Українці святкують День працівників торгівлі та ресторанного бізнесу щороку з 1996 в останню неділю липня. Цього річ цей день відзначатимуть 26 липня. З ним заведено вітати усіх, хто хоч якось причетний до сфери торгівлі та ресторанного бізнесу, а таких в Україні близько 3 млн. Щоправда, ця цифра дещо зменшилась із запровадженням карантину та вимушеними відпустками чи скороченнями деяких працівників. Утім, сфера торгівлі та ресторанного бізнесу щорічно поповнює державний бюджет і допомагає усім тішити себе новинками техніки чи одягу, відпочивати за смачними стравами та просто приносити маленькі радощі у своє життя.


Напередодні Дня працівників торгівлі та ресторанного бізнесу ми поспілкувалися з двома кухарями та менеджерами з продажів, які розповіли нам про важкі дні у свої роботі, про створення шедеврів та про мистецтво своєї справи, про постійне спілкування та навчання новому, а також про негатив та позитив від запровадженого карантину.


Олександр Богданович, менеджер з продажу в інтернет-магазині Керхер




Шлях до професії


До цієї професії привело, мабуть, саме життя, тобто відсутність достатньої кількості коштів, бажання заробити їх як найшвидше без особливого інвестування в навчання та відкриття нових горизонтів.


Моє бажання заробити гроші збіглося з моїми можливостями швидко знаходити спільну мову з людьми, виявляти та задовольняти їхні потреби.


Спілкування, і ще раз спілкування


Найважче у цій професії, на мою думку, це завжди бути впевненим у собі та готовим до спілкування. У процесі постійних розмов з різними клієнтами, інколи просто вичерпуєш весь свій ентузіазм та сили. Особливо, коли невпевнений в якості товару чи послуг які пропонуєш.


Клієнти-переслідувачі


Кумедно, що вже безліч разів змінював роботу, і постійно зустрічаю клієнтів з минулої роботи. Як там кажуть: «Земля – кругла», і таке враження, що вони завжди переслідують мене.


Любов до професії


Я люблю свою професію тому, що завжди можу відкрити для себе нові шляхи для саморозвитку, нових людей та почуваю себе на своєму місці.


Позитив від карантину


На мою роботу карантин вплинув позитивно в плані заробітку. Через те, що працюю у напрямку інтернет-продажів, а, як всім відомо, люди під час жорсткого карантину замовляли все онлайн. Загалом, я задоволений своїм заробітком у цей період. Однак, краще б я менше заробив або не отримав ці гроші взагалі, лише б цієї пандемії не було, адже людське життя є найдорожчим.


Переглянути вакансії у сфері торгівлі


Денис та Марія Зеленські, кухарі у готельному ресторані у Хорватії




Від студентів до європейських кухарів


Напевно, прийшли ми до цієї професії ще тоді, коли стали студентами Національного університету харчових технологій. Але в той момент ніхто з нас і не замислювався, що життя буде так тісно пов’язане з їжею.


Починали весь шлях професії ми разом. Першим кроком було те, що нам випала можливість поїхати в Болгарію на літній сезон у 2017 році помічниками кухаря у чотиризірковий готель. Ця поїздка повністю дала відчути, як можна поєднувати подорож і роботу. Дивно, але нічого страшного не було, працюючи в іншій країні вперше. Навпаки, ми отримували задоволення від 8-годинного робочого дня і повноцінного відпочинку, яким користувалися з користю, відвідуючи прекрасні місця Болгарії.


У підсумку ми працювали в Болгарії тричі, востаннє Денис приїхав на посаду шеф-кухаря невеликого готелю.


Продовжуючи свій шлях, зараз працюємо в Хорватії на острові Паг у чотиризірковому готелі. І вкотре переконуємося, наскільки правильно ми вибрали шлях, працюючи за кордоном у Європі, адже у нас є можливість отримувати колосальний досвід і разом з цим подорожувати.


Важкі моменти у роботі кухарем


Марія: Кожен день по-своєму важкий. Ми можемо відпрацювати 10 годин, і не так сильно відчувати втому, як за 4-годинну робочу зміну.


Денис: Звичайно, все залежить від кількості гостей. Найважче – це під час великого завантаження вчасно прийти в себе, не панікувати і правильно, раціонально розкласти всі свої процеси по поличках у себе в голові. Щоб кожне блюдо залишилося зі шматочком твоєї любові до нього.


Марія: І це дійсно найголовніше в нашій професії – вміти чітко і грамотно, під час великої кількості роботи, розподілити свої завдання.


Український борщ – на смітник


Минулого року на цьому ж місці роботи ми вирішили надати можливість хорватським кухарям познайомитися з традиційною стравою України – класичним борщем. Більше, мабуть, самим хотілося швидше з’їсти ту довгоочікувану ложку червоного борщу. Ми залишилися з Денисом одні на вечірній зміні, і приготований борщ поставили в холодильник, щоб наступного дня, коли всі прийдуть, ми їх пригостили.


Коли ми прийшли на роботу, побігли швидше до холодильника діставати борщ. На наше здивування, його там не було. У процесі обговорення з колегами, де ж поділася наша страва, з’ясувалося, що хорватські кухарі зовсім не звикли бачити першу страву в такому виконанні (досить густа, з великою кількістю овочів, та й ще темно-червоного кольору), і вирішили викинути борщ. Побачене їх шокувало, і вони подумали, що у нас не вийшло приготувати.


Звичайно, ми всі сміялися, коли показали на картинці, що саме так виглядає наша традиційна страва. Ось така була перша і остання спроба познайомити кухарів з українською кухнею.


Мистецтво професії кухаря


Марія: Перше – ця наука з кожним днем ​​прогресує в дуже швидкому темпі, і ти розумієш, що нудно в цій сфері вже точно не буде. Адже поступово в кожне блюдо додається новий інгредієнт, змінюється подача або взагалі відбувається заміна продуктів.


Буквально недавно нам випала можливість один день попрацювати з професіональним кухарем з Хорватії, у якого за спиною стаж в ресторані із зірками Мішлен. Це величезне задоволення: дивитися, як можна творити і витворяти, здавалося б, з такими звичними і повсякденними продуктами. Такі дні запам’ятовуються назавжди.


Також важливо, що ми можемо поєднуватися продукти, не сумісні для нашого розуму. Минулого року, коли шеф-кухар зробив десерт і сказав мені спробувати, – це холодний десерт з гарбузового масла – я розгубилася, адже в голові у мене одні знаки питання виникали. Десерт із масла? Тільки масло і яйце? Це може бути смачно? Проте я все ж спробувала, і це – найсмачніший десерт за мої 23 роки.


У цьому все і мистецтво цієї професії, коли несумісне може стати шедевром.


Денис: Мене завжди до цього тягнуло, я працював офіціантом, кальянником досить довгий час. Коли видавалася вільна хвилина, я завжди проводив час на кухні. У свої вихідні дивився масштабні кулінарні шоу англійською і сам намагався приготувати щось з вподобаного. І чомусь мені навіть в голову не приходило, що я можу працювати на кухні.


Випадково потрапивши на кухню, працював як помічник кухаря і болгари були дуже здивовані, що я знаю круті кулінарні слівця, назви страв та ще й знаю, як їх готувати.


Тут я зрозумів, що нічого важкого там немає, і я зможу точно як вони. Тому що на кухні все гармонійно і кожна людина – це шестерня в механізмі витвору мистецтва!


Коронавірусні зміни


На жаль, коронавірус та карантин негативно вплинули на нашу професію. Почнемо з того, що відкриття готелю перенеслося на 2,5 місяці. Туристичний сезон, дійсно, відрізняється від попереднього року. Через те, що всі заплановані фестивалі на острові скасовані, велику кількість резервацій готелі та апартаменти втратили. Так само, через невелику кількість туристів і гостей, час роботи ресторану скоротився.


Весь персонал перейшов на нові невіддільні аксесуари у своєму іміджі – медичну маску та рукавички, а постійна дезінфекція свого робочого місця увійшла в звичку.


Переглянути вакансії кухаря


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!