Робота без офіційного оформлення – які наслідки для працівника та роботодавця?

В Україні досі залишається поширеною практика неофіційного працевлаштування. Чимало людей погоджуються працювати на таких умовах, часто навіть не замислюючись, до яких наслідків це може призвести: від відсутності соціальних гарантій до повної беззахисності у разі виникнення спорів.

Водночас, якщо ж роботодавець допускає працівника до виконання роботи без оформлення трудового договору, це є однозначним порушенням трудового законодавства, тож така ризикована «економія» насправді може обійтися роботодавцю набагато дорожче, ніж офіційне працевлаштування.

У матеріалі експертки розглянуть, чим загрожує неофіційне оформлення трудових відносин для обох сторін та які кроки можуть допомогти захиститися від негативних наслідків «сірої» зайнятості.

Нагадуємо, якщо у вас є запитання до юристів, які потребують роз’яснень, – надішліть нам його на пошту budni.info@robota.ua і ми спробуємо вам допомогти разом з фахівцями з трудового права.

Світлана Тетеря, радниця, адвокатка юридичної компанії EVERLEGAL

Аліна Іванчук, молодша юристка юридичної компанії EVERLEGAL

Які основні ризики для працівника, якщо він працює неофіційно?

Влаштовуючись на роботу неофіційно, працівник повинен усвідомлювати, що в такому випадку будь-які обов’язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання, а для працівника це несе чимало ризиків. Серед основних:

Відсутність соціальних гарантій. Працівник без офіційного оформлення не має права на оплачувану відпустку, лікарняні, декретні виплати та інші гарантії, надані працівникам. У випадку хвороби чи травми він залишиться сам на сам зі своїми проблемами.
Втрата стажу, необхідного для виходу на пенсію та отримання відповідних виплат. Неофіційна робота не зараховується до страхового стажу, а, отже, і не впливає на отримання у майбутньому пенсійних виплат. Людина може пропрацювати роки, але цей досвід залишається поза межами поля зору держави.
Ризик залишитися без заробітної плати і роботи взагалі у будь-який момент. Роботодавець може не виплатити обіцяну суму взагалі або частково чи звільнити працівника без попередження і компенсацій з будь-яких причин у той час, як трудове законодавство визначає чіткий перелік підстав для звільнення.
Відсутність страхового захисту. У разі нещасного випадку на виробництві працівник не зможе розраховувати на компенсацію, а якщо станеться найгірше, його родина не отримає жодних виплат.

Насамкінець варто відзначити, що у випадку будь-якого порушення роботодавцем трудових прав їх ефективний захист для працівника, що не був офіційно працевлаштований, ускладнений, але можливий, про що ми більш детально розповімо далі.

Чи може працівник, який працював неофіційно, вимагати виплату зарплати та компенсацій?

Так, може.

Якщо роботодавець відмовляється проводити відповідні виплати, то для їх отримання працівнику потрібно буде офіційно підтвердити факт перебування у трудових відносинах. Згідно зі статтею 232 КЗпП України, це можна зробити у судовому порядку, подавши відповідний позов до роботодавця.

Якщо суд задовольнить позов працівника, він зобов’яже роботодавця на підставі ч. 6 ст. 235 КЗпП України виплатити зарплату не нижче середньої для цієї галузі в регіоні за відповідний період, без урахування вже виплачених сум. Також суд постановить нарахувати і сплатити ПДФО та ЄСВ за час роботи.

Які штрафи та санкції передбачені для роботодавця за використання незадекларованої праці?

Використання незадекларованої праці є одним із найбільш серйозних порушень трудового законодавства, і для роботодавця воно може мати відчутні фінансові та правові наслідки.

Кодекс законів про працю України (ст. 265) передбачає безпосередньо для роботодавців значні штрафи за фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору. Їх розміри напряму залежать від мінімальної зарплати, встановленої на момент виявлення порушення, яка у 2025 році становить 8 000 грн.

За перше виявлене порушення роботодавцю доведеться сплатити 10 мінімальних зарплат, тобто 80 000 грн за кожного неоформленого працівника.
Якщо ж протягом 2 років після цього буде виявлено повторне порушення, сума зростає втричі – до 30 мінімальних зарплат, що наразі дорівнює 240 000 грн за кожного неоформленого працівника.

Такі штрафи накладаються Державною службою України з питань праці за результатами перевірки дотримання роботодавцем трудового законодавства.

Водночас Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ст. 16) дозволяє уникнути застосування штрафів, якщо роботодавець у повному обсязі та в установлені строки виконає припис про усунення порушень, виданий органами Держпраці за результатом виявлення неоформлених трудових відносин.

Проте фінансова відповідальність – не єдина. Адміністративні стягнення передбачені і для посадових осіб роботодавця, винних у прийнятті працівників на роботу без належного оформлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору на керівників чи відповідальних осіб накладається штраф у розмірі від 8 500 до 17 000 грн у разі першого порушення.
Якщо ж порушення повторюється протягом року після накладення першого штрафу, розмір санкції збільшується і становить від 17 000 до 34 000 грн.

Таким чином, роботодавець, який свідомо використовує «тіньову» працю, ризикує понести значні фінансові втрати.

Чи можуть податкова або Держпраці виявити неоформленого працівника без його скарги?

Так, можуть. Виявлення неоформлених працівників не завжди починається зі скарги самих людей. Податкова служба та Держпраці регулярно відстежують використання незадекларованої праці.

Держпраці – ключовий державний орган, що контролює дотримання законодавства про працю. Інспектори мають право проводити планові та позапланові перевірки. Під час воєнного стану планові перевірки заборонені, але позапланові дозволені, зокрема для виявлення неоформлених трудових відносин. Їх можуть ініціювати не лише працівники, а й Київська міська чи обласна військові адміністрації, за дорученням Прем’єр-міністра України, або суд.

Податкові органи також можуть перевіряти фактичне оформлення трудових відносин не лише за заявою працівника, а й за наявності та/або отримання інформації про використання незадекларованої праці або виплату зарплати без сплати податків. Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, дотримання роботодавцем правил укладення трудового договору та оформлення трудових відносин є предметом фактичної перевірки. За її результатами складається акт, який передається до Держпраці.

Що робити працівнику, якщо роботодавець ухиляється від офіційного оформлення?

Спочатку потрібно зібрати докази фактичної роботи, інакше захистити права буде складно. Це можуть бути: показання свідків (колег, клієнтів), електронне листування чи переписки у месенджерах, накази, внутрішні документи, перепустки, фото- або відеоматеріали.

Після зібрання необхідних доказів у працівника є два варіанти дій:

Подати скаргу до Держпраці. Інспектори можуть перевірити роботодавця, зобов’язати його оформити працівника та застосувати штрафи.
Звернутися до суду з позовом про встановлення факту трудових відносин і зобов’язання роботодавця оформити їх.

Чи можна звільнити неофіційного працівника без попередження?

Фактично відбувається саме так. Працівник без трудового договору не вважається офіційно прийнятим, тому на нього не поширюються гарантії Кодексу законів про працю. Зокрема, немає правил щодо підстав і порядку звільнення, строків попередження чи вихідної допомоги.

Роботодавець може припинити співпрацю будь-якої миті, без пояснень і без попередження. Ба більше, він не зобов’язаний проводити розрахунок і виплачувати всі належні суми. У результаті працівник ризикує залишитися без будь-яких виплат.

Однак з точки зору закону така ситуація не означає, що працівник залишається беззахисним. Якщо він доведе факт трудових відносин у суді, припинення його роботи без підстав, попереджень і виплат буде вважатися незаконним звільненням. У такому випадку працівник може через суд домогтися не лише визнання факту перебування у трудових відносинах, а й визнання звільнення незаконним, з подальшим поновленням на роботі та стягненням компенсації за вимушений прогул.

Таким чином, роботодавець може «звільнити» неоформленого працівника. Проте це не позбавляє його права захищати свої інтереси та навіть отримати значно більші виплати, ніж у випадку, якби звільнення відбулося у встановленому законом порядку.

Висновок

Отже, робота без офіційного оформлення – це завжди ризик. Для працівника вона означає втрату соціальних гарантій, страхового стажу, захисту від незаконного звільнення та, по суті, повну залежність від доброї волі роботодавця. А для працедавця – це загроза фінансових втрат у зв’язку з можливим накладенням штрафів та ініціюванням працівником судових процесів.

Водночас законодавство України сьогодні дає достатньо інструментів для захисту прав працівників, навіть якщо вони були змушені працювати «в тіні».

Тому найкраща стратегія і для працівників, і для роботодавців – це офіційне оформлення трудових відносин із самого початку.

Читайте ще: Чи можна працювати на кількох роботах одночасно? Правові нюанси сумісництва та суміщення