В Україні День працівників радіо, телебачення та зв’язку відзначають 16 листопада. Це свято встановлено Указом у 1994 році. Важко навіть уявити сьогодення без радіо, телевізорів, інтернету, мобільного зв’язку, вони вкорінилися в наше життя, зробили його зручними та інформативним.


До професійного свята ми поспілкувалися з чотирма представниками даної галузі: радіоведучим, креативною продюсеркою, журналісткою, а також директором з розвитку та підтримки телекомунікаційної мережі та сервісів. Пропонуємо до прочитання історії професіоналів, які щодня працюють (без вихідних і святкових днів), аби ми з вами були в курсі останніх подій, слухали та дивилися улюблені передачі, мали безперебійний зв’язок.


Дмитро Єгоров, ведучий «Авторадіо Україна»


Дмитро Єгоров


Про вдалу спробу


Став радіоведучим абсолютно випадково. Запросили спробувати – і ось вже майже 15 років я в даній сфері. Це була можливість «доторкнутися» до відомих людей, та й музика була завжди в мені (усміхається). Наразі ані трішки не жалкую, що з мене не вийшло банкіра (усміхається).


Про найважчий прямий ефір


У мене було три найважчі робочі дні в житті, коли встановлювався рекорд на радіостанції Кузьми Скрябіна! Більше 60 годин в прямому ефірі – це не тільки фізичне, а й моральне випробування.


Найважчим у професії є те, що за будь-яких життєвих обставин ти маєш бути «на позитиві».


Іноді це справді важко! І це, мабуть, єдине, про що варто зауважити! Загалом – цікава, весела професія.


Про веселі моменти


Кумедного стільки, що можна вести окремий блог чи написати книгу «Як я «лажав», а всі це чули» (усміхається). Від обмовок в ефірі, до розчарування від інтерв’ю з невідомим артистом, який через декілька років стає культовою особистістю, а ти себе картаєш за те, що не сфоткався з ним (усміхається).


Про роботу, яка приносить задоволення


Люблю свою роботу за те, що вона просто проносить мені задоволення. Ти можеш розмовляти з мільйонами слухачів, дружити з артистами, вони запрошують тебе на свої концерти, дарують всілякі «ніштячки» (усміхається). А іноді можна говорити про справді важливі речі! Проте найголовніше, що тебе оточують веселі, класні та в більшості випадків, по-доброму «божевільні» люди (усміхається).


Катерина Гончарова, креативна продюсерка програми «Ранок у великому місті» на ICTV


Катерина Гончарова


Про любов до професії з першого ефіру і на все життя


Журналісткою хотіла бути з дитинства. Ще під час навчання в університеті писала статті та репортажі для різних друкованих видань. Вже після навчання знайома запропонувала спробувати попрацювати на великому телевізійному проєкті редакторкою (велике танцювальне шоу в прямому ефірі). Так я потрапила на ТБ. Це було кохання з першого ефіру і на все життя: камери, зйомки, монтажі, адреналін. Працювала я багато і з задоволенням. Вже на другий сезон шоу мене підвищили до сценариста програми. Потім запросили шеф-редакторкою ток-шоу на інший телеканал. Так і пішло-поїхало. На телебаченні працюю вже 10 років і не уявляю для себе наразі іншої професії.


Про найважчий робочий день


Мабуть, перший найважчий день у професії був для мене, як і для багатьох колег, у лютому 2014 року, коли розпочалися розстріли на Майдані в Києві. Тоді я працювала креативною продюсеркою ранкового шоу (як і зараз, але на іншому телеканалі). Те, що відбувалося на вулицях мого рідного міста, у серці моєї країни я, мабуть, ніколи не зможу забути. Було важко готувати матеріали, монтувати відео з трупами… титрувати імена загиблих, майже дітей. Потім була війна, яка триває досі, теракти, нині – пандемія.


Але я так і не навчилася «не брати близько до серця» трагедії з інфострічки… Взагалі, дуже важко зберігати «холодну голову» під час підготовки матеріалів до ефіру, коли розумієш, що це не просто робота, а чиєсь втрачене життя.


Про кумедний випадок на роботі


Коли дивлюсь сюжети перед тим, як затвердити їх на ефір, звісно вношу правки: щось дописую, щось «вирізаю». Якось написала режисеру монтажу: «Ріж Путіна», а той відповів: «Залюбки!» (мається на увазі – вирізати частину відео з його коментарем).


Про любов до професії та постійний розвиток


Я люблю свою професію, тому що вона не дає змоги зупинитися. Аби залишатися на рівні, рости та розвиватися, треба невпинно вчитися, постійно моніторити нову інформацію, нові дані, аналізувати їх, перевіряти. Причому інформація з абсолютно різних сфер – політика, військова справа, медицина, економіка, психологія тощо. Твоя голова постійно розривається від інформації. Але це круто! Ну, і я не раз чула від наших глядачів слова подяки та захвату від сюжетів нашого «Ранку у великому місті», креативною продюсеркою якого є вже понад чотири роки. Значить, те, що ми робимо, комусь потрібно. Значить, ми на правильному шляху (усміхається). Дуже люблю це відчуття!


Володимир Кабаненко, директор з розвитку та підтримки телекомунікаційної мережі та сервісів «Київстар»


Володимир Кабаненко


Про шлях до професії


Я прийшов у телеком частково випадково. У 1991 році в районному вузлі зв’язку запускали електронну АТС «Квант», і знадобився інженер, який би міг її обслуговувати. У мене на той час був досвід роботи з електронно-обчислювальною технікою, плюс, було цікаво перевірити себе в новій галузі. Нюансів виявилося набагато більше, ніж я очікував. Довелося вчитись самотужки та з допомогою людей, які працювали поряд. Але про свій вибір не жалкую.


Про роботу вдень та вночі


Зв’язківці «полюбляють» працювати ночами, коли сплять «звичайні» користувачі. Це пояснюється тим, що велика частка робіт з розбудови та модернізації телеком сервісів виконується в години найменшого навантаження. До речі, є роботи, які можливо виконувати тільки вдень, наприклад, монтувати обладнання на вежах. Також, є сервіси, які не «сплять» ні вдень, ні вночі: М2М (machine2machine – це технологія, за якої робота виконується шляхом передачі даних між двома пристроями, наприклад, банкомати можуть автоматично передавати інформацію, якщо у них закінчився чековий папір чи готівка, або ж навпаки, якщо готівки занадто багато і потрібен приїзд інкасаторів), і ІОТ (Internet of Things, або інтернет речей – це мережа пов’язаних через інтернет об’єктів, які обмінюються даними та далі виконують вже нові функції, по типу «розумний» будинок, моніторинг про рух у громадському транспорті).


Такі сервіси повинні працювати 24 години на добу – ще одне відповідальне завдання для зв’язківців. З таким графіком складно тримати баланс роботи та інших життєвих потреб. Хоча, зараз це актуально не тільки для телекому. Впевнений, що знайти такий баланс допомагає підтримка родини та заняття спортом.


Про врятований світ


Згадав про важкі ночі і серед них одну, коли ми з колегою переносили абонентську базу даних на більш потужне обладнання. На той час компанія нараховувала близько 10 000 абонентів. Ми за пару годин вручну поправили конфігурацію кожного абонента і відчули себе рятувальниками світу. Зараз у компанії майже 26 млн абонентів…


Про роботу, яка покращує життя мільйонів


Так вдало склалося, що телекомунікації підтримують багато життєвих аспектів: це і спілкування, і робота, і відпочинок, а «Київстар» – лідер в цій галузі. Приємно відчувати себе часткою людей, які покращують життя мільйонів. До того ж динаміка розвитку телекому та компанії настільки потужна, що ти постійно відчуваєш себе у вирі позитивних змін. Тішу себе думкою, що якимось чином я теж впливаю на ці події.


Дар’я Самаріна, журналістка UA: ЖИТОМИР – Суспільне




Про шлях до професії через вірші


Вже в 9-10 класі я чітко знала, що буду журналістом і все робила для того, щоб мрія здійснилася. Брала участь в різних олімпіадах і конкурсах, перемагала. До ВНЗ вступила за співбесідою, без екзаменів. У мене ще була така «фішка»: я писала твори чи перекази у віршованій формі, це подобалося вчителям і мені теж. Дане вміння я і досі використовую, але вже рідко.


Про морально важкий прямий ефір


Я вела прямий ефір програми «Ранок» (ранкове шоу), коли в нашій країні мали ввести воєнний стан. Це був ефір важкий морально, я готувала іншу тему, а тут… щохвилини новини змінювалися, під час ефіру продюсер мені підсовував аркуші з оновленою інформацією, а я швидко читала.


Ця професія не важка, вона цікава та непередбачувана.


Про кумедні випадки під час прямих ефірів


Зараз я працюю в newsroom, а раніше 9 років поспіль вела ранкові ефіри. Майже усі найкумедніші моменти відбувалися в прямому ефірі «Ранку». Траплялося, що ведучий, з яким ми працювали в парі, запізнювався і я починала вести ефір сама за його ж сценарієм, зокрема, а потім він вбігав у студію, ніби так було задумано.


Коли я перебувала у відпустці з догляду за дитиною, колеги запросили мене на ефір з сином Матвійчиком. До ефіру син не спав, був жвавим, а потім заснув на руках під час ефіру.


Часто під час прямих ефірів ми імпровізували: розігрували театральні вистави з гостями-акторами, співали, танцювали чи займалися спортом.


Про переваги професії


Я любою цю професію, бо вона дає мені можливість весь час розвиватися, а ще – спілкуватися з цікавими та неординарними особистостями.


Інколи емоції, пережиті за один день, дають сил і наснаги на весь тиждень.


А ще я радію, що висвітлюю події саме свого регіону, Житомирщини.


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!