Жити, мріяти, творити: 10 найцінніших думок з книги Елізабет Гілберт «Велика магія»

Партнер рубрики

Щодня книжковий ринок відкриває світові безліч нових авторів, роботи яких допомагають читачам зробити власні відкриття. Редакція The Point продовжує рубрику – MustRead. В ній ми знайомимо вас з найбільш відомими і корисними книгами про особистісний та професійний розвиток. Про них варто знати кожному, хто прагне розвивати свої сильні сторони і відкривати нові. Книжковий партнер рубрики – інтернет-магазин Yakaboo .

У сьогоднішньому випуску – Елізабет Гілберт «Велика магія».

Авторка та її книга

Елізабет Гілберт – журналістка, викладачка письменницької майстерності. Авторка всесвітньо відомих творів, серед яких – бестселер «Їсти, молитися, кохати» та роман «Природа всіх речей», найкраща книжка року за версією The New York Times, The Oprah Magazine, The Washington Post, Chicago Tribune та The New Yorker.

Книга «Велика магія. Творче життя без страху» розкриває погляд авторки на те, чим є творчий процес насправді. Розповідаючи історії власного життя та шляху – від роботи в кав’ярні до світового визнання як письменниці, – Гілберт ділиться: весь цей час її підтримувала дана колись обітниця, що не покине писати ні за яких умов. Де б не була і чим би не займалась, вона присвячувала хоч трохи часу тому, що любила насправді. І тоді поруч була невідома сила, яка допомагала новим ідеям з’являтися на папері.

Ми вибрали 10 найважливіших думок про магію творчості та про те, як взаємодіяти з цією силою, аби вона допомогла і вам.

1. Творче життя – це доповнене життя

Ми звикли сприймати творчість як атрибут повсякденності людини, яка присвятила кар’єру будь-якому виду мистецтва. Але, як пише Елізабет Гілберт, для того, щоб зробити своє життя більш творчим, не обов’язково звільнятися з роботи і міняти професію. Достатньо зрозуміти, що вами рухає, що викликає захоплення, здатне подарувати щиру радість та зробити життя більш натхненним і насиченим.

По-моєму, це одна з найдавніших і найблагородніших витівок Всесвіту з нами, людьми, – і собі, й нам на радість: Всесвіт ховає глибоко всередині нас дивовижні самоцвіти, а тоді відходить убік і спостерігає, чи зможемо ми їх знайти. Пошук отих самоцвітів – це і є творче життя. Сміливість вирушити на пошуки – ось що відрізняє приземлене існування від магічного життя.

2.Страх буде присутнім завжди, тому немає сенсу його уникати

Коли ми стикаємось із чимось незнайомим, то виникає природня реакція – страх. Саме він колись давно наказував остерігатися того, що могло б нам зашкодити, і тим самим допоміг вижити. Творчість – це завжди зустріч із чимось невідомим, тому ми боїмося. Успіху, провалів, надмірної уваги, розгромної критики, неможливості повторити знову те, що вже вдалося одного разу, або що мрії так і залишаться мріями. Але до страху треба звикнути як до чогось неминучого і навчитися давати йому раду, навіть йти назустріч. Адже якщо його уникати, це означає уникати й самої творчості. Натомість Гілберт рекомендує «вирушити у мандрівку» з ними обома, дати своєму страху місце, право голосу, прислухатися до нього. Лише не пускати до «керма».

Панькатися зі страхом під час грандіозної й амбітної мандрівки – не завжди зручно й легко, проте воно завжди того варте, бо якщо ви не навчитеся комфортно мандрувати зі своїм страхом, ви ніколи не зможете поїхати в якусь принадну місцину чи займатися чимось цікавим. І буде прикро, бо життя коротке, незвичайне, фантастичне й чудесне, і поки ви тут, варто вдаватися до чогось справді захопливого і творити щось справді цікаве.

3. Будьте відкриті до зустрічі з новими ідеями

Ідеї постійно кружляють навколо нас, чекаючи моменту, коли ми будемо готові, аби втілити їх. І мова йде не про ідеї як щось абстрактне, а про безтілесну енергетичну форму, що має власну свідомість, і прийти до матеріального світу може тільки співпрацюючи з людиною. Тому авторка рекомендує ставитися до них поважливо: якщо якась ідея спала вам на думку, вирішуйте, чи готові вкласти час та сили на її реалізацію, а тоді укладайте з нею договір про співпрацю. Вам треба лише старанно виконувати взяті на себе зобов’язання, а натхнення зробить свою справу – допоможе довести розпочате до кінця.

Але не забувайте про ідею, коли вже дали обіцянку її втілення. Чекаючи на вашу увагу надто довго, вона може й покинути вас, і тоді ви зрозумієте, що колишнього натхнення вже не відчуваєте, а ідею реалізує хтось інший. І коли вже так сталося, не шкодуйте ні про що. Відпустіть її та будьте відкриті, щоб наступна ідея «звернулася» саме до вас.

Широко розплющте очі. Слухайте. Будьте допитливими. Ставте питання. Принюхуйтесь. Залишайтесь відкритими. Повірте в дивовижну істину про те, що й нові й фантастичні ідеї кожнісінького дня шукають собі партнерів серед людей. Різноманітні ідеї повсякчас мчать до нас, повсякчас пробігають повз, повсякчас силкуються привернути нашу увагу. Дайте їм знак, що ви доступні.

4. Мати «генія» не означає бути «генієм»

Тисячоліття тому, коли люди вірили у духів та ельфів, вони вважали, що творити їм допомагає зовнішня сила. Здавалось, ніби хтось або щось веде вперед, і робота здається легшою та захопливішою – явище, відоме нам зараз як «стан потоку». Саме цю силу люди називали «генієм». Роки потому генієм стали вважати саму людину, яка створила щось надзвичайне. Але зміна цієї концепції, на думку Елізабет Гілберт, лише заважає. За її словами, коли ми говоримо про зовнішню силу, яка допомагає нам творити, то перекладаємо на неї відповідальність не лише за наш успіх, а й за невдачу, що дозволяє творити вільніше, не боячись помилки. Адже тоді ми самі – лише провідники ідей до цього світу, і єдине, що від нас залежить – наполеглива праця з їх передачі цьому світу.

Ідея зовнішнього генія допомагає самолюбству митця не виходити за рамки, не дає автору брати на себе увесь тягар похвали або провини за результати своєї праці. Іншими словами, коли ваша праця успішна, ви мусите подякувати своєму зовнішньому генію за допомогу, що не дає вам по вуха закохатися у самого себе. Якщо ж вас спіткає невдача – це не повністю ваша провина. Можете сказати: «Не дивіться так – просто мій геній забув сьогодні про мене!»

5. Щоб жити творчо, вам не потрібен нічий дозвіл

Творчість – це не професія у традиційному розумінні, навіть якщо дозволяє вам заробляти на життя. Тому не обов’язково мати ані диплом про вищу освіту (який, до того ж, може залишити вас у боргах і змусити працювати на його виплату), ані благословення когось авторитетного. Незалежно від ярликів, що на вас чіплятимуть, – не визначайте себе на основі відгуків про вашу роботу. Краще спостерігайте за світом, за самим собою, більше навчайтесь і беріться за улюблену справу з відкритістю до натхнення. Заявіть про свої наміри та не сидіть склавши руки: діяти потрібно щодня.

Міркуєте, чи не стати вам творчою особистістю? Надто пізно – ви вже нею є. Сама фраза «творча особистість» викликає сміх: творчість – унікальна ознака нашого біологічного виду. Ми маємо все, що для цього потрібно: органи чуття; допитливість; великі пальці, протиставлені іншим; ритм; мову; емоційне хвилювання і внутрішній зв’язок із божественним. Якщо ви живі – ви творча особистість. Я, ви і всі ваші знайомі – нащадки творців, які жили на світі десятки тисяч років.

6. Ваші витвори не мають бути оригінальними, або рятувати світ

Багато митців беруться за свою справу, боячись, що не створять нічого нового, примітного, оригінального. Або прагнуть, щоб їхня робота змінила світ, допомогла іншим людям. Проте, каже Елізабет, в цьому нема ніякого сенсу. Адже досягти оригінальності буде важко: майже все вже існувало в тій чи іншій формі ще до нашої появи на світ, тому ми можемо лише розкрити тему по-своєму. Коли ж, замість самої творчості, зосереджуємося на тому, чим вона може бути корисною, то обтяжуємо її надмірною важливістю. Мистецтво беззмістовне, каже авторка, проте має глибокий сенс. Отакий парадокс. Тому сприймайте творчість як розвагу, а не життєву необхідність. Від вас не залежить доля світу. Просто розважайтесь і отримуйте задоволення, створюючи щось нове.

Ваших особистих мотивів досить, аби почати творити. Може статися так, що ви неабияк допоможете іншим, просто займаючись улюбленою справою. […] Отож займайтеся тим, що наповнює вас життєвою енергією. Ідіть слідом за своїми зацікавленнями, захопленнями й нав’язливими ідеями. Довіртеся їм. Творіть будь-що, аби лиш це викликало революцію у вашому серці. А все решта саме подбає про себе.

7. Визначте, на що ви готові задля улюбленої справи

Якщо ми чекатимемо ідеальних умов, аби почати творити, то можемо так ніколи і не почати. Часто нам може не вистачати часу, або, паралельно із творчою роботою, необхідно ходити на основну, оплачувану. Очікуючи, що колись таки зможемо займатися улюбленою справою, яка буде забезпечувати наше існування. Проте не покладайте на творчість відповідальність за свій заробіток – навпаки, обіцяйте своєму натхненню, що зробите все необхідне, аби не перейматися про гроші. І не чекайте, коли буде досить часу і можливостей. Творіть, незважаючи ні на що, будьте наполегливі. І за необхідності, створіть потрібні умови штучно, навіть якщо доведеться відмовитись від чогось іншого.

Гроші, звісно, не зайві. Та якби для того, щоб жити творчо, люди потребували тільки грошей, то найпродуктивнішими, найоригінальнішими мислителями з найбагатшою уявою були б найбільші багатії, але це не так. Найголовніші передумови творчості – однакові для всіх. А це сміливість, зачарування, дозвіл, наполегливість та довіра – і все це доступне кожному. Втім, це не означає, що творче життя легке; це означає лиш те, що творче життя завжди можливе.

8. Завершене краще за довершене

Перфекціонізм часто сприймається як позитивна риса, адже означає бажання зробити свою роботу ідеально. Та це лише ще одна назва для страху. Ми боїмося, що хтось про нас подумає як про бездарність, або засуджуватиме нашу роботу, тому перестраховуємось, відполіровуючи її до блиску. Та з часом розуміємо, що насправді кожна людина думає лише про себе, і ненадовго помітивши наш великий успіх або ганебний провал, знову повернеться до того, що її хвилює насправді. Елізабет радить: замість того, щоб бути «лінивим перфекціонистом», будьте «дисциплінованим розтелепою». Може, саме зараз ви не маєте всього необхідного для успіху. Та зробіть «стрибок віри», і відкриєте в собі безліч прихованих талантів та вмінь.

Образ трагічного митця, який кладе на землю свої знаряддя замість змиритися з тим, що його витвір не досягнув його високих ідеалів, анітрохи не романтичний. Я не вважаю цей шлях героїчним. Мені здається набагато шляхетнішим залишитися у грі – навіть якщо ви об’єктивно в ній програєте, – ніж відмовлятися брати в ній участь, бо ви нібито страшенно чутливі. Але щоб грати, треба позбутися фантазій про досконалість.

9. Будьте Спритником, а не Мучеником

«Муки творчості» стали ніби її невід’ємною частиною. Митці присвячують себе служінню примхливій Музі, яка не відповідає взаємністю. Однак страждання заважає творчості, а не допомагає їй. Вона тільки й чекає моменту, коли ви заспокоїтеся і знову будете готові приступити до роботи. Творчість хотіла б, щоб ви продовжували творити, а не розтрачували свої сили та час на згубні звички.

Замість того, щоб грати Мученика, авторка пропонує приміряти на себе роль Спритника: стати впевненим, навіть трохи нахабним, змінювати правила, розважатися, сприймати все як гру, чим творчість і є. Ви любите творчість, але й творчість любить вас. Тож довіряйте любові, а не стражданню.

Задумайтесь: якщо понад усе ідея прагне заявити про себе, навіщо їй навмисно шкодити вам, якщо ви можете її реалізувати? (Природа дає насіння – людина дає сад; вони вдячні одне одному за допомогу). Тоді, може, це не творчість морочить нам голову, а ми їй?

10. Не йдіть за пристрастю, йдіть за допитливістю

Порада «Слідуй за своєю пристрастю», замість того, щоб мотивувати, може позбавити впевненості. Адже пристрасть, так само як і покликання, – надто розмите поняття. Ніби далекий вогник для обраних, який змушує все покинути та слідувати за ним. А допитливість існує тут і зараз, крок за кроком приводячи до несподіваних відкриттів. Ви можете не уявляти, чим хочете займатись у житті або де дістати натхнення. Тоді беріться за те, що викликає у вас хоча б незначну цікавість, навіть якщо це ніяк не пов’язано з вашим майбутнім. Пусті роздуми тримають на місці. Натомість будь-яка дія відкриває «творчий канал», через який приходять нові ідеї. Можливо, ви зрозумієте, що є ризик зазнати невдачі, проте якщо цікавість справді є, це вас не зупинить.

Може статися так, що ви ціле життя рухатиметеся слідом за допитливістю, а наприкінці анічогісінько не матимете, щоб комусь показати. Крім одного: ви відчуватимете задоволення, знаючи, що ціле життя були віддані благородній людській рисі – цікавості. І цього більш ніж досить, аби сказати, що ви прожили насичене і прекрасне життя.

Що ми вже прочитали:

1. Как сделать свою жизнь: 10 главных мыслей из книги «Поток. Психология оптимального переживания»

2. Право на лидерство: 10 ключевых мыслей из книги топ-менеджера Facebook «Не бойся действовать»

3. Когда работа приобретает смысл: 10 главных мыслей из книги HR-директора Google «Работа рулит»

4. Настроить личный таймер: 8 главных мыслей из книги «Искаженное время. Особенности восприятия времени»

5. Как «сканировать» реальность: 6 главных мыслей из карьерного бестселлера «Отказываюсь выбирать»

6. Як стати країною інновацій: ізраїльський досвід з книжки «Країна стартапів»

7. Як збудувати щасливе життя: 10 ідей із книги гарвардського професора

8. Мислити оригінально: головні думки з книжки професора Уортонської бізнес-школи

9. «Боль – неизбежна. Страдание – это выбор»: о чем на самом деле говорит Харуки Мураками, говоря о беге

10. Як пробувати і не зупинятися: найважливіші ідеї з бестселера відомого маркетолога Сета Ґодіна

11. Стати супербосом: поради з книжки професора бізнес-школи