Ольга Карпенко, лікарка-психологиня, психотерапевтка


«Закоти губу», «Хочеш – перехочеш», «Краще синиця у руках, ніж журавель у небі», «Мріяти не шкідливо» – кому не знайомі ці фрази, які говорили дорослі з самого дитинства? Кому не обрізали крила, говорячи, що художник чи письменник – це не професія, а треба вступати в нормальний ВНЗ, щоб потім знайти нормальну роботу? А якому мрійнику не посміхалися в обличчя і не спонукали спуститися з небес на землю?


Саме так у нас ще з дитинства забирають (звичайно, з найкращих побажань, як про це думають батьки або інші дорослі) можливість мріяти. У результаті вже дорослі люди бояться мріяти та ставити високі цілі. Інколи страхи настільки сильні, що супроводжують нас протягом усього життя. Але все можна змінити, головне – бажання.


Страх – це нормально


Існує думка, коли виникає страх, треба його позбутися, побороти. Спочатку стати відважним, а потім вже будувати життя своєї мрії. Але насправді це так не працює.


Маленький секрет – відважний не той, хто не боїться, а той, хто боїться і продовжує йти вперед.


Там, де нема страху, немає і розвитку. Страх ставить нас на шлях росту, пізнання себе і переходу на новий рівень. Згадайте, наприклад, комп’ютерні ігри – ми знаємо, що за рогом може чекати зомбі, але продовжуємо йти далі. Так, у грі завжди можна почати все спочатку, тому і не так страшно все втратити. А що робити зі страхом у реальному житті?


Що робити, якщо страх заважає ставити та досягати власних цілей?


Дізнатися, чого насправді боїтеся


Уявімо задачу: я хочу розширити свою діяльність після майже десяти років роботи в одній галузі. Наприклад, хочу бути не тільки психотерапевтом, але і письменницею та подорожувати світом. Але боюся. Чого саме? Починаю копати: боюся, що втрачу інтерес; боюся, що моїх навичок та наснаги не вистачить на цілу книгу; боюся, що ніхто із близьких мене не підтримає; боюся осудження оточення та насмішок; боюся, що всі зрозуміють, що я невдаха. І тут ми вже докопалися до глибинного переконання, пропрацьовувати яке краще з психотерапевтом. Але у самодослідженні ми підемо далі.


Прийняти свій страх як друга, а не як ворога


Треба подивитися страху в очі й сказати: «Привіт, страх. Я бачу, що ти не прокрастинація, не небажання вийти із зони комфорту, не віра в те, що краще синиця в руках, а справжнісінький страх». У нашій задачі – страх, що всі довідаються, що я невдаха та відвернуться від мене. І цей страх мені не ворог, а найкращий друг. Бо він не пускає мене до моєї мрії не тому, що злий і підступний, а тому, що захищає мене від сильного болю, який спіткає в разі невдачі. Повторюсь – страх захищає. Тому не треба до нього ставитися неприязно. А можна поспівчувати собі, що боїтесь. Внутрішньо підтримати себе та підбадьорити. Сказати щось на кшталт: «Знаю-знаю, зміни – це страшно. Але впевнена/ний, що ти зможеш досягти всього, чого забажаєш. Ти – молодець!».


Зрозуміти, що страх має великі очі, але короткозорі


А ще наш страх вкрай тривожний та з гарною фантазією. Він як почне фантазувати про провал за провалом, помилку за помилкою, катастрофу за катастрофою, що і зупинитися важко. А найбільше він полюбляє робити із мухи слона. Маленьку задачу перетворить на величезну проблему, невдалий досвід – на катастрофічний сором. А наші навички та таланти навпаки – зменшить, сховає та й зовсім забуде про них. Неначе господар кімнати кривих дзеркал. Тому виводьте свій страх на денне світло та дивіться на свою мету ясними очима. Що тобі потрібно, щоб досягти її? Які навички у вас вже є? Які треба здобути? Де і як? На які маленькі кроки можна розбити дорогу до мети?


У нашій уявній задачі, наприклад, я розумію, що кидати все в один день та їхати на край світу, щоб у придорожньому кафе почати писати свій перший роман – не дуже доречно. Можна почати виділяти собі спеціальний час для написання щодня, записатися на курс письменницької майстерності, спробувати писати короткі розповіді. А щодо подорожей – можна перевести свою психотерапевтичну практику в онлайн і працювати з будь-якого куточку світу. Відтак мрія спочатку стає метою, а потім плавно перетворюється на план.


Взяти свій страх під руку та крокувати разом до мрій


Не треба брати за мету перестати боятися йти до своєї цілі. Треба вчитися витримувати свій страх поруч з вами і йти у зручному темпі. Боятися і робити, боятися і робити. А згодом можна озирнутися та побачити, що страх давно вже загубився десь дорогою. Ось і в нашій уявній задачі я пишу цей текст, і хоча мені трохи ніяково, задоволена, що можу писати, а ви це зараз читаєте.


Отже, мріяти можна і в дорослому віці. Не всі мрії здатні ставати реальністю, але якщо ви хочете будувати життя своєї мрії, пам’ятайте, страх – не причина зупинятися.


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!