Хороші співробітники сприяють розвитку компанії, вони переживають за неї, прагнуть кращих результатів. Але є й такі, які тягнуть компанію донизу, перекреслюючи всі старання інших ефективних працівників.


Пропонуємо перелік ознак, характерних тим працівникам, яких не люблять роботодавці. Якщо ви запідозрили в себе якісь із перерахованих характеристик – вам варто переглянути свою поведінку. Адже це може позначитися на роботі не тільки в поточного роботодавця, а й в наступних.


Співробітників, які не здатні довести справу до кінця


З працівниками, які не можуть довести до кінця початий проєкт та покидають його на півдорозі, роботодавці прощаються часто. Такі співробітники не вміють планувати, їм постійно заважають обставини непереборної сили для виконання завдання. Негативним моментом є те, що про зрив дедлайну і нездатність виконати певне завдання часто шеф може дізнатися в день його настання або за декілька днів – якщо сам поцікавиться. Якщо це повторилося декілька разів, зазвичай, приймаються кардинальні дії, дороги розходяться.


«Сказав – зробив» – це не про них


Співробітники, які не виконують обіцяне, одразу насторожують працедавця. Підставити колег або керівництво – для них це не проблема, вони можуть придумати 100 і 1 відмовку чому не вдалося зробити обіцяне, звинувачувати в цьому інших. Якщо це відбувається систематично, то нічого доброго не вийде. Адже роботодавці цінують працівників, які тримають слово та відповідають за все сказане та обіцяне.


Несамостійних співробітників


Співробітники, у яких проблеми з самостійністю, яких постійно потрібно контролювати та вмовляти зробити певне завдання – справжнє випробування для керівника та й колег. Одна справа, якщо співробітник нещодавно працевлаштувався та ставить запитання, розраховує на допомогу – це нормально. Але якщо він працює в компанії тривалий час та приходять із запитанням, відповідь на яке цілком може дізнатися сам + в нього є відповідна кваліфікація – це напружує. Таких співробітників не люблять. Звільнення – не найкращий спосіб стимулювання самостійності, але такий метод практикують.


Співробітників, які не хочуть навчатися


Працівники, у яких немає бажання вчитися, розвиватися, які не націлені на досягнення успіху та не ставлять перед собою нові цілі, насторожують працедавців. В такому випадку можливі два варіанти розвитку подій: або компанія задумається над причинами відсутності бажання вчитися та можливими шляхами вирішення ситуації (якщо це пов’язано, наприклад, з тим, що співробітник не бачить зв’язку між своїми зусиллями та оплатою праці), або просто шукатиме йому заміну.


Співробітників, які повторюють одні й ті ж помилки


Не помиляється той, хто нічого не робить. Коли співробітник робить помилку вперше, іноді досить звернути увагу на те, що потрібно виправити. Але якщо одна й та ж помилка повторюється, потрібно розібратися в причинах: зі співробітником розмовляють та повідомляють про можливі наслідки його помилок/неправильних рішень. Систематичні помилки виправляти непросто, якщо ви не працюєте над тим, щоб це змінити – розібратися і вирішити проблему – працювати з вами буде складно.


Токсичних співробітників


Роботодавці майже завжди намагаються позбуватися токсичних співробітників (якщо самі не є такими). Адже вони отруюють атмосферу в колективі. Своїм песимізмом, невірою в успіх проєкту (іншого завдання)/небаченням перспектив/скептичністю/критикою тощо вони руйнують команду. Часто такі співробітники розповсюджують негатив, бачать його у всьому і поширюють навколо себе. Повільно, але впевнено отруюють середовище та підривають мотивацію інших співробітників. Для компанії краще попрощатися з такими працівниками.


Любителів інтриг та пліток, брехунів


Брехня як в особистих, так і в робочих відносинах недопустима. Люди, які не вміють жити без скандалів і постійно в пошуку тих, кого вони будуть ненавидіти та виживати з колективу – не вживуться в будь-якій компанії. Вони найбільш небезпечні та можуть зруйнувати колектив. Від них позбуваються навіть без роздумів.


Співробітників, які не отримують задоволення від роботи


Не дивно, що такі співробітники виконують роботу недбало, халтурять і скидають свої обов’язки на колег і підлеглих. Вони і самі даремно штани просиджують, і на інших погано впливають. Інші колеги часто скаржаться на колегу-неробу керівництву. Щоб не підривати роботу всієї команди – потрібно вирішувати – залишати таких працівників чи ні.


Керівників, які вміють лише керувати, але процесів роботи не розуміють і не вміють «працювати руками»


Підлеглі такого керівника часто опиняються під тиском в стилі «Я сам скажу тобі, що потрібно робити», вони ніби грають в боса. Такий керівник прагне виключно командувати підлеглими, а не допомагати вчитися і розвиватися, він не може підстрахувати власноруч та допомогти в разі потреби. Всі хороші ідеї, прагнення та ентузіазм, які працівники привносять в професію, сходять нанівець. У підсумку співробітникам хочеться просто втекти, причина їхнього звільнення – поведінка шефа. Тому, щоб не звільнилися кращі працівники – краще замінити самого керівника.