Під час воєнного стану питання виїзду чоловіків за кордон залишається одним із найгостріших – як для бізнесу, так і для самих працівників. Життєва ситуація, з якою до нас звернула читачка, є цьому підтвердженням:

«Працюю в HR-відділі великої ІТ-компанії. Працівникам-чоловікам періодично пропонують короткострокові відрядження до Німеччини для участі у міжнародних конференціях та зустрічах з партнерами. Працівники заброньовані, але компанія не впевнена на 100%, чи може офіційно відправляти їх у відрядження за кордон під час воєнного стану».

Звернулися до експертки, аби з’ясувати, чи можливі відрядження для заброньованих чоловіків за кордон під час війни, чи потрібен дозвіл на відрядження від ТЦК, чи пропустять прикордонники навіть за повного пакета документів.

Нагадуємо, якщо у вас є запитання до юристів, які потребують розяснень, – надішліть нам його на пошту budni.info@robota.ua і ми спробуємо вам допомогти разом з фахівцями з трудового права.

Тетяна Ященко

Тетяна Ященко, партнерка Expatpro

Чи мають право заброньовані працівника виїжджати у відрядження за кордон під час воєнного стану?

Виїзд за кордон чоловіків призовного віку регулюється спеціальними положеннями Постанови КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі – «Правила»).

У Правилах підстава для виїзду за кордон у вигляді «відрядження» передбачена лише в контексті заброньованих працівників за державними органами та органами місцевого самоврядування. Для них діють спеціальні обмеження (п. 214).

Щодо інших осіб діє загальне правило (п. 26 Правил): дозволяється перетин державного кордону військовозобов’язаним чоловікам, які не можуть бути мобілізовані (зокрема, заброньованим за підприємством).

Чи потрібен дозвіл ТЦК для відряджень за кордон?

Законодавство України не передбачає отримання спеціальних дозволів від ТЦК для виїзду громадян. Рішення про надання дозволу на виїзд за межі України приймається уповноваженими особами Державної прикордонної служби. Таке рішення, по суті, приймається на місці, і наявність документів, які повноцінно підтверджують мету виїзду, не гарантує пропуску.

Так, працівники ДПС перевіряють документи та мету виїзду. Може бути кваліфіковано як злочин: 

  • надання підроблених документів (у т. ч. документів, які завідомо не відповідають дійсній меті) (ст. 358 Кримінального кодексу);
  • незаконний перетин державного кордону – за ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або за ст. 332-2 Кримінального кодексу України.

Звісно, все залежить від обставин. Непідтвердження мети виїзду є загальною підставою для відмови у наданні дозволу на виїзд.

Читайте ще: Як зміниться робота на «дистанційці»? Нові можливості відряджень та гнучкий графік для батьків школярів

Чи існують винятки для певних категорій працівників, які можуть поїхати у відрядження під час війни?

Законом передбачені особливості для окремих категорій працівників (які не є державними службовцями, п. 214):

  • керівники державних унітарних підприємств та їх заступники;
  • голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі;
  • голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств.

Вони можуть виїжджати у відрядження.

Для решти працівників (у т. ч. державних) діє загальне правило.

Заброньовані працівники також можуть виїжджати за кордон навіть у відпустку – за наявності пакета документів, що це підтверджують.

Але, оскільки така процедура прямо не передбачена у законодавстві, рішення про пропуск чоловіка через державний кордон приймається на місці.

Що робити, якщо під час відрядження змінилися умови виїзду чи в’їзду?

Якщо під час відрядження змінюються правила, потрібно адаптуватися. Якщо на момент перетину кордону на виїзд з України діятимуть інші правила, громадянин повинен мати актуальні документи відповідно до чинного законодавства.

Але звертаю увагу: громадянин України за жодних підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»). Тому назад точно вдасться повернутись. І навіть якщо буде запроваджено якусь відповідальність, її цілком можна оскаржити щодо конкретної особи на тій підставі, що громадянин уже не мав можливості змінити свою поведінку.

Читайте ще: Робота і батьківство: як закон захищає працівників, які виховують дітей?