Про Budni
Наші продукти
Зміна професії, або джоб-світч, – тренд сучасного ринку праці. Він зумовлений тим, що світ швидко змінюється, навички та кваліфікації застарівають, тому здобуття нової спеціалізації для багатьох фахівців стає способом зберегти конкурентоздатність. Бізнес також має потребу в перекваліфікації співробітників.
Які тактики для зміни професії найефективніші для фахівців? На поширені питання пошукачів роботи в новій сфері відповідає експерт – Олена Куцоконь, керівник департаменту рекрутменту компанії Smart Solutions.
1. Чому зміна професії стала необхідністю на сучасному ринку праці?
З двох основних причин.
Загалом тренд навчання та перекваліфікації персоналу надзвичайно актуальний. За даними Training Industry Research, тільки в 2018 році компанії по всьому світу витратили $366 млрд на навчання своїх співробітників. Очікується, що до 2022 року цей показник збільшиться мінімум на 10%. Найчастіше компанії інвестують у навчання таких навичок, як коучинг, управління інноваціями, переговори та емоційний інтелект.
З одного боку, в складні часи люди бояться ризикувати, міняти роботу і тим більше професію, вони вважають за краще пересидіти кризу на старому місці. Тому тренд може тимчасово ослабнути. Та й компанії зайняті виживанням, а не запуском нових продуктів і захопленням нових ринків, тому зараз борються далеко не за кожного фахівця. Тільки за тих, на кого в кризу особливий попит: наприклад, керівників із досвідом у кризовому менеджменті.
З іншого боку, криза – це також час можливостей. І є люди, які не бояться ними скористатися. Під час кризи деякі професії втрачають актуальність, і люди змушені шукати нові види зайнятості. Наприклад, працівники сфери туризму та готельно-ресторанного бізнесу: багато людей втратили роботу та наважилися змінити професію чи індустрію.
У США та Європі зміна професії давно стала звичним явищем. Наприклад, нікого не здивує програміст, який раніше працював менеджером з продажу. В Україні все ще зберігається переконання, що працювати потрібно за фахом, зазначеним у дипломі. Але такі погляди під впливом західних тенденцій поступово змінюються.
В азійських країнах все інакше. Наприклад, японська бізнес-модель взагалі не передбачає зміни роботодавця. Компанії набирають випускників, навчають їх і фахівці залишаються працювати на довгі роки, часто – до пенсії. Це вважається нормою та всіляко заохочується: чим довше працюєш в одній компанії, тим більше тобі платять. І навпаки, якщо ти підеш з компанії в іншу – можуть знизити зарплату до рівня джуніора, незалежно від навичок. Водночас перекваліфікація також є. Можна переводитися в інші відділи. Також роботодавці організовують внутрішні стажування і можуть тимчасово відправити, наприклад, програміста у відділ продажів – з метою поглибити знання працівника про компанію.
Залежить від низки чинників: вакансії, лояльності компанії до новачків та представників інших індустрій, можливості роботодавця провести додаткове навчання, рекрутера, відповідального за пошук, тощо.
Наприклад, якщо топ-менеджер хоче змінити індустрію – ймовірність успіху вкрай невелика. Компанії шукають керівників, які досконало знають їхню сферу бізнесу, адже впевнені, що без цього ефективний менеджмент неможливий. Особливо під час кризи. Винятки є, але вони тільки підтверджують правило.
Менеджери з продажу, фахівці з закупівель, регіональні представники – таким працівникам теж потрібне знання тонкощів індустрії. Наприклад, фахівець продає будівельні матеріали. У такому разі він мусить розбиратися, з чого вони зроблені, чим відрізняються, для яких цілей використовуються. Ба більше, досвідчений продавець будівельних матеріалів має клієнтську базу, знає потреби кожного клієнта й чим їх зацікавити. Тому на такі позиції компанії насамперед розглядають кандидатів із досвідом роботи в індустрії або принаймні суміжній галузі. Якщо компанії терміново потрібно знайти заміну досвідченому співробітнику, що пішов, – новачків точно не візьмуть. Якщо ж перед компанією стоїть мета – розширити штат, щоб знизити навантаження на персонал, тоді можна запланувати додаткове навчання новачків (пошукачів без досвіду або з інших індустрій).
У творчих, креативних, діджитал-сферах досвід теж береться до уваги, але важливіше те, як кандидат виконає тестове завдання і чи зможе проявити свої компетенції на співбесіді.
Знову-таки, залежить від ситуації. Якщо роботодавець шукає досвідченого фахівця, то розглядатиме тільки відповідні резюме. Зазвичай компанія попереджає про це в тексті вакансії.
Загалом, коли немає потрібного досвіду, слід зробити акцент на таких перевагах:
Рішення про зміну професії не варто приймати імпульсивно, на емоціях. Треба зважити всі «за» і «проти», зрозуміти, чому ви хочете змін і чи можна отримати бажане на поточній роботі.
Якщо впевнені, що все-таки готові міняти професію, – треба вибрати потрібну позицію з огляду на власні навички та потреби.
Важливо проаналізувати свій досвід. Зрозуміти, чого вам бракує, щоб отримати потрібну спеціальність і роботу. Виділити свої сильні сторони. Пройти навчальні курси теж варто, якщо ви міняєте сферу зайнятості. Наприклад, з позиції перекладача хочете «перестрибнути» на посаду аналітика даних: звичайно, без додаткової освіти – ніяк.
Перевагою стане стажування. Варто знайти програму, що відповідає вашим потребам і допоможе розвинути потрібні для роботи навички. Є програми, спеціально створені для людей, що бажають опанувати нову професію (наприклад, Returnship від «Київстар»).
Не завадить мати «фінансову подушку». Людям без потрібного досвіду роботодавці не завжди готові платити так само, як їх більш кваліфікованим колегам, тож до цього варто підготуватися.
Правильно складене резюме – це перший крок до отримання бажаної посади. Не варто писати в CV, що у вас «немає досвіду». Багатьох роботодавців це відштовхує, вони можуть навіть не дочитати резюме до кінця.
Краще відразу зробіть акцент на своїх сильних сторонах: знання іноземної мови, перемога в конкурсі, закінчені курси – ось що має впадати в очі. Якщо досвід роботи є, але в іншій сфері – вкажіть його коротко, без зайвих деталей.
І завжди додавайте до свого резюме супровідний лист. Це додатковий інструмент залучення уваги. У листі чітко поясніть:
Пишіть у стриманому діловому стилі, експресію в тексті оцінять не всі роботодавці.
На інтерв’ю вас можуть запитати, чому ви вирішили змінити спеціальність/професію, тому підготуйте відповідь заздалегідь. Ви можете назвати причини як особистого, так і економічного характеру. Але не варто говорити, що ви вирішили змінити спеціальність тільки тому, що тут платять більше.
Подумайте, чи є щось спільне між вашою старою професією і тією, на яку ви претендуєте. Виділіть цей взаємозв’язок і використовуйте як свою перевагу. Наприклад, ви – маркетолог, а хочете працювати PR-менеджером. У резюме і на співбесіді розповідайте, як ваші знання маркетингу допоможуть на новій посаді. Це очевидні речі, але часто кандидати про них забувають. І навіть не згадують про свої минулі досягнення, якщо їх цілеспрямовано не розговорити. Чомусь у багатьох людей є установка, що стара професія не має значення, коли намагаєшся отримати нову. Це не так. Чим більше ви вмієте – тим цінніше як кандидат на ринку.
Також дослідіть напрямки діяльності компанії та подумайте, які свіжі ідеї можете запропонувати роботодавцю з погляду нової людини в професії. Озвучте їх.
Потрібно також готуватися до упередженості з боку роботодавця. Багато HR-ів усе ще дотримуються думки, що професію треба вибирати один раз і на все життя. Вам можуть про це навіть повідомити особисто на співбесіді, а це викликає неприємні емоції. Порада на цей випадок єдина: не кидайте пошуки. На жаль, інших опцій тут не передбачено.
Фото: Євген Генсюровський
Переглянути вакансії Smart Solutions
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії
Читайте більше за тегами: