Мобілізація, бронювання, відпустки: розбираємо питання воєнного часу разом з юристкою

Війна диктує нові правила, змінює законодавчі норми та впливає на всі сфери діяльності. Трудове право – не виняток. Вкотре звертаємося до експертів, аби допомогти нашим співгромадянам дізнатися відповіді на запитання, що стосуються мобілізації та бронювання працівників, роботи на об’єктах критичної інфраструктури тощо, та ділимось з вами цінною інформацією.

Якщо у вас є запитання до юристів, які потребують роз’яснень, – надішліть нам його на пошту budni.info@robota.ua і ми спробуємо вам допомогти разом з фахівцями з трудового права.

Ірина Квасниця, юристка CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang

Заброньований працівник поїхав у відрядження за кордон і не повернувся, на зв’язок не виходить. Який порядок дій роботодавця?

Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають можливість перетинати державний кордон заброньованим працівникам. Що ж робити, якщо працівник не повернувся?

Пунктом 31 Порядку бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану не передбачено можливості анулювання бронювання за умови неповернення працівника з відрядження та ігнорування комунікації із роботодавцем.

Крім цього, до отримання письмового пояснення від працівника про причини відсутності на робочому місці він вважається відсутній з нез’ясованих причин і його не можна звільнити безпечно для роботодавця за умови, що відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності тривають менше чотирьох місяців поспіль, згідно з п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП Кодексу законів про працю України.

Законних підстав для звільнення такого працівника, а, отже, і діючих механізмів анулювання бронювання немає, якщо працівник не виходить на зв’язок менше чотирьох місяців поспіль.

За таких обставин роботодавцю рекомендується фіксувати відсутність працівника на роботі документально (наприклад, скласти акт про відсутність на робочому місці та відобразити «НЗ» – неявки з нез’ясованих причин в табелі обліку використання робочого часу).

З практики загалом рекомендується повідомити релевантні державні органи (відповідні міністерства чи місцеві військові адміністрації ) про ситуацію, що склалася.

Що робити роботодавцю, якщо військовозобов’язаного працівника мобілізували під час щорічної відпустки?

Роботодавець зобов’язаний видати наказ про увільнення працівника на час призову з першого дня після закінчення щорічної відпустки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про відпустки», щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.

Проте, відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України, у разі мобілізації працівникам гарантується лише збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Оскільки збереження середньої заробітної плати для мобілізованого працівника не гарантується законодавством, невикористана щорічна відпустка мобілізованого працівника не переноситься.

У трудову книжку працівника не потрібно вносити будь-яких записів, пов’язаних із його увільненням чи призовом. Проте відсутність працівника потрібно зазначати у табелі обліку використання робочого часу внесенням буквеного коду «ІН» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством) або цифрового коду: «22».

Звільнення мобілізованого працівника за ініціативою роботодавця забороняється.

Чи зобов’язаний роботодавець надавати відпустку при народженні дитини працівникам, які працюють на об’єкті критичної інфраструктури?

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про відпустки», відпустка при народженні дитини передбачена як соціальна відпустка для працівників.

Згідно з ст. 19-1 ЗУ «Про відпустки», не пізніше трьох місяців з дня народження дитини одна із нижчезгаданих осіб має право піти у відпустку:

чоловік, дружина якого народила дитину;
батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
одна із таких осіб: баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.

Згідно з п. 4 Порядку надання відпустки при народженні дитини, відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів). Проте, відповідно до ч. 6 ст. 6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період воєнного стану святкові і неробочі дні враховуються до загальної тривалості відпустки.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні відпустки при народженні дитини, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

При цьому, відпустка при народженні дитини не може бути перенесена на період після закінчення дії воєнного стану чи поділена на частини. Відпустка також не підлягає грошовій компенсації.

Таким чином, у період воєнного стану роботодавець може відмовити надавати відпустку при народженні дитини працівникам, які працюють на об’єкті критичної інфраструктури.

У яких випадках ТЦК та СП може вилучити автомобіль підприємства?

Відповідно до статті 6 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на період мобілізації та у воєнний час представники ТЦК та СП можуть вилучити автомобіль підприємства в рамках виконання військово-транспортного обов’язку згідно з Мобілізаційним планом України.

Таке вилучення є безоплатним на умовах повернення власникам автомобіля протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації. Якщо повернення неможливе, держава виплачує компенсацію за втрату автомобіля, згідно з Порядком компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Вилучення автомобіля може відбутися лише у випадку дотримання процедури, визначеної ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положенням про військово-транспортний обов’язок за таких умов:

виконання військово-транспортного обов’язку під час мобілізації здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України (нині документ відсутній в публічному доступі), в якому чітко встановлені обсяги транспортних засобів за типами та марками, що планується залучити під час мобілізації;
залучення транспортних засобів ТЦК та СП, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідними підрозділами розвідувальних органів України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями;
приймання-передача транспортних засобів здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

За нашою інформацією, на сьогодні відсутні публічні випадки вилучення автомобілів підприємства у рамках реалізації військово-транспортного обов’язку.

Читайте ще: Трудові права та гарантії працівників-ветеранів війни. Експертка відповідає на актуальні запитання