«Мої досягнення мізерні»: як впоратись із руйнівною силою перфекціонізму

Якщо ви не вмієте радіти своїм досягненням, хвалити себе, постійно прагнете досконалості у всьому, завжди думаєте, що можна було б краще зробити те чи інше завдання, здається, ви – перфекціоніст.

Неправдою буде, коли ми скажемо, що для того, аби позбутись ідеальності, потрібно робити справи абияк. Звісно, ні! Перфекціонізм в міру не буде вам шкодити. Але коли він перетворюється у мету, стає домінантним у житті – це проблема.

Як впоратись із перфекціонізмом

Знайдіть те, що виходить у вас найкраще. Людина апріорі не може вміти робити все. Але, на жаль, це розуміють не всі. Перфекціоніст буде намагатись у всьому і завжди бути неперевершеним. Чи то галузь філософії, чи економіки, чи взагалі хореографії. Але в результаті така ідея зазнає поразки, бо досконало зробити все не вийде. Тому радимо відмовитись від мультизадачності та сконцентрувати увагу на одному напрямі. Подумайте, що вам ближче, від якої роботи ви отримуватимете задоволення. Така відмова допоможе отримати більше свободи та зменшить емоційну напругу.
Зосереджуйтесь на процесі, а не на результаті. Коли увагу сконцентрувати на результаті того чи іншого завдання, а процесу відвести зовсім незначну роль, задоволення від виконання не буде. Ви поринете в ідею ідеальності настільки, що вона стане домінантною. Тому для того, аби думки не керували вами, навчіться отримувати задоволення від того, що відбувається. Для початку, озирніться навколо і спробуйте порадіти звичайним речам: вітру, який чепурить ваше волосся, сонцю, яке світить в обличчя, собаці, яка грається, рідним, які поруч з вами тощо. Дозвольте собі бути в моменті, радіти життю та ніколи не соромтесь емоцій.
Не бійтеся помилятись. Перфекціоністи намагаються різними способами обходити помилки, адже вони, на їх думку – вияв некомпетентності, незграбності, перешкода на шляху до ідеальності, успіху. Що ж, ми розвіємо цю думку, адже не існує людей, які не помилялись. Не робить хиб той, хто ніяк не діє. А якщо ви хочете розвиватись, досягати мети, ставити перед собою цілі, то повинні помилятись, адже розвиток гальмують не похибки, а нерішучість, страх їх зробити. Ви – людина, а не робот, хиби – це лише тернистий шлях до щасливого та вільного майбутнього.
Не вдавайтесь до порівнянь. Спостерігаючи певний час за успішними людьми звичайне захоплення може перейти в їх ідеалізацію. Далі гірше: ви починаєте вважати себе нікчемними, адже у процесі порівняння знайшли безліч відмінностей. Але чи можуть бути однаковими різні люди? Звісно, ні. Припиніть шукати досконалих та рівнятись на них, адже ви не знаєте їх недоліки, чого вартував їм успіх, через що вони пройшли. Гарна картинка ні про що говорить. Якщо не знаєте цих людей особисто – значить, не знаєте взагалі. Тому зосередьтесь на своєму житті та рівняйтесь тільки на себе.
Ставтесь до життя простіше. Через надмірний перфекціонізм люди ускладнюють собі життя. Наприклад, коли потрібно написати статтю на звичайну тему, ви переглядаєте тисячі книжок, потрібних і ні, читаєте різні монографії, дисертації, шукаєте людей, які досліджували це питання, спілкуєтесь із ними тощо. Здається, трохи забагато роботи для одного тексту. Будьте простішими та порушуйте придумані правила. Розпочніть із буденних речей. Наприклад, замість того, щоб стояти із секундоміром, коли варите макарони – почитайте книгу або просто відпочиньте. Через тиждень зрозумієте, що порушивши правила – не змінилось нічого.
Працюйте над самооцінкою. Часто підґрунтям перфекціонізму є низька самооцінка, яку люди компенсують через оглядку на інших. Схвалення ззовні допомагатиме відчувати себе гідним, але проблема сама по собі не вирішиться і завжди буде відчуття залежності. Не витрачайте час і сили на те, щоб догодити іншим та отримати похвалу. Краще полюбіть себе та прийміть нарешті факт, що ви неідеальні та ніколи такими не будете. Дивно, але щойно ви це зробите, світ навколо стане змінюватись. Люди стануть поважати та хвалити вас без вагомих причин, просто за те, що ви – це ви.

Бути ідеальними – не значить бути щасливими, адже останнє далеко не потребує досконалості. А життя без щастя – абсурдне. Дозвольте собі бути неідеальними, але собою.