День авіації України відзначають в останню суботу серпня, цього року – 29 серпня. Це спільне свято цивільної та військової авіації, а також працівників авіаційної промисловості та транспорту. Вітчизняна авіація зачаровує світ, а Україна входить до десяти країн, що мають замкнутий технологічний цикл створення і виробництва авіатехніки. Повітряний рух України охоплює 5 районів польотної інформації загальною площею 729,8 тис. кв. км. Авіаційна галузь сьогодні переживає не найкращі часи через наслідки пандемії та карантину. Більше як туристам польотів не вистачало тим, для кого небо – це робота.


Напередодні Дня авіації ми поспілкувалися з пілотом та бортпровідницею авіакомпанії SkyUp та дізналися, як авіація пережила карантинний період та які виклики доводиться долати під час роботи. Вони розповіли про свій шлях до професії та поділилися враженнями, які їм дарують робочі дні.


Пашка Гридін, другий пілот в авіакомпанії SkyUp


Пашка Гридін


Сімейна династія


Я з авіаційної сім’ї: мій батько – пілот, а його батько працював на заводі ім. Антонова. Я народився в Києві, однак у перший тиждень життя мене перевезли до Кіровограду (у тодішню «кузню» пілотів) і там зареєстрували. Потім наша родина знову повернулася жити до столиці. І вже через 18 років, коли я вступав до ДЛАУ (Льотна академія НАУ в Кропивницькому, колишньому Кіровограді), всі, хто перевіряв мій паспорт, казали: «О-о-о… повернувся на історичну батьківщину?!»


Мої дитячі спостереження за татом та його друзями-пілотами зробили свою справу – рішення стати пілотом я прийняв ще в дитсадку і відтоді його не міняв.


Деякі родичі намагалися пропонувати альтернативні варіанти. Наприклад, вступити в морехідну академію. Багато моїх знайомих і друзі батьків були здивовані, коли дізналися, що документи на вступ я подав тільки до ДЛАУ, а для мене це був єдиний розглянутий варіант – іншого я і не припускав.


Найважче для пілотів


Я гадаю, що для більшості людей, не пов’язаних з авіацією, під час згадки про важкі дні пілота в голові одразу вимальовуються найепічніші кадри з Air Crash Investigation та фільмів-катастроф, але в нашій роботі все набагато простіше. Всі системи літака дубльовані як мінімум по два, а то і три рази. Тому для того, щоб сталася серйозна аварія треба цілий ряд супутніх факторів, які б склалися в одне ціле в один момент. В усіх компаніях використовують стандартні процедури та проводять спеціальні додаткові тренінги, щоб звести можливість такого збігу до нуля.


Але то я відволікся. Для мене «найважчого» дня не було – були просто складні дні. Наприклад, день першого польоту на Ан-26 для отримання ліцензії комерційного пілота; або ж коли проходив свою першу співбесіду в житті (це була авіакомпанія UtAir Ukraine); або день, коли вирішив звільнитися з попередньої компанії, щоб перейти в SkyUp.


У нинішній ситуації на питання «найважче в професії?», – хочеться відповісти фразою інженера з фільму «В бій ідуть тільки старики»: «Найважче у нашій роботі – чекати». Десь так воно і є.


На роботі ти повністю віддаєшся своїй справі і відчуваєш від цього задоволення. А зараз доводиться постійно чекати. Через пандемію рейси відбуваються рідко, і ми дуже сумуємо за нашими літачками.


Кумедні історії професії


Є багато кумедних випадків, але через те, що в нас дуже вузькоспрямований профіль роботи зі своєю специфікою, вони будуть не дуже кумедні для усіх інших. Одна з таких історій сталася, коли ми прилетіли в Сочі. На той момент там якраз проводились спортивні змагання. Після відпочинку ми почали готуватися до вильоту. До нас підійшли вантажники і спитали, як розміщувати багаж пасажирів. Розрахувавши центрівку літака, ми скоординували заповнювати повністю другий багажник, а все що не поміститься – у третій. Через 20 хвилин вантажники повернулися з фразою: «Слухай, командире, у тебе там лише два багажники!!!»


Вся річ у тому, що в нас в літаку дві створки дверей, але чотири багажники. Виходить так, що одні двері на два відсіки. Не знаючи цього нюансу, вони завантажили третій та четвертий багажники. Є ще дуже багато цікавих історій, які розказують старші товариші-пілоти. Але вони також дуже професійно специфічні.  І по своїй ліриці дуже часто схожі на байки риболовів.


Закохані в небо


Я взагалі люблю літаки та все, що з ними пов’язано. Подобається літати як пілотом, так і пасажиром. Однак, коли літаю пасажиром, вмикається «синдром водія» і на підсвідомості починаю контролювати процеси польоту. Я люблю подорожувати. Авіація дає мені змогу робити це далі, швидше, а також доступніше.


Авіація – це люди. Люди закохані в небо. Майже всі вони готові ділитися своїми знаннями, вміннями, емоціями.


Той, хто хоч раз потрапляв в аеропорт малої авіації та спілкувався з пілотами, помітить це одразу.


Криза та нові можливості


Ставлення до професії не змінилося під час карантину. Це лише чергова криза. Свою роботу я продовжую любити. Дійсно, ми літаємо рідше, ніж це було раніше. Однак в цей час ми приділяємо більше уваги повтору теорії, щоб краще і легше все пам’ятати на практиці.


У роботі змінилися тематика рейсів та певні умови. Наскільки я знаю, наша авіакомпанія SkyUp серед перших компаній Європи змінила конфігурацію літаків для перевезення вантажів в салоні на більшій частині флоту і ми виконували перевезення з Китаю, Кореї та інших країн вантажів з пов’язками, рукавичками, захисними халатами та іншими медичними речами. На інших не реконфігурованих літаках ми виконали багато спеціальних рейсів з повернення громадян України додому. Я бачив і знаю, що компанія зробила все можливе, щоб пройти цю кризу з найменшими втратами.


Навіть можу сказати більше, в доковідний час авіакомпанія постійно набирала екіпажі, оскільки кількість літаків у флоті і маршрутна мережа зростали дуже швидко.  Ця перерва з одного боку тимчасово зупинила цей процес, однак в той час же стала можливістю для відкриття нового напрямку діяльності як от вантажні перевезення, розширення географії польотів, підготовки нових проєктів та сервісів як для співробітників, так і пасажирів. Зараз ми відновлюємо наші потужності та розвиваємося з новими темпами, знову відкриваємо базу в Харкові та Львові.  Куди, до речі, мені згодом доведеться тимчасово переїхати. Тому сподіваюсь, що ми достатньо перепочили і далі – тільки вперед та на краще.


Анна Толста, бортпровідниця в авіакомпанії SkyUp


Анна Толста


Мрія, втілена в життя


Ще у школі моя бабуся поділилася своєю мрією молодості: вона хотіла стати бортпровідницею. Як тільки я це почула, то одразу загорілася ідеєю втілити її мрію в життя. І, на щастя, мені це вдалося. Поза тим, ця «ідея» перетворилась на роботу мого життя.


Важкі рейси та людський фактор


Не можу сказати, що був конкретно один такий день, бо рейси бувають абсолютно різними. Але на моїй пам’яті є рейс, на якому сплелося все: і неконтрольовані пасажири, і технічні проблеми, і затримка, і навіть погане самопочуття пасажира. Виснажені, але ми з усім справилися, адже кожен бортпровідник має бути готовим до будь-чого!


А найважчим все ж таки є людський фактор. Нам трапляються абсолютно різні пасажири і до кожного потрібно знайти свій підхід. Не завжди це легко, не завжди вдається домовитися, тому, на мою думку, це те, що виснажує нас понад усе.


Складні пошуки заповітної кімнати


Кумедним є майже кожен рейс, бо якщо ти випромінюєш позитив, то пасажири це відчувають і відповідають взаємністю.


Але, як на мене, найбільш класичним веселим прикладом, за яким дійсно цікаво спостерігати, це пошуки вбиральні. Нею була вже і кабіна пілотів, і виходи з літака, візки і навіть попільничка. Звичайно, ми допомагаємо у цьому питанні, але перші секунди пасажирів, що заблукали і безнадійно шукають заповітну кімнатку, – це щось з чимось.


Враження, які не отримаєш в офісі


Якщо описати одним словом – різноманітність. Це поняття для мене включає спілкування з величезною кількістю неймовірних людей, подорожі, нові враження, робота у найдинамічнішій авіакомпанії України і купа іншого, чого не отримаєш сидячи в офісі.


Коронавірусні зміни


Стосовно карантину, я б ніколи не повірила, що якийсь непомітний вірус, може так вплинути на сферу туризму та на авіацію. І сидячи на карантині, майже без рейсів, ти як ніколи починаєш цінувати та розуміти, наскільки ти любиш свою роботу.


А стосовно роботи, ми стали ще більш пильними щодо безпеки наших пасажирів. Компанія SkyUp, як і ми, робимо все можливе, аби наразі зробити подорожі максимально безпечними.


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!