Про Budni
Наші продукти
Сучасний ринок праці вимагає гнучкості, тож багато компаній встановлюють особливий режим роботи для працівників – ненормований робочий день, що ґрунтується на окремій правовій моделі. У матеріалі експертка розповідає, що таке ненормований робочий день, хто і на яких умовах може працювати в такому форматі, а також на які нюанси варто звернути увагу роботодавцям, щоб не порушити закон.
Нагадуємо, якщо у вас є запитання до юристів, які потребують роз’яснень, – надішліть нам його на пошту budni.info@robota.ua і ми спробуємо вам допомогти разом з фахівцями з трудового права.
Інна Кострицька, керівниця практики трудового права та голова HR-Клубу юридичної фірми INTEGRITES
Що таке ненормований робочий день?
Ненормований робочий день – це особливий режим роботи для працівників, чий робочий процес складно обмежити стандартними годинами.
Юридична довідка. Хоча Кодекс законів про працю України не містить чіткого визначення ненормованого робочого дня (НРД), але згадує його у Законі України «Про відпустки» як підставу для додаткової відпустки.
Офіційне визначення можна знайти в Рекомендаціях №7: НРД – це особливий режим роботи, коли неможливо чітко встановити тривалість робочого процесу.
Працівники можуть працювати довше звичайного, але це не вважається понаднормовою роботою. Їхня праця оцінюється за результатом, а не лише за кількістю годин.
Хто може працювати за таким графіком?
Зазвичай це працівники, яким час від часу доводиться працювати поза стандартним графіком. Класичні приклади — директор компанії, експедитор, водій.
Згідно з законодавством, ненормований робочий день підходить для трьох категорій:
- Працівники, чия праця не піддається точному обліку в часі.
- Особи, робочий час яких поділяється на частини невизначеної тривалості.
- Ті, хто самостійно розподіляє свій робочий час.
Важливо пам’ятати, що перелік конкретних посад, для яких встановлюється ненормований робочий день, має бути у колективному договорі підприємства.
Чим ненормований робочий день відрізняється від понаднормової роботи?
Це принципово різні речі.
Це дуже важливе питання. Хоча режим називається «ненормованим», на працівників поширюється звичайний графік роботи підприємства. Роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи понад встановлену тривалість.
Додаткова робота допускається лише у випадку, коли працівнику потрібно терміново завершити якесь завдання у рамках його посадових обов’язків.
У колективному договорі можна встановити допустиму кількість годин перепрацювання.
За законом, єдина обов’язкова компенсація – це додаткова щорічна відпустка тривалістю до 7 календарних днів.
Але роботодавець може встановити додаткові доплати за власною ініціативою. Вони мають бути зафіксовані у колективному або трудовому договорі.
На практиці ми бачимо три основні проблеми:
Хоча такі порушення рідко стають предметом перевірок, вони можуть призвести до судових спорів з працівниками.
Так, НРД може застосовуватись незалежно від місця роботи. Неважливо, де працює людина – в офісі чи дистанційно. Головне – дотримуватись усіх принципів та правил застосування цього режиму.
Головне – не розглядати ненормований робочий день як спосіб змусити всіх працювати понаднормово без додаткової оплати. Це спеціальний інструмент для специфічних посад, де неможливо чітко регламентувати час роботи.
І обов’язково закріпіть все у колективному договорі: перелік посад з НРД, правила компенсації та інші умови. Це допоможе уникнути непорозумінь, конфліктів і судових позовів.
Читайте ще: Червоні прапорці при працевлаштуванні. Коли краще відмовитись від роботи – радять HR-спеціалістка та юристка