Як захистити свої права та що робити, якщо компанія хоче вас звільнити?

Питання, пов’язані з відносинами між роботодавцем та співробітником, особливо актуальні в умовах воєнного стану. Розібралися в них разом з юристами.

Тези статті

Гарантії співробітникам, яких мобілізували до лав ЗСУ
Гарантії для працівників-добровольців територіальної оборони
Гарантії для співробітників у разі ліквідації/реорганізації компанії під час війни
Якщо компанія працює, але хоче звільнити (скоротити) працівника – які його дії?

Анна Степанова, юристка київського офісу Baker McKenzie

Станіслав Мужайло, помічник юриста київського офісу Baker McKenzie

Гарантії співробітникам, яких мобілізували до лав ЗСУ

Співробітники, яких залучають виконувати обов’язки, передбачені законами № 2232-XII, № 1975-XII, № 3543-XII, можуть розраховувати на гарантії та пільги, які передбачені ними. Зокрема, відповідно до ст. 2 Закону, період проходження військової служби зараховують до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу держслужби.

Трудові гарантії, на які можуть розраховувати мобілізовані співробітники, передбачені Кодексом. Серед іншого, за ними зберігається місце роботи, посада та вони отримуватимуть середню зарплату під час дії особливого періоду на термін до його закінчення або до дня фактичного звільнення (форма власності та підпорядкування працедавця значення не мають).

Працедавець не має права звільняти мобілізованих працівників. Замість звільнення він має увільнити мобілізованого співробітника від виконання трудових обов’язків, про що видається відповідний наказ, а також виплачувати середню зарплату власним коштом.

Сума такої середньої зарплати розраховуватиметься, виходячи з виплат (з певними винятками), які було нараховано відповідному співробітнику протягом останніх 2-х к. міс. роботи, що передували місяцю призову.

Вищезазначені гарантії також поширюються на мобілізованих співробітників, які:

отримали поранення (або інші погіршення стану здоров’я) та лікуються;
потрапили у полон;
визнані такими, що безвісно відсутні.

Такі гарантії будуть діяти на строк до дня, наступного за днем взяття таких співробітників на військовий облік після їх звільнення з військової служби у разі, коли вони закінчать лікування в медзакладах, повернуться з полону, з’являться після визнання безвісно відсутніми або до дня, коли їх суд оголосить померлими.

Деякі гарантії передбачені також для демобілізованих співробітників після повернення на роботу. Наприклад, якщо співробітник отримав статус учасника бойових дій, він матиме право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 14 к. д./рік. Демобілізовані співробітники протягом 2-х р. з дня їх звільнення зі служби, за певних умов, також матимуть переважне право не бути звільненими при скороченні штату (ст. 42 Кодексу).

Також, згідно ст. 82 Кодексу, після повернення на роботу демобілізований співробітник одразу матиме право на щорічну оплачувану відпустку. А згідно ст. 10 Закону, він може розраховувати на щорічну відпустку повної тривалості до настання 6-місячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві, якщо після звільнення зі служби його було прийнято на роботу протягом 3-х міс., без урахування часу проїзду до місця проживання.

Гарантії для працівників-добровольців територіальної оборони

Відповідно до ст. 24 Закону, на членів добровольчих формувань територіальних громад поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом. Але в самому Законі прямо не зазначається, що на добровольців тероборони поширюються гарантії ст. 119 Кодексу, про які мова йшла вище.

Згідно з контрактом, що укладається з добровольцями тероборони, на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом та ст. 119 Кодексу. Відповідно, як у випадку співробітників, мобілізованих до лав ЗСУ, працедавець зобов’язаний зберігати місце роботи (посаду) таких працівників-добровольців та виплачувати їм середню зарплату.

Гарантії для співробітників у разі ліквідації/реорганізації компанії під час війни

Протягом строку дії режиму воєнного стану допускається звільнення співробітника з ініціативи працедавця, включно у разі ліквідації компанії. Якщо було прийняте рішення про ліквідацію компанії, співробітників зазвичай звільняють у зв’язку зі скороченням штату. Чинне законодавство не передбачає жодних додаткових гарантій на строк дії режиму воєнного стану для співробітників, посади яких підлягають скороченню, у порівнянні з тими трудовими гарантіями, що передбачені Кодексом до введення режиму воєнного стану.

Серед іншого, про майбутнє вивільнення працедавець має попередити кожного співробітника у письмовій формі під підпис не менш ніж за 2 міс. до запланованої дати звільнення. Строк такого попередження скоротити неможливо.

У разі ліквідації скороченню підлягатимуть всі співробітники, включно з тими, які належать до захищених категорій. Але останні мають право на обов’язкове працевлаштування.

Після закінчення строку попередження співробітника можна звільняти. Крім отримання в останній робочий день зарплати, а також інших компенсацій, нарахованих співробітнику станом на день звільнення включно, він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середньої місячної зарплати, якщо більша сума вихідної допомоги не передбачена законом, колдоговором, внутрішніми політиками працедавця або ТД.

На відміну від скорочень у зв’язку з ліквідацією компанії, у разі проведення скорочень співробітників, обумовлених реорганізацією, працівники з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці за певних умов матимуть переважне право на залишення на роботі. Якщо умови продуктивності праці та кваліфікації рівні, то перевага в залишенні на роботі буде надаватися лише певним категоріям співробітників, які прямо визначені Кодексом (зокрема, особи, в сім’ї яких відсутні інші особи, які самостійно заробляють; працівники, які мають тривалий безперервний стаж роботи; учасники бойових дій; співробітники з-поміж колишніх військовослужбовців тощо).

Якщо компанія працює, але хоче звільнити (скоротити) працівника – які його дії? Як він може захиститися? Що варто вимагати від компанії?

Згідно з останніми роз’ясненнями Держпраці, звільнення співробітників за ініціативою працедавця з підстав запровадження воєнного стану не допускається, і буде кваліфікуватися як грубе порушення законодавства про працю, за що передбачена кримінальна відповідальність.

Відповідно, попри режим воєнного стану в Україні, звільнення співробітника незалежно від підстави звільнення має бути обґрунтованим та відбуватися виключно відповідно до вимог закону. У разі безпідставного та незаконного звільнення, або порушення працедавцем встановленої процедури звільнення, співробітник має право звернутися до суду та/або Державної інспекції з питань праці.

Враховуючи режим воєнного стану та позицію держорганів, велика ймовірність того, що у співробітника будуть всі шанси поновитися на роботі та отримати відповідні компенсації, якщо працедавець не зможе належним чином довести правомірність звільнення та дотримання його процедури.