Ольга Красіна, HRD 4Service Group, HR Research and Mental Health Expert


Стійкість та рівень адаптації українців в умовах війни — безумовний привід для гордості. Ми всі так чи інакше тримаємося. Всі розуміємо, що треба продовжувати жити, розвивати країну — кожному зі свого робочого місця. Але як насправді психічний стан українців впливає на роботу компаній та чи готові роботодавці вирішувати нові виклики, пов’язані із психічним здоров’ям працівників? Восени 2022 року дослідницький холдинг 4Service провів другу хвилю дослідження, щоб дізнатися відповіді на ці запитання.


Для повноти дослідження окремо вивчалися думки керівників та працівників українських компаній. Результати показали, що з багатьох питань є досить значний розрив між поглядами тих та інших. 66% співробітників та 81% керівників дотримуються думки, що війна має вплив на роботу компаній. Вочевидь, різні оцінки у цьому питанні пов’язані із тим, що керівники оцінюють ситуацію більш узагальнено, тому й помічають більше труднощів.




З якими ж проблемами зустрівся український бізнес, на думку керівників?


76% з них головним викликом вважають погіршення психологічного стану працівників. Ця проблема у своїй нагальності обійшла навіть забезпечення безпеки та захисту співробітників, про які сказали 69% керівників. Також близько третини опитаних управлінців зазначили, що через війну зустрілись із відтоком або нестачею персоналу.


«Як ти?»: що відповідають українці


Мало хто з українців може похизуватися, що не мав останнім часом скарг на самопочуття. У червні 2022 року, під час першої хвилі дослідження, таких «міцних горішків» серед працевлаштованих українців було 10%. Коли до цього питання повернулися восени 2022, з’ясувалося, що серед працівників стало більше людей, які зуміли адаптуватися — вже 15% опитаних стверджували, за останні пів року постійно почувалися добре. Серед керівників же так відповіло тільки 3%.


Однією з цілей дослідження було з’ясувати, на що найчастіше скаржаться співробітники українських компаній, а також які відхилення від норми самопочуття за персоналом помічають керівники. З відповідей сформувався своєрідний топ-скарг на самопочуття:


    

  • тривога (65% співробітників і 89% керівників);
    • 

  • розбалансованість — стан, коли важко зібратися (46% співробітників та 61% керівників);
    • 

  • страх, неуважність та проблеми з концентрацією зауважили 39% працівників та 58% керівників;
    • 

  • швидке відчуття втоми (36% співробітників та 53% керівників).
    • 



Цікаво, що керівники значно більше схильні помічати за підлеглими скарги на самопочуття, ніж самі працівники. Це може свідчити як про турботу, так і про занадто критичне ставлення з боку керівників — у кожному конкретному випадку правильним буде свій варіант.


За 4 місяці, які минули між двома хвилями досліджень, українці стали трохи інакше оцінювати деякі параметри свого самопочуття. Так, влітку про фізичне виснаження говорили 42% опитаних, а восени — 34%. Адаптаційні механізми психіки дозволили частині українців побороти проблеми зі сном. Про них влітку говорила майже половина опитаних, а під час другої хвилі дослідження — тільки 30%. Знизився також відсоток тих, хто відчуває сильне горювання — з 26% до 19%.




При цьому проблеми зі здоров’ям стали відзначати частіше (28% проти 22%). Зросла і кількість людей, які час від часу переживають панічні атаки — з 16% до 21%.


Так само як і в ситуації зі скаргами на самопочуття, дослідження показує, що керівники досить чітко помічають різні емоційні стани співробітників та часто оцінюють їхню гостроту навіть сильніше, ніж самі працівники. Так, про емоційні коливання говорять 52% співробітників і значно більше (68%) керівників. Те ж стосується і постійної тривоги (31% співробітників і 53% керівників), постійного хвилювання (38% співробітників і 53% керівників), неможливості розслабитись (39% співробітників і 52% керівників). А ось із відчуттям самотності серед працівників ситуація протилежна: його відзначає у себе понад чверть співробітників, але тільки 8% керівників помічають це.


Чи потрібно допомагати тому, хто не просить допомоги?


У кризові періоди надзвичайно важливо, щоб люди були уважними одне до одного. 87% опитаних керівників українських бізнесів стверджують, що не тільки звертають увагу на психічний стан працівників своєї компанії, але й намагаються допомогти. Кожен десятий керівник переконує, що помічає зміни у психічному стані підлеглих, але нічим не може допомогти. І тільки 2% зізналися, що у роботі їх цікавить виключно результат. В загальному від початку війни керівники суттєво змінили своє ставлення до психічного стану співробітників.




Зі взаємною підтримкою між колегами ситуація дещо інша. Під час другої хвилі дослідження менше половини (45%) працівників сказали, що звертають увагу на психічний стан своїх колег та намагаються допомогти. Влітку 2022 відсоток тих, хто так відповів, був значно вищий — 57%. Водночас стало більше тих, хто помічає зміни у стані колег, але вважає, що допомогти нічим не може (37% проти 28% під час попередньої хвилі).


Між двома етапами дослідження прослідковується цікава тенденція: українці потроху втомлюються підтримувати одне одного. Можливо тому, що самі потребують допомоги. Зріс відсоток тих, хто запевняє, що у роботі його цікавить результат, а не самопочуття колег (з 5% до 9%), а також тих, хто впевнений, що дорослі люди мусять самі справлятися зі своїми психологічними труднощами (з 7% до 9%).


Загалом, 73% керівників відзначають, що психологічний стан персоналу погіршився. Щодо самих співробітників, то тільки 48% згодні з цим твердженням.


Психічний стан та продуктивність праці


Війна суттєво вплинула на психічний стан українців — це не могло не позначитися на продуктивності праці. 45% співробітників і 52% керівників відзначили, що вона знизилась.


Загалом, 73% керівників і 49% співробітників впевнені, що саме погіршення психічного здоров’я впливає на професійну ефективність. Серед проявів цього впливу найчастіше називають зниження продуктивності праці (80% керівників і 69% працівників), зниження концентрації (72% керівників, 59% працівників), неуважність, схильність припускатися помилок у роботі (70% керівників, 46% працівників), пасивність та безініціативність (65% керівників, 37% працівників), погіршення загальної атмосфери у колективі, більша конфліктність (30% керівників, 33% працівників).


Хто має дбати про психічне здоров’я співробітників?


97% керівників та 75% співробітників вважають важливою турботу про психічне здоров’я та емоційний добробут працівників.




Найголовніші аргументи на користь турботи про психічне здоров’я:


    

  • це впливає на продуктивність праці (так вважає 83% керівників і 74% співробітників);
    • 

  • здорові працівники = здорова країна (так глобально мислять 73% керівників та половина опитаних працівників);
    • 

  • гарний психічний стан працівників стимулює розвиток компанії, генерацію ідей, реалізацію нових проєктів (це думка 66% керівників і 54% працівників);
    • 

  • це сприяє формуванню гарної атмосфери в колективі (про це сказали понад 60% опитаних і серед керівників, і серед працівників);
    • 

  • підтримуючи психічний стан співробітників, компанії допомагають Україні наблизити перемогу (53% керівників, 45% працівників);
    • 

  • співробітники, про яких піклуються, менше хворіють та рідше ходять на лікарняні (46% керівників і 38% працівників).
    • 



Тільки 6% з опитаних працівників вважають неважливою турботу компаній про психічне здоров’я працівників. Це число дещо знизилося порівняно із результатами першої хвилі дослідження (9%). Майже половина тих, хто поділяє таку думку, аргументує її тим, що співробітники повинні самостійно слідкувати за своїм психічним здоров’ям.


76% керівників запевняють, що піклуються про психічне здоров’я та емоційний добробут співробітників. До війни цей показник був дещо нижчим — 61%. Серед співробітників як до війни, так і зараз приблизно третина опитаних дбає про психічне здоров’я колег у той чи інший спосіб.


Щодо відповідальності за емоційний добробут та психічне здоров’я персоналу, то більшість співробітників (61%) вважає, що її має брати на себе топменеджмент компанії. Схоже, очікування спеціалістів від керівництва ростуть, бо у червні таку відповідальність на них покладали тільки 38% співробітників.




Хто ж на ділі займається підтримкою психічного здоров’я співробітників у компаніях, на думку працівників?


У кожній четвертій компанії за це відповідає HR-відділ. Лише в кожному п’ятому випадку керівники виправдовують очікування персоналу щодо турботи про емоційну складову. 13% опитаних працівників сказали, що їхня компанія має позаштатного психолога, а 8% – поділилися, що в компанії є well-being служба або штатний психолог.


Керівники у більшості своїй погоджуються із думкою, що відповідальність за підтримку психічного здоров’я персоналу лежить на них. Але свою фактичну участь у цьому управлінці оцінюють значно вище, ніж працівники (55% керівників вважають, що топменеджмент їхньої компанії надає потрібну підтримку, тоді як відчуває її тільки 21% працівників). Найбільше ж топменеджмент покладається у цьому питанні на HR-відділ, досить високо оцінюючи їхній внесок у підтримку персоналу (69%).


Підтримка психічного здоров’я співробітників на практиці


Найчастіше серед конкретних кроків, які компанія практикує, щоб підтримувати емоційний добробут своїх співробітників і керівники (65%), і працівники (53%) називають запровадження гнучкого графіка. Керівники у 69% випадків переконані, що їм вдається бути постійно на зв’язку зі співробітниками, тим самим підтримуючи їхній робочий дух. Однак далеко не у всіх випадках працівники це відчувають — тільки 35% співробітників погодилися із цим твердженням.




Керівники також значно частіше за співробітників вважають, що у їхній компанії практикують індивідуальний підхід до співробітників та їхніх робочих планів — про це згадали 61% керівників і лише 28% працівників. Така ж суттєва різниця між оцінкою прозорості та довірчої комунікації між керівництвом та персоналом — її відзначили 56% керівників і 25% працівників. Понад половина керівників вважає, що їм вдалося добре відрегулювати робоче навантаження (work/life balance) — а от працівники з цим згодні у 21% випадків.


Керівники вище оцінюють внесок компанії у турботу про працівників як у конкретних аспектах, так і в цілому. Тільки 5% опитаних управлінців сказали, що їхні компанії нічого не роблять для турботи про психічне здоров’я співробітників. В той самий час кожен четвертий працівник запевняє: жодного піклування він не відчуває.


Так само високо керівники оцінюють і свій персональний внесок у підтримку психічного здоров’я співробітників. 35% керівників стверджують, що практикують особисте спілкування та консультування (підтверджують це 9% співробітників). 18% керівників запевняють, що проводять тренінги та інші заходи, спрямовані на моральну підтримку (серед співробітників згадують про це 8%).




Загалом 73% керівників вважають корисними ті заходи, які компанія проводить задля турботи про психічне здоров’я співробітників. 43% працівників підтримують цю точку зору, а от 21% — вважає навпаки.




Підтримка психічного здоров’я буде ефективною, якщо матиме комплексний характер. Майже третина опитаних керівників повідомила, що їхні компанії вже втілюють свої стратегії щодо роботи з впливом війни на психічне здоров’я персоналу. Серед співробітників про це сказали тільки 7% (під час першої хвилі було 15%). Частина керівників (13%) повідомила, що у їхніх компаній є плани щодо розробки та втілення такої стратегії на наступний рік, або на найближче майбутнє. Кожен десятий керівник повідомив, що жодних подібних стратегій у компанії немає і не передбачається.


Стратегії підтримки психічного здоров’я співробітників під час війни та після неї, за словами керівників, найчастіше передбачають проведення спеціальних тренінгів (44%), залучення психологів (24%), акцент на відпочинку працівників (9%), за потреби — індивідуальну допомогу (9%), коло довіри (6%).




Війна і психічні розлади — чи готові українці до цього виклику?


Одним з очікуваних і закономірних наслідків війни буде те, що на робочі місця в офіси повертатиметься чимало захисників, які отримають на війні травмуючий досвід і ті чи інші психічні розлади. Тому вже зараз важливо розуміти, наскільки сприятливим буде для них середовище у буденному житті. 53% керівників та 58% працівників переконані, що потрібно пристосовувати робочий простір та процеси в компанії для співробітників, які будуть мати ті чи інші психічні розлади. Тут думка зійшлася у більшості респондентів опитування.


Більша частина (55%) керівників точно готові працювати з людьми, які мають психічний розлад. Категоричне «ні» на це питання відповіли 8%. Серед працівників колегу з психічним розладом готові прийняти до колективу 45% опитаних, а ось не готових до такої співпраці аж 17%. Можливо, це пов’язано із достатньою інформованістю людей про психічні розлади, їхні прояви та важливість соціальної адаптації людей, які на них страждають.


Крім того, 69% керівників зізнаються, що не знають, як налаштувати інших співробітників, які помічають ознаки погіршення психічного здоров’я у колег. 61% управлінців хотіли б мати більше інформації про те, як пояснити підлеглим базові правила співпраці зі співробітниками, що мають психічні розлади. Для керівників також відкрите питання, що вони мають робити, помітивши перші ознаки погіршення психічного здоров’я у працівників (58%) та які дії від них потрібні, щоб атмосфера в колективі залишалася сприятливою (31%).




Якщо говорити про найпоширеніші психічні розлади, з якими українці зустрічаються під час війни (і будуть зустрічатися після неї), то це депресивні стани, загострення панічного або тривожного розладів, загострення ПТСР. Результати дослідження підсвітили досить низький рівень обізнаності щодо особливостей поведінки з людьми, що мають ці розлади — як серед керівників, так і серед працівників.


Всьому українському суспільству потрібно буде багато вчитися: дізнаватися про ознаки психічного здоров’я та нездоров’я, про особливості взаємодії та правила ефективної співпраці з людьми, що мають психічні розлади. Війна вже показала, що бізнес не може ізолюватися від проблем психічного стану людей. Тривожність, страхи, переживання травмуючих подій працівниками — усе це має прямий вплив на успішність бізнесу, а отже, потребує його особливої уваги.


Читайте ще: Феномен продуктивності українських команд в умовах війни: 8 висновків