Про Budni
Наші продукти
Ірина Фаріді,
практичний психологЩо таке страх
Страх – це одна з базових, природних емоцій, яка супроводжує людину протягом життя. Страх готує нас до зустрічі з небезпекою, або ж до втечі від неї. Один з таких страхів, який зумовлює реакцію втечі – це страх змін або неофобія.
Чому ми боїмося щось змінювати у своєму житті
Людина не народжується зі страхом, а знайомиться з ним протягом життя. З того самого моменту, коли закінчилося ваше дитинство, виникає страх змін на кожному етапі дорослішання. Чому ми боїмося щось змінювати в житті? Тому що ми боїмося втрачати. Подорослішавши ми маємо чимало здобутків (матеріальних та нематеріальних), на які покладено чимало зусиль. Якщо пробувати змінювати звичну зону комфорту, все здобуте опиниться під загрозою.
Зазвичай тривогу перед новим і незнаним найбільше відчувають:
Саме ця категорія людей найбільше боїться щось змінювати в особистих відносинах/на кар’єрній ниві. Страх провокує нерішучість до дій, а це заважає рухатися вперед.
Перше, з чого потрібно почати, щоб розірвати ланцюг нерішучості перед змінами – це прийняти рішення.
З прийняттям рішення зменшуються хвилювання і тривожність, зростає задоволення.
Далі – поставити перед собою конкретні досяжні цілі та розбити їх на дрібніші. Наприклад, якщо мета – змінити роботу вас лякає, спробуйте поставити перед собою не велику ціль, а кілька менших: приділяти 15 хв на день пошуку роботи в інтернеті, розсилати по 2 резюме на тиждень.
Прийнявши одне рішення, ви маєте розуміти, що воно не зобов’язує вас залишатися на місці, ви можете його видозмінити чи прийняти інші рішення. Бо ціль – це прийняти хороше рішення, а не найкраще. Рішення – це просто намір іти в певному напрямку. Це не означає, що в цьому напрямку необхідно рухатися вічно.
Серед тригерів, які запускають страх перед змінами – вже пережиті біль, образа, зрада.
Після такого досвіду розчарування стає важко позбутися страху, що нам знову не зроблять боляче. Тому ми починаємо триматися за страх, вважаючи, що обережність нас вбереже. Таким чином ми рухаємося не вперед, а по колу, не даючи можливості йому з’явитися.
Часто ми боїмося змін через те, що нам страшно зробити щось недостатньо добре. Ми самокритичні. Вимагаємо від себе високих стандартів. Прагнемо відзнаки та похвали інших, вважаємо, що можемо його отримати, лише маючи здібності надлюдини. Однак, якщо ви – перфекціоніст, то завжди зволікатимете, бо досконало – означає ніколи. Ідеалу не існує. А ви – людина. Людина, яка помиляється, втомлюється, щось не знає, і це нормально. Варто казати собі: «Досить добре – це вже достатньо добре».
Читайте більше за тегами: