На глибині: поради з бестселера, як інтровертам розкрити свою приховану силу

Партнер рубрики

Щодня книжковий ринок відкриває світові безліч нових авторів, роботи яких допомагають читачам зробити власні відкриття. Редакція The Point продовжує рубрику – MustRead. Раз на два тижні ми будемо знайомити вас з найбільш відомими і корисними книгам про особистісний та професійний розвиток. Про них варто знати кожному, хто прагне розвивати свої сильні сторони і відкривати нові. Книжковий партнер рубрики – інтернет-магазин Yakaboo .

У сьогоднішньому випуску – книжка Сьюзен Кейн «Сила інтровертів».

Автор та її книга

Сьюзен Кейн – випускниця Прінстона та Гарвардської юридичної школи, адвокат і консультант з переговорів. Вона навчала мистецтву перемовин людей різних посад, а її статті про інтроверсії публікувалися в New York Times та PsychologyToday.

Окрім тих досліджень з теми, які вона проводила для книги «Сила інтровертів», а також інтерв’ю з науковцями, психологами та просто людьми, Сьюзен має власне уявлення про те, що означає бути інтровертом. Тож, має навички успішного подолання викликів оточуючого світу, якими охоче ділиться з читачами.

Сьогодні важливим критерієм успіху є вміння людини презентувати себе, або ж, мовою тренерів, «продавати себе»: активно спілкуватися, прагнути сподобатися іншим тощо. Але в усі часи були люди, яким більш властиво концентруватися на своїх думках, а не на зовнішньому світі.

Інтроверти викликають багато питань у своїх протилежностей – людей, які не можуть сидіти на місці. Їх прагнуть виправити, перевчити, бо не розуміють, що постійне прагнення поринути у власні глибини – це і є їхня сутність. І вона має свої переваги. Книга Сьюзен – це можливість не лише краще пізнати самих себе, а й дізнатися багато цікавого про тих, хто поруч.

1. Інтроверсія – незмінна частина особистості протягом всього життя

Особливості поведінки інтровертів в роботі та житті – це не їхня дивна примха, бажання чи стиль стосунків з оточуючими. Це специфіка роботи нервової системи, яка закладається генетично, тому навіть у ранньому віці можна зрозуміти, як саме буде себе проявляти людина.

Інтроверти є дуже сприйнятливими до будь-яких змін, але обережне ставлення до навколишнього світу робить їх зовні схожими на відлюдників. Звідси – більш виражений страх публічних виступів, стримана манера ведення бесіди, схильність до тихого відпочинку замість гучних вечірок.

Насправді інтроверти, як і всі люди, мають ті ж потреби та бажання. Просто вони відрізняються підвищеною чутливістю, тому в них є власна міра і власна межа цих потреб. І це зовсім інше, ніж проста сором’язливість, яка може проявлятися у будь-кого, незалежно від типу особистості.

Для оптимального самопочуття інтроверти й екстраверти мають різний рівень потреб у зовнішніх стимулах. Інтроверти добре почуваються за меншої стимуляції. Їм комфортно, коли вони в товаристві близького друга можуть неквапливо смакувати келих вина чи на самоті розгадувати кросворд, читати книжку. Натомість екстраверти насолоджуються додатковими можливостями від взаємодії зі світом: вони охоче знайомляться з новими людьми, спускаються на лижах із гір та витанцьовують під улюблену музику.

2. Екстраверти – харизматичні натхненники, інтроверти – уважні до деталей мислителі

Найбільш охоче завжди приймають красиво презентовані ідеї, автор яких випромінює ентузіазм – типовий зразок лідера, за яким хочеться йти. Інтроверти не можуть похизуватися такою ж легкістю подачі. Утім, ідей їм не бракує, і вони можуть бути навіть ефективнішими, хоча й часто недооціненими. Те, що інтроверти не здатні приймати на себе лідерську роль – міф, породжений враженням від їхньої тихої особистості.

Історія знає багато прикладів, коли тихий акт непокори міг зробити більше, ніж роки самовідданої боротьби. А дослідники підтверджують: у той час як типовий екстраверт переймає увагу та ініціативу на себе, лідер-інтроверт більш здатен вислухати думки решти членів команди, серед яких і виявляться найбільш цікаві.

Щоб змінювати компанії, нам не потрібні грандіозні особистості. Потрібні лідери, які думають не про власне его, а про успіх справи. […] Рішучість вселяє довіру, а невпевненість (або найменші натяки на неї) підриває бойовий дух. Проте не варто на сто відсотків керуватися цим твердженням. За певних умов завдяки тихому та скромному стилю управління можна досягнути подібних, а подекуди й кращих результатів.

3. «Тиха» робота може дати більше, ніж колективні мозкові штурми

Сьогодні робочі простори стають все більш відкритими, а керівництво підштовхує співробітників до ще більш частішого спілкування з колегами. Однак Сьюзен пише, що популярність колективних видів діяльності не завжди виправдана, а такі практики креативності, як мозковий штурм – не настільки ефективні, як позиціонуються. Наприклад, вони крадуть нашу енергію, крім того, колективне мислення заважає творчості – кожен член команди прагне підігнати своє бачення під очікування інших, інколи стримує свої справжні думки.

Звісно, ми не можемо досягти багато, спираючись лише на власні сили та знання – нам потрібна допомога команди. Утім, ми могли б досягти ще більшого, якби кожен співробітник мав, окрім годин командної роботи й обговорень, час на самостійне переосмислення, а також необхідний для цього власний простір.

Вихід полягає не в тому, щоб уникати особистих контактів, а в тому, щоб їх удосконалювати. З одного боку, слід віднайти такий спосіб взаємодії між інтровертами та екстравертами, за якого лідерські та інші завдання можна розподіляти, зважаючи на вроджені сильні сторони й темперамент. […] Крім того, потрібно створити умови, щоб люди могли вільно переміщуватись у змінному калейдоскопі взаємодій і при цьому усамітнюватися в особистому просторі, коли виникає потреба зосередитися чи просто побути на самоті.

4. Інтровертам варто не покидати, а розширювати зону комфорту

Труднощі інтровертів у світі, влаштованому здебільшого під екстравертів, виникають тоді, коли від них вимагають переступити через себе. Діяти, ніби вони не мають відчувати дискомфорту: наприклад, виступити з імпровізованою промовою, подолати конфлікт на переговорах, зустрітися з великою кількістю людей і т.д. Однак інтроверти розуміти, якщо зовсім уникати цього, вони ризикують втратити цінні можливості і не реалізувати свої таланти й навички.

Тому Сьюзен приводить рятівний підхід – «теорію еластичної стрічки»: ми здатні розширювати власні можливості, хоча й при цьому все ще матимемо певні обмеження. Наприклад, обирати роботу в невеликих групах людей або надати перевагу завчасно підготовленим виступам замість імпровізованих.

Уявіть, наскільки ефективно ви гратимете із зоною комфорту, якщо знатимете її правила. Ви зможете організувати свою роботу, хобі, соціальне життя в такий спосіб, щоб проводити в зоні комфорту якомога більше часу. Люди, які піклуються про власну зону комфорту, можуть покинути роботу, яка надто виснажує, почати займатися новою справою, яка приноситиме задоволення.

5. Стан потоку допомагає інтровертам вирішувати складні задачі

У визначальних ситуаціях екстраверти орієнтовані на отримання винагороди: особливості роботи нервової системи змушує прагнути додаткової стимуляції. Натомість інтроверти, нервова система яких занадто чутлива і без додаткової стимуляції, орієнтовані на можливі загрози в майбутньому, тому прагнуть їх уникати. У результаті екстраверти часто занадто далеко заходять у своїх рішеннях, діють імпульсивно, а інтроверти – занадто обдумують кожен крок. Перші роблять високі ставки з великим ризиком, а другі – занадто низькі, і отримують менше, ніж могли б.

Оптимальний вихід, пише Сьюзен, посилаючись на відомого психолога Михая Чиксентмихаї, – це віднайти стан потоку, коли ми щось робимо і не відчуваємо ні нудьги, ні тривоги, не прагнемо винагороди будь-якою ціною та водночас не переживаємо за наслідки.

Якщо ви належите до інтровертів, віднайдіть потік за допомогою своїх здібностей. У вас є сила наполегливості, завзяття до розв’язання складних завдань і проникливість, що допомагає помічати підводні камені, об які спотикаються інші. Ви відносно вільні від таких спокус, як гроші і статус. Насправді, найскладнішою проблемою для вас може стати застосування власних сильних сторін на повну потужність.

6. Силу стриманості недооцінюють

Коли ми порівняємо традиційні культури Заходу та Сходу, то виявимо, наскільки ще досі збереглася різниця між ними, навіть в сучасному світі. Представники першої орієнтуються на цінності особистості, представники другої – на цінності моралі. Для перших ознака сили – вміння боротися зі світом, для других – вміння зупинятися, щоб нікого не образити.

Хоча і не існує країн та регіонів, жителі яких повністю складаються з інтровертних або екстравертних типів, ця культурна різниця демонструє нам, як ми можемо відкидати невластиві нам речі, не розуміючи їхньої сили в повному масштабі. У той час як західний світ не в змозі прийняти тиху стриманість, в інших частинах планети її вважають ознакою мудрості та ключем до взаєморозуміння. І чудовим прикладом його використання є Махатма Ганді.

…Ганді відкидав поняття «пасивний спротив», пов’язуючи його зі слабкістю. Він надавав перевагу «сатьяграха», яке ввів на позначення «твердості в пошуках істини». Відповідно до поняття «сатьяграха» пасивність не є слабкодухістю. Це зосередженість на кінцевій меті та відмова від витрачання енергії на марні зіткнення. Ганді вірив, що стриманість, яка походила від сором’язливості, була його найбільшим активом.

7. Є цілі, заради яких можна піти на компроміс із собою

Для інтровертів не виникне особливих труднощів, коли знадобиться проявити екстравертні навички. Такі люди є в оточенні кожного, і можна скопіювати їхню модель поведінки. Зовсім інше питання –чи є така псевдоекстраверсія виправданою: що ви отримуєте за те, що витратили значну частину своєї енергії, будучи не собою? Частіше за все, разом із роллю, яка нам не притаманна, йдуть завдання, які нам байдужі, і функції, які не цікавлять.

Натомість, пише Сьюзен, необхідно визначити ті проекти, які були б того варті. Займаючись улюбленою та важливою для себе справою, ви йдете на компроміс із собою, приміряючи невластиву для себе роль заради чогось важливого. Утім, навіть у цьому випадку необхідно подбати про час, місце і простір, які б забезпечували можливість щоразу відновлювати витрати енергії. Наприклад, попросити колег не турбувати вас під час перерви, або пообіцяти собі вільну годину на самоті після важливого виступу перед аудиторією.

Згідно з теорією вільних якостей, деякі риси особистості (приміром, схильність до інтроверсії) ми отримуємо або з народженням, або в процесі культурного розвитку, і при цьому можемо діяти і діємо всупереч істинному «я» заради «ключових особистісних проектів». Інакше кажучи, заради роботи, яку вважають важливою, заради людей, яких вони люблять, або всього, що високо цінують, інтроверти здатні діяти як екстраверти.

8. Два «світи» можуть гармонійно доповнювати одне одного, якщо навчитися домовлятися

Найбільш очевидна різниця між інтровертами та екстравертами – є найбільшою перепоною у гармонійному співіснуванні двох світів. Перших важко розговорити, коли запаси їхньої енергії досягли нижньої відмітки, другі ж почуваються не в своїй тарілці, коли немає можливості з кимось поспілкуватися. Перші прагнуть уникати конфліктів, другі сприймають таке мовчання за байдужість і прагнуть натомість розібратися у ситуації, з’ясувати стосунки. Рішення ж доволі просте: прийняти особливості один одного, зрозуміти, що кожен бачить світ по-своєму та спробувати діяти за правилами, більш зрозумілими іншій стороні.

Інтроверти й екстраверти іноді відчувають взаємну ворожість, але дослідження показують, що вони можуть запропонувати один одному. Екстраверти повинні знати, що інтроверти (які, як часто здається, презирливо ставляться до всього поверхневого) можуть почуватися щасливими, якщо їх витягти в якесь веселе місце; а інтроверти, яким іноді здається, що їхня пристрасть до обговорення проблем перетворює їх на нудних істот, повинні розуміти, що в такий спосіб вони дають людям нагоду обговорити серйозні теми.

Книжку Сьюзен Кейн «Сила інтровертів» можна придбати тут.

Що ми вже прочитали:

1. Как сделать свою жизнь: 10 главных мыслей из книги «Поток. Психология оптимального переживания»

2. Право на лидерство: 10 ключевых мыслей из книги топ-менеджера Facebook «Не бойся действовать»

3. Когда работа приобретает смысл: 10 главных мыслей из книги HR-директора Google «Работа рулит»

4. Настроить личный таймер: 8 главных мыслей из книги «Искаженное время. Особенности восприятия времени»

5. Как «сканировать» реальность: 6 главных мыслей из карьерного бестселлера «Отказываюсь выбирать»

6. Як стати країною інновацій: ізраїльський досвід з книжки «Країна стартапів»

7. Як збудувати щасливе життя: 10 ідей із книги гарвардського професора

8. Мислити оригінально: головні думки з книжки професора Уортонської бізнес-школи

9. «Боль – неизбежна. Страдание – это выбор»: о чем на самом деле говорит Харуки Мураками, говоря о беге

10. Як пробувати і не зупинятися: найважливіші ідеї з бестселера відомого маркетолога Сета Ґодіна