Піти проти системи та перемогти: 9 найважливіших думок зі світового бестселера «Думай як фрік»

Партнер рубрики

Щодня книжковий ринок відкриває світові безліч нових авторів, роботи яких допомагають читачам зробити власні відкриття. Редакція The Point продовжує рубрику – MustRead. В ній ми знайомимо вас з найбільш відомими і корисними книгами про особистісний та професійний розвиток. Про них варто знати кожному, хто прагне розвивати свої сильні сторони і відкривати нові. Книжковий партнер рубрики – інтернет-магазин Yakaboo .

У сьогоднішньому випуску – книжка Стівена Д. Левітта і Стівена Дж. Дабнера «Думай як фрік»

Автори та їхня книга

Стівен Левітт – професор економіки Чиказького університету, публіцист, дослідник. Увійшов до списку «100 людей, що формують наш світ» за версією Time (2006 р.) Стівен Дабнер – американський журналіст, пише для The New York Times, Time та The New Yorker. Разом вони є авторами світових бестселерів «Фрікономіка» та «Суперфрікономіка», які, використовуючи економічні закони та психологію, перегортають існуючі уявлення про сучасний світ.

«Думай, як фрік» – це, як пояснюють автори, практичний посібник із застосування раніше викладених знань. Книга створена для тих, хто не просто хоче розширити свій світогляд, а й готовий перелаштувати звичний спосіб мислення, аби знаходити нестандартні способи вирішення питань в своєму житті. Розуміючи ці принципи, можна зрозуміти, чому, перебуваючи в спільній ситуації, одні люди стикаються із непереборними проблемами, а інші «зламують систему». Чому мислення «фріка» може бути перевагою у сучасному світі і як воно допомагає творити те, що інші вважають неможливим.

Що ж, зрештою, означає «думати як фрік»?

1. Відходити від усталених уявлень про реальність.

Найчастіше ми схильні довіряти тому, що чуємо від інших і бачимо довкола. Ми приймаємо чужу думку без переосмислення, підлаштовуємось під існуючі порядки та звичаї. Цей шлях має свої переваги: так ми звикаємо берегти сили та енергію. А крім того, бережемо самих себе від ризику назватися диваком чи інколи навіть інакодумцем. Та якщо все ж ризикнути, з’являється можливість отримати іншу незрівнянну перевагу. Раптово ми стаємо здатні покинути існуючі межі, щоб винайти нові ідеї та отримати бажані результати. Тож, фріки не довіряють усталеній системі поглядів – вони формують власні.

Надзвичайно талановитий письменник Джордж Бернард Шоу […] вже давно підмітив нестачу думки. Одного разу він сказав: «Зовсім невелика кількість людей думає двічі або тричі на рік. Я ж уславився тим, що змусив себе думати раз чи двічі на тиждень».

2. Не боятися сказати «я не знаю».

У світі, який на все має відповіді, набуває цінності фраза «я не знаю». Вона допускає, що далі за нею слідуватимуть експеримент, дослідження, отримання нової інформації, яка буде більш достовірною, ніж та, що першою спадає на думку. Не бійтеся чесно зізнатися собі та іншим, коли відповіді справді не маєте, і дістаньтеся до правильної та справжньої. Тоді, зрештою, ваше слово буде більш вагомим, і вам довірятимуть більше: адже коли ви чогось не знаєте, це справді так і є, а коли знаєте, цьому можна вірити.

Зухвалість та помилковість – це смертельні поєднання, особливо, коли існує логічніший вибір: прийняти лише той факт, що ми не можемо знати всього про майбутнє, хоч би як нам цього хотілося.

3. Ставити правильні питання.

Деякі перешкоди, кажуть автори, просто надумані нами, бо лише створені на основі певних очікувань. Подібних до тих, з якими ми стикаємося, коли з нового року відновлюємо заняття спортом. Якщо ми ставимо собі певний норматив вправи, то виконуватимемо його через силу, а якщо подвоїмо, то й не помітимо, як легко вже на середині досягнеться той самий норматив. Тому, якщо ви зіткнулися з певною перешкодою, спитайте: у чому дійсна проблема? Джерело правильної відповіді – правильно поставлене питання. Саме з нього починається рух у вірному напрямі, а ми перестаємо обмежуватися штучно висунутими умовами.

Розв’язання проблеми – складне завдання. І воно стає ще складнішим, якщо ви наперед переконаєте себе в тому, що не зможете його вирішити.

4. Виявляти та розв’язувати першочергові проблеми.

У кожної проблеми – свої фактори, що її спричиняють. Деякі з них більш очевидні, інших можливо дістатися лише після детального глибокого вивчення проблеми та виявлення закономірностей. І часто саме останні є тими, з яких все починається, хоч наскільки б логічними не здавалися ті, що першими кидаються в очі.

Якщо ви докладаєте всіх зусиль, а проблема все ще ніяк не вирішується, можливо, це саме той випадок. Ви намагаєтесь усунути фактор, який насправді дуже мало впливає на наявність проблеми, чи навіть більше того – долаєте самі симптоми, коли потрібно боротися з причинами. Автори кажуть:

Необхідно вийти за рамки звичного мислення, щоб добре роздивитися проблему, яка привертає чимало уваги, і спробувати знайти нові способи її розв’язання.

5. Зосереджуватися на малому, а не думати про глобальне.

Надмірна серйозність не дорівнює більшій ефективності при виконанні своєї роботи. Навпаки, вона може блокувати багато чудових ідей, які здалися надто банальними, або завадити у висловленні своєї думки. Тому хорошим прикладом для наслідування є діти. Вони пізнають цей світ, і не бояться постійно ставити навіть найдивніші питання про все, що бачать. Але наше навчання не закінчується в дорослому віці. Необхідно бути постійно відкритими до нових ідей – так підвищуються шанси, що серед них знайдеться саме та. Адже інколи вирішення великої проблеми складається з дрібних деталей.

Як любив повторювати Альберт Ейнштейн, усе повинно бути настільки простим, наскільки це можливо, але не простішим. Це прекрасний спосіб вирішення проблем, які непокоять сучасне суспільство. Ми вдячні за появу складних процесів, що спричинили розвиток технологій, але, водночас, їх неконтрольоване зростання нас бентежить. Легко спокуситися складністю, але й простота має свої чесноти.

6. Ставити себе на місце іншої людини, щоб зрозуміти, чого вона хоче насправді.

Люди діють так, як їм здається правильним, тому що на їхні вчинки впливають певні стимули. І коли ці стимули змінюються, міняється й поведінка людини. Автори виділяють чотири основних спонукальних мотиви, які діють на нас: моральний (чи правильно це), соціальний (чи є користь для суспільства), фінансовий (чи дає це певну вигоду) та «стадний» (чи всі інші роблять так само). В кожній із ситуацій якийсь зі стимулів буде мати більшу вагомість. Тому при будь-якій проблемі важливо відштовхуватися не від власних очікувань про те, як має бути, а від розуміння, що має перевагу для іншого. Люди – більш складні істоти, а їхню поведінку неможливо просто передбачити. Її необхідно розуміти.

Стикаючись із будь-якою проблемою, слід чітко визначити, які мотиватори працюватимуть у тій чи іншій ситуації, а не прислуховуватися до власних моральних орієнтирів, що підказують, як треба робити. Головне, менше думати про ідеальну поведінку реальних. Адже реальні люди більш непередбачувані.

7. Робити так, «щоб сад сам себе доглядав».

Що приблизно означає – вирішувати проблему її ж засобами. Для цього інколи насправді доведеться вдати з себе фріка, адже тоді дії будуть відповідними. Автори наводять приклад одного з найбільших у світі онлайн-магазинів взуття. Коли постало завдання найняти співробітників, які були б лояльні до компанії та справді хотіли робити свій внесок у її розвиток, а не просто гаяти час за зарплатню, керівництво ставило їх перед вибором: або робота, або 2000 доларів без повторного шансу працевлаштування. Тому не дивно, що ті, хто не погодився на таку незвичну пропозицію, справді справлялися із своїми завданнями та відповідали вимогам компанії. А ті, хто забрав гроші, в протилежному випадку обійшлися би значно дорожче. І вони виказали себе самі.

[Теорію ігор] у вузькому значенні можна визначити як мистецтво перемоги над суперником шляхом передбачення його наступного кроку. […] Світ часом є занадто складним для того, щоб прийоми теорії ігор могли принести бажаний результат. Але знову ж таки, думати як фрік – це передусім думати просто, […] і тоді спрощена версія теорії ігор може творити дива.

8. Вміти переконувати, а не сперечатися.

Навіть найпереконливіші аргументи не матимуть ніякого ефекту, якщо для того, кому адресовані, вони не мають ніякого значення. У кожної людини – власний світогляд, своя логіка, яка навіть може відкидати саму об’єктивну реальність. І тому, якщо у вас на меті справді переконати в чомусь людину, дійте інакше. Спочатку самі переконайтеся у вагомості та достовірності власних аргументів, не поспішайте відкидати докази опонента, адже вони можуть вам показати те, чого ви самі досі не помічали, і не переходьте на взаємні образи, бо тоді подальший діалог буде марним. А найефективнішим (і водночас – найдавнішим) способом донесення інформації є історії, які ми розповідаємо один одному та передаємо далі.

Спираючись на колись почуту історію, ми зможемо пригадати й головні думки, що їх хотів донести автор. Наочний приклад – Біблія. Незалежно від власних вірувань та того, чи знайомі з текстом древньої книги, ми все ж здатні згадати зашифровані в ній уроки.

…історія може виявити ті рушійні сили, що приховані за очевидним. Цілісна картина набагато більша за суму її частин, фактів, подій, змісту. Тому історія не залишається поза увагою. Історії завжди звертаються до самозакоханості, яка є в кожному з нас. У міру розгортання події, коли головні персонажі переміщуються в часі та ухвалюють рішення, ми неминуче ставимо себе на їхнє місце. «Чудово, я б теж так зробив!» або «О ні, ні, я б ніколи такого не вчинив!»

9. Уміти «програвати вдало».

Адже програш в одній справі може означати успіх в іншій.

Британський прем’єр Черчилль, перш ніж виступити з промовою «Ніколи не здавайтеся!» на початку Другої світової, не раз змінював свою партійну приналежність. Стартапери Кремнієвої долини, розуміючи неможливість втілення навіть своїх найбільш вдалих ідей, незважаючи на вже вкладені час та кошти, можуть відкласти реалізацію на невизначений час. Натомість в NASA одного разу не прислухалися до думки експертів, коли ті радили відкласти запуск шатлу «Челленджер» через погодні умови, адже були налаштовані зробити це саме 28 січня 1986 року.

Наполегливість – це дуже важливий фактор доведення розпочатих справ до кінця. Та інколи вона забирає увагу від більш важливих чи більш реальних справ. І якщо ви це своєчасно розумієте, автори кажуть: ви «програєте вдало».

Ми звикли думати, що, вклавши багато ресурсів у якусь справу, ми вже не можемо її покинути, адже це непродуктивно. Це явище відоме під назвою помилкові зворотні витрати. […] Раніше це називалося спускати гроші на вітер, але це не єдиний ресурс, який люди вкидають у пастку незворотних витрат. Подумайте про час, інтелектуальну роботу, соціальний та політичний капітал, які ви продовжуєте вкладати у якусь справу лише тому, що вам не подобається ідея відступу.

Придбати книжку Стівена Д. Левітта і Стівена Дж. Дабнера «Думай як фрік» можна тут.

Що ми вже прочитали:

1. Как сделать свою жизнь: 10 главных мыслей из книги «Поток. Психология оптимального переживания»

2. Право на лидерство: 10 ключевых мыслей из книги топ-менеджера Facebook «Не бойся действовать»

3. Когда работа приобретает смысл: 10 главных мыслей из книги HR-директора Google «Работа рулит»

4. Настроить личный таймер: 8 главных мыслей из книги «Искаженное время. Особенности восприятия времени»

5. Как «сканировать» реальность: 6 главных мыслей из карьерного бестселлера «Отказываюсь выбирать»

6. Як стати країною інновацій: ізраїльський досвід з книжки «Країна стартапів»

7. Як збудувати щасливе життя: 10 ідей із книги гарвардського професора

8. Мислити оригінально: головні думки з книжки професора Уортонської бізнес-школи

9. «Боль – неизбежна. Страдание – это выбор»: о чем на самом деле говорит Харуки Мураками, говоря о беге

10. Як пробувати і не зупинятися: найважливіші ідеї з бестселера відомого маркетолога Сета Ґодіна