Ми звикли бачити у соцмережах «успішний успіх», ідеальні картинки, а підкреслення досягнень у професійній сфері розповсюдились з графи у резюме на широкий загал. У цьому ідеальному віртуальному світі немає місця сумнівам, сльозам чи провалам. Але реальність інша: факапи трапляються, дедлайни зриваються, проєкти не стають успішними. Намагання приховати це, з одного боку, підриває довіру, а з іншого – вселяє комплекс неповноцінності.


Проте зараз все більше професіоналів кидають виклик цьому перфекціонізму, відтак народжується новий тренд: культ недосконалості. У статті розберемо, що він означає та як трансформує ринок праці.


Чому досконалість більше не в тренді?


Упродовж десятиліть у корпоративному світі панував культ ідеального співробітника: бездоганний зовнішній вигляд, успішні кейси, відшліфоване резюме, профілі в соцмережах без жодної помилки. Але з часом ситуація почала змінюватися. Сьогодні офісний дрес-код вже здається чимось надто олдскульним у багатьох компаніях, і навіть на івентах запроваджується тренд зручного одягу, а офіційний стиль поступово наближається до більш невимушеного (повсякденного) формату.


Але революція у ставленні до досконалості не стоїть на місці. Світ втомився від ідеальної картинки і зараз все більшої популярності набуває демонстрація саме недосконалості. Люди навмисно демонструють свої факапи, помилки, неідеальні фото з робочих місць, а іноді й повні провали проєктів. І, як не дивно – це працює, адже відображає реальність.


До того ж тяжіння до перфекціонізму може призводити до вигорання та погіршення морального стану. Культ недосконалості допомагає показати робочу рутину з людської сторони. Наприклад, розповісти, як завалили презентацію перед клієнтом; поділитися скріншотом смішної (і трохи соромної) переписки з колегою; опублікувати фото з офісу в день «хаосу», коли нічого не йде за планом.


Компанії також не залишаються осторонь культу недосконалості. Вони публікують бекстейджі процесів, відкрито говорять про помилки в комунікації чи розробці продуктів. Так вони будують довіру – як до роботодавця, так і до бренду загалом.


Культ недосконалості формує новий тренд у професійній комунікації загалом: вона стає відкритою, щирою та без засуджень.


Навіщо демонструвати свої помилки?


Для людей, які зростали (хтось – професійно, хтось – фізично) разом із розвитком соцмереж, важко уявити, як культ недосконалості може змінити ідеально створені картинки та пости. Але в сучасних реаліях репутація вже не тримається на ідеальності, вона розвивається на автентичності.


Коли визнаєте помилки, ви:


    

  • демонструєте відповідальність;
    • 

  • формуєте культуру зворотного зв’язку;
    • 

  • стаєте ближчими до аудиторії.
    • 



Тож у відповідь отримуєте більше емпатії, залученості та лояльності.


Як культ недосконалості змінить ринок праці?


Щирі дописи в соцмережах, з яких все починалося, поступово змінюють глибокі процеси у сфері працевлаштування. Тож на нас чекають нові цінності на ринку праці, які впливають і на кандидатів, і на роботодавців.


Критерії унікальності в резюме та на співбесіді


Про те, що рекрутери не хочуть бачити шаблонних «стресостійкості» та «комунікативності» вже відомо. Але роботодавці розуміють, що ви маєте не лише досягнення на своєму професійному шляху або, можливо, ще вчите англійську до потрібного йому рівня. Кандидати, які визнають свою недосконалість, а особливо розповідають, як припускалися помилок і вчилися на них, – на коні.


Психологічна безпека в команді


Коли в компанії підтримується прийняття помилок, зростає рівень довіри в колективі. Люди відкрито діляться сумнівами, просять допомогти, ризикують з ідеями. Це стимулює не лише здоровий клімат, а й інновації.


Новий тип особистого бренду


Так, «успішний успіх» вже давно не в тренді і дратує користувачів. Тож професіонали тепер будують репутацію на прозорості та гнучкості. Індивідуальні бренди з людським обличчям стають все більш впливовими – особливо в діджитал-середовищі, де кожна історія може стати точкою довіри. 


Впевнено можна сказати, що на нас чекає нова епоха, де недосконалість перестала бути слабкістю. Вона стала ресурсом для розвитку, гнучкості та справжнього зв’язку. Тож замість того, щоб витирати кожну пляму зі свого професійного портрета, спробуйте зробити її частиною історії. І ця історія, можливо, виявиться найсильнішою з усіх.


   Тетяна Ковальчук, авторка медіаплатформи budni


Читайте ще: Ефект Деннінга-Крюгера на роботі: чому початківці надто впевнені, а професіонали сумніваються в собі?