Партнер рубрики


yakaboo




Щодня книжковий ринок відкриває світові безліч нових авторів, роботи яких допомагають читачам зробити власні відкриття. Редакція сайту rabota.ua запускає нову рубрику – MustRead.  Раз на два тижні ми будемо знайомити вас з найбільш відомими і корисними книгам про особистісний та професійний розвиток. Про них варто знати кожному, хто прагне розвивати свої сильні сторони і відкривати нові. Книжковий партнер рубрики–  інтернет-магазин Yakaboo .


У сьогоднішньому випуску – книга Дена Сенора і Сола Синґера «Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива».


Автори та їхня книга


Ден Сенор – американський письменник та журналіст, постійний коментатор каналу Fox News та один з авторів The Wall Street Journal. Сол Синґер – колишній редактор сторінки The Jerusalem Post, американо-ізраїльський журналіст.

Намагаючись знайти відповідь на питання, як така країна як Ізраїль – створена посеред пустелі, не маючи придатних умов для життя, знаходячись під постійною загрозою – змогла не тільки вистояти і створити власні способи виживання, а ще й стати на один рівень технологічного розвитку поряд зі світовими лідерами, вони провели ціле дослідження. Автори опитали тих, хто стояв біля основ держави (президенти, прем’єри та їхні помічники), а також тих, хто тепер творить її майбутнє (власники стартапів та інвестори).


Відповіддю для всіх стала «Країна стартапів» (Startup nation). З одного боку, це книга з історії держави, яка сама є стартапом глобального рівня. З іншого – це наглядний опис готового до використання досвіду для всіх інших, країн та підприємців, готових піти на ризики заради своєї мети.


1. Наполегливість та досвід важливіше за миттєвий успіх


Від самого початку існування Ізраїлю як держави має місце потреба в безперервному розвитку, створенні високоризикованих проектів на грані успіху і невдачі. Сама країна є великим стартапом світового рівня, і всередині нього, в інноваційному середовищі, постійно з’являються нові ідеї, що можуть змінити як умови існування людей, так і рівень сучасних технологій.


Як пояснюють автори книги, творці таких стартапів націлені не лише на результати втілення своєї ідеї, а й на отриманні нового досвіду, який у подальшому застосуванні може бути набагато кориснішим. Він дозволить врахувати попередні помилки та створити більш досконалий проект. Властиве ізраїльській культурі нівелювання формальностей і статусів, вміння відстоювати свою думку та «хуцпа», що перекладається з івриту як «безсоромна зухвалість», хоча спершу й шокує іноземців, згодом дає зрозуміти: саме це допомогло країні зрости в рекордні строки, а її підприємцям – стояти на чолі майже великих технологічних змін світу.


Десь у плині життя – чи вдома, чи у школі, чи в армії – ізраїльтяни засвоюють, що напористість – це норма, а стриманість – це ризик залишитися десь позаду.


2. Завчасний досвід має переваги використання у майбутньому


Ізраїльська система освіти і армія відрізняються від світових, навіть у порівнянні з іншими країнами, над якими весь час існує загроза військового вторгнення. У той час як інші школярі готуються до іспитів та обирають виш, ізраїльські випускники проходять відбір до різних армійських підрозділів. При цьому деякі з них дають такий рівень технологічної підготовки, що ще до вступу до університету дозволяє конкурувати за рівнем знань та досвіду з молодими спеціалістами. Крім того, відсоток молодих людей, які після служби в армії продовжують навчання у вишах, є дуже високим.


Така система дозволяє майбутнім професіоналам мислити практично, бачити схожість між організацією технологічних процесів у військовій та інноваційній діяльності. Беручись за новий проект, вони вже знають, з чим матимуть справу та як вирішувати поточні задачі. А широка мережа знайомств після армії створює міцні зв’язки, тому завжди можна запросити на допомогу необхідну людину.


На момент закінчення вишу більшості студентів уже близько двадцяти п’яти років; деякі з них уже мають ступінь магістра або захистили дисертацію… […] Інновації дуже часто залежать від того, чи може хтось подивитися на певне питання під іншим кутом. Кут зору формується на основі досвіду. Справжній досвід зазвичай приходить з віком або зрілістю. Але в Ізраїлі твій досвід, кут зору і зрілість формуються у молодшому віці, тому що суспільство запихає в ізраїльтян так багато трансформаційних переживань… […] Доки вони зберуться вступати до вишу, їхнє мислення вже кардинально відрізняється від мислення їхніх однолітків.


3. Свобода ініціатив існує в умовах підтримання порядку


Більшість задач державного або корпоративного управління є схожими для більшості країн, але при цьому відрізняються підходи їхнього вирішення, а тому – і результати. Як стверджують автори, країна не зможе проявити достатнього рівня інноваційності, якщо в ній відсутній порядок управління. У той же час, коли має місце надмірний контроль та не заохочується ініціативність, нових ідей бракуватиме. Компромісний та ідеальний варіант – це можливість покластися на законодавчі основи та демократичні порядки, при цьому зберігати культуру неформальності та відсутності чіткої ієрархії, що дає певну свободу дій.


Наприклад, ізраїльські солдати, які вважають, що дії офіцерського складу є невірними, можуть відкрито про це сказати, і до них прислухаються – в будь-якій іншій армії діє система беззаперечних наказів. Так само і в ізраїльських корпоративних підрозділах – співробітники вільні висувати пропозиції керівництву, якщо бачать більш оптимальний вихід із ситуації. Неформальність спілкування відкриває простір для нових можливостей, проте ніхто не виходить за межі існуючих законів та правил.


Великі організації – чи армії, чи корпорації – мають постійно стерегтися улесливості та групового мислення; інакше вся структура може стрімголов кинутися робити щось, що виявиться жахливою помилкою. Однак більшість армій і багато корпорацій, схоже, готові пожертвувати гнучкістю заради дисципліни, ініціативою заради організованості та інноваціями заради передбачуваності. Це, принаймні на рівні принципів, не по-ізраїльськи.


4. Відсутність можливостей – це шанс для їх створення


Перш ніж стати економічно та технологічно розвиненою країною, Ізраїль пережив довгий період стагнації, гіперінфляції, бойкоту з боку сусідніх арабських країн, що накладали високе мито на імпорт товарів. Варто й не забувати постійну необхідність бути в бойовій готовності. А ще до того було освоєння повністю непридатної до життя пустелі, яка, на перший погляд, не могла обіцяти майбутнього своїм мешканцям.


Утім, саме завдяки цим умовам ізраїльтяни навчились опріснювати воду, створили систему крапельного зрошування, що допомогла здійснити прорив аграрної сфери, а імпортні товари успішно замінені вітчизняними розробками. Ізольованість допомогла Ізраїлю стати самодостатнім, щоб вже скоро діяти на світовому ринку поряд з його лідерами.


Бен-Гуріон (перший прем’єр-міністр Ізраїлю – ред.) був класичним біцуїстом – єврейське слово, яке приблизно відповідає поняттю «прагматик», але несе в собі помітний відтінок активізму. Біцуїст – це той, хто просто бере і робить. Біцуїзм є серцевиною першопрохідницького етосу та підприємницького драйву Ізраїлю. […] Це традиція, що веде від людей, які без страху перед мародерами осушували болота, до підприємців, які вірять, що зможуть подолати несприятливі шанси і з вітром навздогін здійснити свої мрії.


5. Ті, хто готові до змін, завжди готові до дій


Багато громадян, які живуть в Ізраїлі, не є тими, кого можна назвати корінними ізраїльтянами, навіть починаючи з покоління батьків чи їхніх батьків. Це країна іммігрантів у своїй більшості. Свого часу тут знайшли своє місце вихідці з країн Близького Сходу, Європи, Америки, а після розпаду Радянського Союзу хвиля імміграції тривала ще близько десятиліття. Незважаючи на те, що мігрантами часто були високоосвічені люди, вони були готові на будь-яку роботу, терпляче чекаючи, коли ізраїльський уряд забезпечить місце для кожного. Що характерно – потік людей, які хочуть жити в Ізраїлі, стає час від часу більшим або меншим, проте ніколи не припиняється: в країні діє політика заохочення іммігрантів. Це люди, які потім і є ініціаторами змін, реформ та розвитку.


«Іммігрантів не відштовхує ідея почати все спочатку. Вони за визначенням є людьми, що йдуть на ризик. Країна іммігрантів – це країна підприємців,» – Гіді Грінштейн, засновник аналітичного центру Інститут Реут.


6. Вміння вистояти перед загрозами сприяє досягненню мети


На той самий період, що держава Ізраїль вела боротьбу із зовнішніми ворогами, припав і великий приток іноземних інвестицій. На території відкривали свої представництва великі транснаціональні корпорації та технологічні гіганти, такі як Intel та Google.


Також напередодні Ліванської війни 2006 року одну з місцевих компаній придбав американський інвестор Уоррен Баффет. Звісно, люди та компанії, що мали намір розвивати співпрацю з місцевими спеціалістами, були занепокоєні, чи можуть вони довірити долю своїх активів, адже стояла постійна воєнна загроза. Проте президент компанії, проданої Баффету, запевняв нового власника:


«Єдине, про що ми турбувалися, було здоров’я наших людей, оскільки поламане обладнання і розбиті вікна завжди можна замінити. Але я не впевнений, що ви розумієте нашу ментальність. Ми продовжуватимемо роботу, навіть якщо працівників залишиться половина, але ми обов’язково виконаємо замовлення клієнтів вчасно, а то й завчасно».


7. Нові галузі народжуються з мішанини існуючих технологій


Як пишуть автори книги, ізраїльтяни не схильні до дисципліни, крім того – їм властива ментальність багатозадачності. Вони займають посади, на яких виконують одразу декілька функцій, та створюють самодостатню техніку на межі галузей. Так, mashup («змішування») військової галузі та біотехнології є вже звичною справою: багато винаходів, що досі були в розпорядженні військових, зараз перебувають в руках медиків, а математика, біологія та комп’ютерні науки використовуються для розвитку фармацевтики. Наприклад, інгалятори розміром з кредитку та пластирі, що подають до організму лікувальні препарати за допомогою радіоімпульсу.


Ізраїльська схильність до технологічних змішувань – більше ніж цікава особливість; це культурна ознака, яка відіграє дисциплінарну роль в інноваційності Ізраїлю. Це продукт міждисциплінарних навичок, що їх ізраїльтяни набувають, поєднуючи свій військовий та цивільний досвід. Але це також і спосіб мислення, який витворює особливо творчі розв’язки і потенційно відкриває можливості для нових галузей…


8. Рушійна сила мотивації творить справжні інновації


Говорячи про зміни в устрої Ізраїлю, до яких держава йшла довгі роки, автори книги наводять приклад сусідніх арабських країн, наприклад, ОАЕ. З одного боку, вони виглядають економічно успішними та привабливими для інвесторів, а з іншого – є консервативною системою, в якій годі чекати гучних стартапів. Їхня економіка тримається на видобутку нафти та представництвах іноземних компаній, мотивованих прибутком, проте країна майже не має власних патентів. Усі рішення знаходяться в руках шейхів, які не пропускають до управління своїми компаніями людей поза свого кола довіри, і будь-які реформи в системі можуть привести до зниження рівня їхнього впливу. Крім того, має своє відображення обмеження прав жінок, що є половиною потенціалу країни. Тому підприємці в цих країнах майже не мають мотиву до інноваційних дій.


Економіка ж Ізраїлю, за словами авторів, тримається на людях, яких називають «прибутковими патріотами» – тих, хто у своїх прагненнях орієнтується не тільки на власну вигоду, а й на те, чим їхня діяльність може допомогти країні. А найважливіше – те, що політичні та культурні умови країни це дозволяють: демократична держава і суспільство, що постійно розвивається, знаходячись перед новими викликами.


На тлі всіх цих проблем Ізраїль має одну беззаперечну перевагу – відчуття мети. Ізраїльтяни, можливо, не мають великих статків… або тихого життя. Але вони мають те, що великі статки, як правило, придушують, – мотивацію.


9. Розвиток держави не гарантує вирішення проблем її громадян


Незважаючи на те, що Ізраїль вже не перше десятиліття робить успіхи у бізнес-секторі, створенні нових технологій, співпрацює з провідними компаніями та є одним із джерел світових інновацій, рівень життя його громадян залишається низьким. Це, за словами авторів, проблема економічної політики, яка не здатна утримати висхідну траєкторію. Наприклад, не всі люди є залученими до економічної діяльності – в релігійних спільнотах ультраортодоксальних євреїв представникам заборонено працювати під час їхнього тривалого навчання в єврейських семінаріях, що також звільняє їх від військової служби. У той же час, до країни останнім часом повертаються громадяни, що працювали за кордоном, і привозять з собою новий досвід та знання.


Ізраїль має рідкісний – можливо, унікальний – культурний та інституційний фундамент, який генерує і інновації, і підприємництво; але йому бракує певних корективів на рівні державної політики, щоб додатково підсилити та поширити ці позитивні аспекти в ізраїльському суспільстві. На щастя для Ізраїлю, змінити державну політику, вірогідно, легше, ніж змінити культуру.


Придбати книжку «Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива» можна тут.


Какие книги мы еще прочитали:


1. Как сделать свою жизнь: 10 главных мыслей из книги «Поток. Психология оптимального переживания»


2. Право на лидерство: 10 ключевых мыслей из книги топ-менеджера Facebook «Не бойся действовать»


3. Когда работа приобретает смысл: 10 главных мыслей из книги HR-директора Google «Работа рулит»


4. Настроить личный таймер: 8 главных мыслей из книги «Искаженное время. Особенности восприятия времени»


5. Как «сканировать» реальность: 6 главных мыслей из карьерного бестселлера «Отказываюсь выбирать»