Про Budni
Наші продукти

Випробувальний термін – період на початку роботи, коли роботодавець перевіряє, чи підходить працівник для посади, а працівник – чи підходить йому ця робота, але це не «зелена зона» для порушень. Закон поширюється на всіх, навіть на студентів та тих, хто працевлаштувався вперше. Експертка пояснює, де проходить межа між законною перевіркою та порушенням трудових прав працівників – і як діяти, якщо цю межу переходять.
Інна Мирошніченко, адвокатка Юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери»
Чи можуть встановити випробувальний термін, якщо це перша робота для студента?
Так, можуть, але є важливі нюанси.
Випробувальний термін (юридично – випробування при прийнятті на роботу) – це право роботодавця перевірити, чи підходить працівник для посади. Але його можна встановити лише за згодою обох сторін – і роботодавця, і працівника. Це означає, що:
Обов’язково звертайте увагу: умова про випробування має бути вказана в наказі про прийняття на роботу або в трудовому договорі. Якщо ви підписали договір або поставили підпис під наказом із формулюванням «З наказом ознайомлений» – вважається, що ви погодилися з випробувальним терміном.
За Кодексом законів про працю України, у мирний час випробування не встановлюється для:
Але є важливий момент: під час дії воєнного стану в Україні закон дозволяє встановлювати випробувальний термін для будь-якої категорії працівників, у тому числі для студентів і тих, хто влаштовується на першу роботу.
Так, може, але не без правил.
В Україні роботодавець і працівник можуть домовитися про різний рівень зарплати на період випробувального терміну і після нього. Це дозволено законом, якщо обидві сторони на це погодилися.
Водночас оплата праці під час випробувального періоду не повинна порушувати встановлені главою VII КЗпП гарантії оплати праці та не може бути меншою за встановлений законом мінімальний розмір зарплати.
Однозначно ні, це незаконно.
Навіть під час випробувального терміну ви є повноцінним працівником, на якого поширюються всі норми трудового законодавства. Це означає, що:
Під час воєнного стану роботодавець справді має більше гнучкості:
Але навіть за цих умов робота понад установлену норму не стає безоплатною.
Так, право на лікарняний є з першого дня хвороби.
Випробувальний термін не позбавляє працівника трудових прав – він офіційно працевлаштований, тому лікарняний оформлюється й оплачується на загальних підставах.
Щодо звільнення, то у мирний час роботодавець не має права звільнити працівника, поки той на лікарняному. Виняток – якщо людина безперервно хворіє понад 4 місяці поспіль.
Під час воєнного стану правила інші: роботодавець може ініціювати звільнення навіть під час лікарняного, але з важливою умовою – датою звільнення має бути перший робочий день після закриття лікарняного, а не сам день хвороби.
Щодо випробувального терміну, то дні, коли працівник фактично не працював (у тому числі через хворобу), не зараховуються до строку випробування. Тобто випробувальний термін автоматично подовжується на кількість днів лікарняного.
Так, роботодавець має пояснити причину звільнення.
Навіть під час випробувального терміну звільнення не може без причини. Усі підстави для звільнення з ініціативи роботодавця визначені законом.
Зазвичай, у таких випадках роботодавець посилається на те, що працівник не пройшов випробування, тобто, на думку роботодавця, не відповідає посаді або роботі. Саме це передбачає закон як окрему підставу для звільнення під час випробувального терміну.
У такому випадку роботодавець зобов’язаний:
При цьому працівник має право оскаржити звільнення у встановленому законом порядку (через комісію з трудових спорів або суд), якщо вважає його необґрунтованим або оформленим з порушеннями.
Загалом – ні, якщо вже досягнуто максимальний строк. За законом випробувальний термін не може перевищувати 3 місяців (для більшості працівників).
Тому продовження випробування можливе за згодою сторін, але загальний строк випробування при прийнятті на роботу не повинен перевищувати гранично допустимий строк встановлений законом.
Під час випробувального терміну діють ті самі правила, що й для всіх працівників. Тобто якщо ви звільняєтеся за власним бажанням – потрібно попередити роботодавця за 2 тижні.
Випадки, за яких можна звільнитись без відпрацювання двох тижнів:
Також звільнення без відпрацювання двох тижнів можливо у випадках, коли роботодавець:
Так, це можна довести, і за це роботодавець може понести серйозну відповідальність.
Якщо вас допустили до роботи, але:
За такі дії роботодавцю загрожують:
Доказами вашої роботи можуть бути майже будь-які підтвердження, зокрема:
Куди звертатися?
В таких випадках варто звертатись до Державної служби України з питань праці, повідомити Державну податкову службу України та Національну поліцію України.