Яна Саприга,
менеджер зі взаємодії з персоналом ПАТ «Укрнафта»

Олександр Різенко,
керівник управління з розвитку та взаємодії з персоналом ПАТ «Укрнафта»

Коли люди почали пити вино онлайн і святкувати дні народження в Zoom, коли аналітика смартфону каже, що Skype використовується найчастіше і пропонує видалити Trip Adviser, який давно не юзали. Коли фраза «дві по 50» тепер сприймається як «дайте, будь ласка, 2 упаковки захисних масок по 50 шт». Саме тоді стало зрозуміло, що на цьому «острові» ми надовго.

Варіант «потерпи, скоро все буде, як раніше» – не варіант. Довелося змиритися та полюбити нові реалії життя і роботи. Коли емоційний пил осів, нарікання на життя стихнуло, а спілкування онлайн увійшло в звичку, тоді стало ясно: сідаймо, друзі, думаймо, як діяти та дивувати далі, бо «нам з тобою своє робити».

От ми з командою в «Укрнафті» сіли та почали думати.

А поміркувати було над чим: 15 тисяч працівників по всій Україні – частина онлайн, а частина оффлайн, частина зі смартфонами, а частина без. Але якщо раніше у рівнянні був лише один параметр – наявність комп’ютерів у інженерів та керівників або їх відсутність у робітників, – то тепер життя перетворилося на систему рівнянь із багатьма невідомими. Комп є/немає, інет хороший/поганий, вдома/в офісі/на промислі, MS Teams є/немає і ще купа іншого.

Ми в цій системі мали відшукати рішення, як відсвяткувати 50-річчя компанії та День нафтовика. Для наших працівників обидва свята – Свята з великої літери, адже «Укрнафта» – організація з потужними традиціями, нафтовими династіями та професійним патріотизмом.

Зважаючи, що не за горами Новий рік і Різдво, а оффлайн – і за горами, і за полями, і за полонинами, ми вирішили поділитися власним досвідом онлайн-івентів, набитих гуль і відкриттів. Сподіваємося, що наші ідеї стануть у пригоді як великим, так і маленьким компаніям. Принаймні, ми будемо раді, якщо саме так і буде.

Як радить одна розумна дитяча книга: «… важливо бути частиною історії, яку ти пишеш, щоб нічого не проґавити»[1]. Ось наша історія.

Чому це важливо

Найчастіше корпоративні активності – це традиції. Те, до чого звикли, що показує, що в компанії все гаразд, життя триває, і всі ми разом. Це наче Різдво чи Великдень для великої родини. Тобто якщо сім’я не з’їжджається на Святвечір, виникає відчуття тривоги – щось не так. Аналогічно, якщо десятки років компанія відзначає, наприклад, професійне свято, то його відсутність не просто демотивує людей. Вона чітко тригерить сигнали: «все погано», «неясно, що далі», «традиції руйнуються», «компанія вже не та».

До того ж будь-яка активність – це прояв культури. Корпоративні свята, які відзначаються, і те, як вони відзначаються, вказують на культурний код організації. А він, наче хребет, є запорукою атмосфери стабільності та впевненості.

Сім онлайнів

Нижче – 7 святкових ініціатив, які ми реалізували в 2020-му. Ключове у кожній із них – максимальна залученість працівників та інтелектуально-емоційна складова.

1. Родове дерево організації. До 50-річчя компанії ми дослідили детальну історію та родове дерево організації. Взагалі, цю оповідку ми берегли для онуків, але вам розкажемо. Впорядкувати історію «Укрнафти» коштувало чималих зусиль: щоб продертися крізь хронологічні зарослі і впорядкувати ключові дати та події, довелося по лікті закопатися в архівні документи, переглянути силу-силенну статей і книжок про компанію, зробити купу дзвінків і написати ще більше листів. Якщо ви працюєте в організації з великою історією, радимо час від часу занурюватися в «корпоративний родовід». Там може ховатися дуже багато сюрпризів, несподіванок, цікавих фактів і відкриттів. Поспілкуйтеся з «аксакалами» та свідками подій, погортайте старі файли – все це може потягти на справжній детектив. Раптом виявиться, що попередні 49 років день народження компанії святкували у вересні, хоча насправді дата заснування – квітень? Хтозна, може бути різне.

2. Онлайн-вікторина на знання цікавих неочікуваних фактів про компанію. Щось мега-яскраве, що підсвітить міць та велич організації, нагадає людям, які сидять по домівках, що вони належать до Великої Компанії, якою завжди пишалися, яка створює геніальні продукти, робить щасливими клієнтів, змінює країну, вражає та прискорює серцебиття. І все це у руках працівників – ця велич, щастя, геніальність твориться руками та мізками кожного із нас! Часто ми знаємо, що у нас крута компанія і ми створюємо фантастичні речі, але не менш часто забуваємо про це. Створіть умови, щоб люди пишалися своєю приналежністю до величного. Просто нагадайте, що вони – частина потужної компанії. Для цього досить спрямувати прожектори уваги у потрібному напрямку.

І звісно ж, подаруйте пам’ятні небанальні призи найкмітливішим і найрозумнішим. Куди ж без призів та визнання 😉

До речі, як родове дерево, так і вікторина, знадобляться в процесі онбордингу нових працівників, адже обидва ці елементи просто волають: «Як же вам пощастило стати частиною цієї команди і цієї організації з віковими традиціями та рекордами України!».

3. Ретро фотоальбом. Пам’ятаєте, коли в гості приходили додому (а не в Skype), то господарі інколи діставали сімейні фотоальбоми? В такі моменти всі відкладали смартфони та із задоволенням занурювалися в спільні спогади.

Ще одна активність, яку ми випробували, – ретро фотоальбом. Ми запропонували працівникам разом створити альбом історії нашої компанії, зітканий з історій кожного нафтовика.

«Колеги, надішліть нам архівні світлини з виробничих об’єктів, фотографії з вашими наставниками, фото трудових колективів. Сімейні фотографії, якщо нафтова справа – ваша родинна традиція. Світлини зі спартакіад, екскурсій, спільних поїздок. Загалом – будь-який момент з історії “Укрнафти”, зафіксований на фото і який ви згадуєте з посмішкою».

Укрнафтівці надіслали нам понад 500 фотографій, і у підсумку альбом зібрав більше 5 тисяч вподобайок та коментарів. Його із захватом шерили на фб, знаходили на фото своїх рідних, дякували за приємні емоції.

Люди люблять повертатися у спогади і цінують, коли організація звертається до них із душевними та романтичними проханнями. Тому робіть це частіше і без вагань. Як сказав український письменник Мирослав Лаюк: «Коли з фотографій, що належать іншій людині, ти можеш сформувати власний альбом, це означає, що ви разом навіки».

4. НафтоРадіо – головна зірка плеяди #такогоунасщенебуло. Саме під таким хештегом у нас відбувалися активності на День нафтовика. Об’єднувати низку тематичних ініціатив під єдиною «парасолькою» – дієвий підхід, завдяки якому людям легше тримати у голові загальну картинку і пам’ятати, що все, що відбувається, присвячено конкретній події.

За тиждень до свята ми попросили працівників надіслати назви улюблених композицій для святкового радіо. Уявляєте, радіо, де кожна пісня подобається, і не хочеться перемикати? Про таке можна тільки мріяти.

Ця комунікація про збір музичних побажань одразу стала тізером до свята, тримала інтригу та підігрівала інтерес. Коли збір завершився, ми заохотили колег надіслати тексти привітань і записали професійні радійні перебивки. Все це лягло в основу плейлиста, який цілий день бринів в інтернеті. В ефір ми також додали привітання топ-менеджерів. Ні, це не були банальні «Бажаємо щастя, здоров’я…». Привітання від топів мали формат діалогу з диктором: керівники тепло вітали колег, розповідали про свої традиції святкування Дня нафтовика, ділилися враженнями від 2020-го.

Першим, про що нас попросили наступного дня, було завантажити плейлист НафтоРадіо на флешку, щоб була можливість слухати в авто, під час прогулянки чи на тренуванні. До речі, композицій зібралося декілька сотень, а впродовж ефіру слухачі уважно стежили, чи звучать їх замовлення. Бо «З» означає «Залученість».

Усе так само, як з фотографіями: попросіть працівників, створіть умови для їхньої участі, і вони із радістю відгукнуться. Особливо зараз, коли так важливо і непросто відчувати приналежність до чогось великого, до команди мрії та спільної справи.

5. Нафтозавр-ненажера. Прекрасна ностальгійна гра Pac-Man, пам’ятаєте? Ми адаптували її для наших працівників: замість жовтого колобка бігав нафтозавр-ненажера, який поїдав бочки з нафтою і ховався від кольорових вогників. Гра була доступною з будь-якого пристрою, швидкість підключення до інтернету могла бути мінімальною. Все супроводжувалося рейтингами кращих та найненажерливіших, призами, азартом та проханнями продовжити турнір ще бодай на декілька днів. Кількість людей, які взяли участь у змаганні, вимірювалася тисячами. Те, чому люди люблять ігри, за нас вже давно розтлумачили, а від себе додамо: все, що пов’язано з добрими дитячими спогадами, майже завжди «вистрілює».

 

6. Газета-сюрприз. Можливо, вас це здивує, але у нас є корпоративна газета. Наші робітники в регіонах її люблять, читають, відслідковують. Тому якщо ваша цільова потребує таких каналів комунікації, і вони будуть дієві – відповідайте її потребам. До свята ми зробили 100 «золотих» номерів. Це означає, що серед загального десятитисячного тиражу було 100 особливих примірників. Якщо людині щастило стати власником «золотого» екземпляра, потрібно було сфотографуватися з ним, надіслати фото і отримати приз. Це було фаново, неочікувано і приємно.

А ще до кожної з 10 тисяч газет ми додали стікер-пак з кумедними святковими наліпками. Знаєте, який висновок? Наліпки обожнють усі. Геть усі. Як твердить слоган А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА: «Від 2 до 102 років». Це працює!

7. На перетині світів. Надихнувшись «ефектом Медичі»[2], ми зробили ось що: покликали на живий відеоефір професійного мотогонщика, світового рекордсмена, і поговорили про його досягнення, принципи життя, роль команди, досвід поразок та перемог, подолання страху. Словом, провели паралелі між спортом і закономірностями корпоративного життя. Адже саме на перетині галузей, у метафорах та аналогіях криється справжнє джерело мудрості, ідей та натхнення. До ефіру приєдналися сотні працівників, які теж мали змогу ставити запитання. Цінність від «зірок» буває різною – ми зробили вибір на користь інтелектуальної складової.

Без цього – ніяк

На завершення перерахуємо важливі елементи та висновки, які уможливили все це.

  1. Команда, яка діє злагоджено та орієнтована на результат. Яка любить долати перешкоди та руйнувати правила. Яка власними діями і наполегливістю демонструє, що неможливого немає. Яка прагне робити яскраві речі і ризикує. Яка не просто «для галочки» чи «заради КРІ».
  2. Ідеї – всюди. Просто роззирніться навколо. Увімкніть радіо і вигадайте корпоративне радіо. Візьміть сімейний фотоальбом та вигадайте фотоальбом для компанії. Увімкніть гру на мобільному та вигадайте нафтозавра-ненажеру. Подивіться Euro Sport та подумайте: цікаво було б поговорити з цим чуваком на боліді. Не бійтеся здаватися дивними, хапайте ідеї та втілюйте у життя!
  3. Залучайте колег з інших функцій. Часто ми зациклюємося на собі та не здатні роззирнутися, порадитися, поцікавитися, попросити підтримки. У будь-кого – маркетингу, PR-у, фінансів, ІТ, навіть департаменту безпеки. У наших організаціях є неймовірна експертиза, яку можна і потрібно використовувати. Це буде не лише ефективним рішенням, а й згуртує всіх навколо досягнення спільної мети. А разом, як кажуть… Словом, ви розумієте, що саме легше разом.
  4. Клієнтський шлях і точки болю. Цей інструмент добре знайомий колегам з маркетингу, які турбуються про очікування зовнішніх клієнтів. Візьміть його на озброєння, дизайнуючи рішення чи ідеї для внутрішніх клієнтів. Продумайте: як, коли, в яких точках і що відбуватиметься з вашою аудиторією. Наскільки ті чи інші дії будуть комфортними для людей, як можна спростити їхній досвід, як залучити. Станьте на місце ваших внутрішніх клієнтів. Якщо вам добре і «в кайф», отже, їм буде так само.
  5. Фідбек. Після будь-чого, що б ви не робили, запитуйте фідбек у своїх «споживачів». Анкети, розмови в коридорі, фокус-групи – у будь-якому форматі. Головне – отримати зворотний зв’язок, який дає можливість проаналізувати та прийняти важливі рішення на майбутнє.

На завершення прекрасна фраза Філа Найта, одного із співзасновників Nike: «Хоч би що траплялося на твоєму шляху, просто не зупиняйся»[3].

[1] Дитяча книга «Щоденники Вишеньки. Завмерлий зоопарк. Том 1»

[2] Ефект Медичі. Інноваційні відкриття на перетині ідей, концепцій та культур

[3] Взуття-буття. Історія Nike, розказана її засновником