«Без гумору – нікуди», – говорять представники ледь не кожної професії. Напередодні Дня сміху вирішили зібрати кумедні історії від спеціалістів різних галузей про їх будні, неординарні випадки, які ще довго згадують зі сміхом, про те, що допомагає відволікатися від криз і передається від колеги до колеги.


Робота HR-ів передбачає спілкування з різними людьми, а значить ймовірність виникнення кумедних ситуацій чимала. Це підтверджують наші історії від першої особи.


Антоніна, HR-менеджерка, 35 років: «У роботі HR-а безліч кумедних випадків: коли під час Skype-співбесіди з кандидатом на посаду фінансового директора на задньому фоні заходить (за логікою) його батько у спідній білизні…Німа сцена. Або коли телефонує мама кандидата на вакансію головного юрисконсульта і розповідає, що у неї прекрасний син, і краще б мені не зволікати з рішенням щодо його виходу на роботу. Чи коли юний рекрутер з команди чекає виходу кандидата, а кандидат приймає пропозицію роботи іншої компанії – і ви вішаєте резюме на стіну і кидаєте в нього дротики, аби заспокоїтись…».


Ірина, директорка з персоналу, 33 роки: «Якось, помилково, ми дали кандидату на ТОП позицію анкету прибиральниці. Поважний чоловік півгодини відповідав на запитання про миючі засоби та режими прання. Побачивши анкету, ми довго сміялися. Але потрібно віддати належне стресостійкості кандидата».




Проте самі HR-менеджери також можуть стати об’єктом анекдотичної ситуації.


Наталія, молодша юристка, 23 роки: «Після переїзду в Київ, отримала телефонний дзвінок від рекрутера з пропозицією про роботу в Тернополі, де раніше мешкала. Відповіла, що більше мене не цікавить їхня вакансія, тому що переїхала і вже маю роботу. Після моїх слів повисла пауза, аж раптом рекрутер сказав: «Клас! Розкажіть, як вам це вдалося, бо я теж хочу звідси виїхати».


Про те, куди частіше виїжджають українці якнайкраще знають представники авіакомпаній. Вони відзначають, що їх гумор дуже специфічний і незрозумілий людям, далеким від авіації. Але це зовсім не означає, що в їх арсеналі немає смішних історій. Часто такі розповіді стосуються туристів, які повертаються з All inclusive.


Олена, пілотеса, 26 років: «Одного разу до мене підходить бортпровідник і каже: «Олено, там дівчина просить вимкнути правий двигун, тому що їй дуже шумно і заважає спати». Бувають інші ситуації. Наприклад, під час одного з відряджень у Шарм-ель-Шейх. Група туристів поверталася з відпочинку, і один з пасажирів зайшов на  кухню, закрив себе шторкою і вирішив переодягнутися. Потім він захотів перевірити всі шафки, але вони були замкненими. У цей момент бортпровідники обслуговували салон і нічого не бачили. А у кабіні пілота з метою безпеки встановлена камера і ми можемо бачити, що відбувається на передній кухні».


Журналісти та редактори часто працюють у багатозадачному режимі в умовах високої оперативності. Через поспіх та нестачу відпочинку, казусні ситуації у цій професії – не рідкість.


Анна, журналістка, 29 років: «Якось, додаючи в галерею новини фотографії, випадково додала один чи два особистих знімки. Я була впевнена, що в папці збережені лише потрібні фото і не перевірила під час публікації. Це були вихідні, а в понеділок в офісі колеги сказали про мій прокол. Було соромно і дуже смішно!».




Тетяна, журналістка, 27 років: «Перші робочі дні в новинній редакції були дуже напруженими: потрібно було підлаштуватися під шалений ритм, бути максимально оперативним. Тож не дивно, що тоді робота навіть снилася. Однієї ночі я через сон почала будити чоловіка зі словами: «Там на новину треба плашку поставити», – він не розумів, що відбувається і намагався мене перепитати, про яку новину і яку плашку йде мова. Але мене це лише роздратувало, я відвернулася від нього і заснула. На ранок ми довго сміялися з цього».


Наталія, 50 років, редакторка: «Кілька років працювала у друкованому виданні – місцевому щотижневику у райцентрі. Колектив був невеликий: редактор, два журналісти та два оператори верстки. Газета народжувалась весело, з приколами, дедлайнами та, звісно, з помилками (хто ж не без гріха). Став до нас регулярно приходити читач – наш шанувальник. Ми його називали людина-четвер. Бо приходив регулярно щочетверга (у день виходу щотижневика до продажу). Був десь років з 50 на вигляд, невеличкий, лисий, худий та рудий. Відчиняв широко двері, тримав перед собою розгорнутий екземпляр, стрясав ним повітря та горлав: «Ось, я знайшов у вас помилку. Тепер я повинен отримати премію!». На що редакторка відповідала: «Вибачте, у нас ліміт премій за помилки. Сьогодні вже вас випередила жіночка». 


Людина-четвер обурювався, наступного тижня приходив ще раніше, але премію вже «забрав чоловік, який його випередив». Облога продовжувалась близько місяця. Кожний четвер ми тягнули жереб, хто оголосить про вичерпаний ліміт. Врешті шанувальник остаточно розчарувався, не дочекавшись премії, забанив нас і зник з радарів. Певно, до конкурентів».




Всі, хто працюють з цифрами, намагаються зберігати серйозність протягом робочого дня, адже кожна помилка може коштувати грошей. Але навіть фахівці економічних спеціальностей не застраховані від кумедних ситуацій.


Сергій, фахівець з роботи з клієнтами, 30 років: «Моя робота полягає у спілкуванні з представниками торгових мереж, магазинів тощо щодо постачання нашого товару та веденні відповідної документації. Одного разу отримав лист від одного з магазинів, який повеселив всю команду. Комунікація велася російською мовою, у тексті йшлося: «Клиент олень просил…». Це був одрук і мало бути «очень», але ми досі сміємося з того оленя».


Сміх перемагає стрес, спалює калорії та підтримує здоров’я, тому ми переконані, що у сучасному світі без жартів та самоіронії жити неможливо. Тож нехай у вашому житті буде більше усмішок не лише у День сміху.


 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії