчилися інтегрувати ветеранів у цивільну економіку. Україна теж набуває власного досвіду.

Ангела Поддубна, партнерка Amrop Executive Search, коментує позицію компанії: «Найбільшу цінність для роботодавців несуть саме soft skills ветеранів. Військове робоче середовище структуроване, з чіткою ієрархією. Успіх у військовій справі залежить від командного духу та лідерських здібностей. Армія створює справжніх лідерів, здатних вести за собою й працювати в команді.

Оперативно-тактична сфера військової роботи є динамічною, непередбачуваною та надзвичайно напруженою. Військовослужбовці мають повноваження робити все необхідне задля безпеки своєї команди та успішного виконання завдань. Аналітичні здібності та критичне мислення за таких умов досягають свого максимуму. Через високу ієрархічність прозора міжфункціональна комунікація має вирішальне значення для досягнення чіткого розуміння ролей, обов’язків та очікувань щодо продуктивності.

Більшість військовослужбовців – витривалі та досить сильні, впевнені в собі, наполегливі. Це люди, які готові віддати життя за свою країну та свій народ, тому вірність і лояльність для них – не пусті слова».

Наскільки бізнес відкритий до ветеранів сьогодні?

За результатами опитування, проведеного разом із Західноукраїнським офісом Європейської Бізнес Асоціації на запит Національної гвардії України, 82% компаній уже зараз або в найближчій перспективі розглядають можливість працевлаштування ветеранів. Ще 18% поки не мають відповідних планів, але не виключають появу такої потреби в майбутньому. При цьому 88% компаній, що взяли участь в опитуванні, готові наймати ветеранів з інвалідністю.

Хто потрібен бізнесу?

64% компаній зацікавлені в кандидатах на робітничі спеціальності, 45% – на вузькопрофільні позиції, а 15% шукають ветеранів у сфері ІТ. У більшості випадків (83%) йдеться про обмежену кількість вакансій – до 10 позицій на компанію. Водночас 17% відкриті до розгляду ветеранів на всі відкриті вакансії.

Цікавий факт: 67% компаній не ведуть окремий пошук ветеранів, натомість розглядають їх серед інших кандидатів. Майже половина – 48% – повертають на роботу своїх демобілізованих працівників.

Працевлаштування ветеранів – це як міст до повернення в життя. Але на цьому шляху є багато перешкод. Роботодавці часом побоюються «психологічних ризиків», ветерани не вірять, що у цивільному житті зможуть бути корисними і знайти себе, як раніше. Суспільство сприймає ветерана здебільшого як героя, але не як колегу. Бізнес не розуміє, як адаптувати бойовий досвід до мирних задач. Держава намагається фокусуватися переважно на пільгах. Страх і недовіра – ось що ми повинні подолати. Навчити роботодавців зробити правильні кроки, а ветеранів – не знецінювати себе.

«Важливим завданням сьогодні є побудова системної та зручної співпраці між військовими та цивільними. Ми маємо бути “плечем та підтримкою” один для одного. На мою думку, необхідно посилити діалог навколо пошуку шляхів ефективної військово-цивільної співпраці. Вакуум, який створився між військовими та цивільними, варто заповнювати інформацією про дієві програми й механізми співпраці, які забезпечать бажання взаємодіяти, а також конструктивним обговоренням наявних потреб і можливостей», – коментує ситуацію Мар’яна Луцишин, керівниця Західноукраїнського офісу Європейської Бізнес Асоціації.

Зараз практично відсутні потужні платформи чи системи, які б були сфокусовані на працевлаштуванні ветеранів. Натомість в Ізраїлі мати військовий досвід – це плюс у резюме, у США ветерани безкоштовно навчаються в найкращих вищих навчальних закладах, а HR-и користуються гайдами з дієвими порадами щодо роботи з ними. У Канаді держава співфінансує стажування, щоб зменшити ризики для бізнесу.

А що у нас? Ми ще на старті, але можемо створити насправді потужну систему, використовуючи міжнародний досвід.

Міжнародний досвід

Ізраїль

В Ізраїлі, з огляду на політичну ситуацію, військова служба є обов’язковою для всіх. І це не втрачені роки, а вагома сходинка у кар’єрі. Роботодавці сприймають ветерана як надійного, дисциплінованого, відповідального та лояльного працівника. Працевлаштування ветеранів регулюється на рівні спеціального законодавства – Employment Equal Opportunity Law.

Після завершення служби держава виплачує одноразову допомогу, яку можна використати на навчання, відкриття бізнесу або придбання житла. Разом із грошима ветеранам надаються навчальні матеріали – довідники з інвестування в освіту, житло чи бізнес. Є пільгові кредити, особливо для ветеранів із регіонів, що потребують розвитку. Але найважливіше – це система підтримки та адаптації. Спеціальні соціальні центри, відкриті неприбутковими організаціями, забезпечують якісний психологічний супровід, консультації, групи підтримки, воркшопи та семінари з інтеграції у цивільне життя.

США

У США застосовується комплексний підхід, де тісно співпрацюють держава, бізнес та неприбуткові організації. Міністерством оборони передбачена обов’язкова програма підготовки до цивільного життя – Transition Assistance Program (TAP): від складання резюме до фінансової та юридичної грамотності. Крім того, надається можливість стажування у цивільних компаніях протягом останніх пів року служби зі збереженням заробітної плати – SkillBridge. Існують спеціальні ІТ-курси для ветеранів із гарантіями працевлаштування. Veteran Readiness & Employment компенсує зарплату ветерана з інвалідністю до 50%, охоплює адаптаційні технології, коучинг, стажування.

Неприбуткові організації активно займаються працевлаштуванням ветеранів, створюючи спеціальні проєкти та програми. Великі корпорації створюють власні ініціативи, в яких пропонують «військово-дружні» вакансії, навчають HR-ів та керівників використовувати військовий досвід у бізнесі.

Канада

У Канаді реінтеграція починається з Career Transition Services – державної платформи, яка об’єднує кар’єрне консультування, доступ до вакансій та менторський супровід. Через особистий кабінет My VAC Account ветеран отримує підтримку від ліцензованого кар’єрного консультанта: від складання резюме до виходу на роботу.

Ключовим елементом є Veterans Job Bank. Це не просто сайт із вакансіями, а середовище з адаптованими фільтрами, конвертацією військових навичок у цивільні та сертифікацією veteran-ready роботодавців. Компанії на кшталт Scotiabank, Boeing чи VIA Rail не просто приймають ветеранів, а будують внутрішні програми адаптації та наставництва. Крім того, діють грантові навчальні програми. Все це створює підтримуюче середовище, де ветеран стає бажаним співробітником.

Україна сьогодні та в майбутньому

В Україні повернення на роботу та реінтеграція демобілізованих працівників практично повністю лягає на плечі роботодавців. Паралельно з бізнесом працюють і громадські ініціативи. З початку повномасштабного вторгнення активну підтримку ветеранам надають коучі, психотерапевти, тренери.

Важливу роль у формуванні культури підтримки відіграє Veteran Hub – організація, що реалізує просвітницькі проєкти, програми підтримки та ініціативи із визнання «ветеран-дружніх» роботодавців.

Провідні онлайн-платформи з пошуку роботи вже запровадили фільтри для вакансій, відкритих для ветеранів і ветеранок. У багатьох компаніях проходять тренінги з інклюзивності та адаптації трудового середовища до потреб людей з бойовим досвідом. Але ця діяльність потребує системного підходу та стабільного фінансування.

Який шлях обере Україна?

Навчання та стажування ще під час служби з гарантованим працевлаштуванням – як у США? Єдину онлайн-платформу з доступом до всіх необхідних сервісів та допомоги з полегшеною взаємодією із сертифікованими «ветеран-дружніми» компаніями – на кшталт канадської? Чи ізраїльські гранти з інформаційною підтримкою на початок цивільного життя?

Так чи інакше, українське рішення може стати системною моделлю, яка дозволить ветеранам не просто отримати роботу, а й стати драйверами економіки й суспільства.

Для цього необхідно, щоб це рішення відповідало нагальним потребам, а саме – створювало можливості для:

освіти та перекваліфікації ветеранів;
менторства та психоадаптації (важливо не лише вчити, а й підтримувати під час навчання, як у США);
швидкої та зручної взаємодії бізнесів і ветеранів, як національна платформа з працевлаштування (бізнесу потрібен інструментарій, а не заклики).

Що варто запозичити вже сьогодні?

Створення національної онлайн-платформи для ветеранів за взірцем Канади: кабінет ветерана, кар’єрна підтримка, менторство, база адаптованих вакансій, конвертор військових навичок у цивільні – усе в єдиному вікні.
Впровадження ветеранської політики на рівні законодавства та програми сертифікації «ветеран-дружніх» роботодавців – з можливістю отримати податкові пільги або брати участь у державних закупівлях.
Можливість для ветерана пройти адаптаційне стажування у цивільному секторі зі збереженням військового стажу й зарплати в кінці служби – щоб зменшити навантаження та ризики для бізнесу й допомогти ветерану безпечно почати адаптацію до цивільного життя.
Запровадження спеціальних навчальних програм для ветеранів – з фокусом на ІТ, цифрові технології, затребувані професії, підвищення кваліфікації (адаптація та донавчання на базі наявного досвіду). На початку – обов’язкова профорієнтація та кар’єрна консультація для вибору пріоритетного напряму. Можливість навчання в найкращих освітніх закладах.
Психологічна та соціальна підтримка – обов’язкові адаптаційні програми від Міністерства оборони (як у США), а також виділення грантів на психологічну й соціальну підтримку у партнерстві з профільними, неприбутковими та волонтерськими організаціями.
Законодавчий захист і протидія дискримінації.
Розвиток соціальних мереж підтримки, психологічних сервісів та гідної матеріальної адаптації – усе це забезпечує плавний перехід ветеранів у цивільне життя.

Втілення системного підходу та інструментарію для реінтеграції ветеранів – це інвестиція в наше майбутнє. Україна має шанс синтезувати рішення і моделі, створивши систему, яка формує «ветеранську економіку»: не лише роботодавців, а й підприємців, менторів, лідерів громад. Ветеран чи ветеранка – це не просто людина, яка повернулася з війни. Це ті, хто буде вести країну далі.

Ми вже бачимо позитивні зміни. Є ветерани, які стали ІТ-спеціалістами, стартаперами, аграріями, політиками. Але це – окремі історії. Україні потрібна система. Не тому, що ми всі в неоплатному боргу перед захисниками. А тому, що вони – частина майбутнього країни. Повернення з війни – це не просто демобілізація, це справжня трансформація, яка потребує підтримки як ніколи.

Наше завдання – не чекати, що ветерани самі «впишуться». Ми маємо зробити їх частиною суспільного діалогу, економіки та лідерства.

Україна нині має шанс не просто допомогти ветеранам, а й запровадити ефективну систему, скориставшись світовим досвідом. США, Канада та Ізраїль демонструють: ветерани можуть стати рушієм економіки, а не об’єктом допомоги.

Читайте ще: Психологічна безпека: чому це – ключове завдання HR у часи турбулентності?