Чому самодисципліна – це суперсила, і як її розвинути?

Вміння організувати та дисциплінувати себе – одна з ключових рис продуктивної та успішної людини, вважає популярний блогер із саморозвитку Лео Бабаута. У своєму блозі він розповів, як розвинути в собі цю корисну навичку. Ділимося перекладом його колонки.

Одна з найважливіших життєвих навичок, яку варто розвинути в собі тим, хто намагається почати щось робити (і всім іншим!) – це навичка самодисципліни.

Це схоже на суперсилу: коли я освоїв самодисципліну, я почав тренуватися та харчуватися здоровіше, медитувати та писати більше, я кинув палити та пробіг марафон, я став вести блог та писати книги, я більше читаю та починаю працювати раніше, переглянув свої фінанси. Я далекий від досконалості, але багато чого навчився.

Якщо ви не опануєте навички самодисципліни, можуть виникнути проблеми, наприклад, з тим, щоб узятися за своє здоров’я, фінансові труднощі, безлад тощо.

Однак більшість людей не знають, з чого почати, щоб розвинути цю навичку. Ось кілька важливих моментів.

Пошук мотивації

Перше питання: як узагалі знайти мотивацію, щоб розпочати? Більшість із нас у принципі не хочуть думати про брак дисципліни, не кажучи вже про те, щоб зробити якісь кроки.

Для мене мотивація прийшла з розуміння: те, що я робив, не працювало. Ігнорування проблем лише ускладнювало ситуацію. Спроби бути дисциплінованим, але робити це наполовину, погіршували мій стан. Повна відсутність дисципліни – ще більше псувала ситуацію.

Як тільки ви усвідомлюєте, що самі змушуєте себе почуватися погано, можете відчути твердий намір припинити це.

Тоді ви можете сказати собі, що збираєтесь:

почати робити маленькі кроки для покращення ситуації;
потроху підштовхувати себе до зони дискомфорту;
практикувати самодисципліну.

Є й інші сильні мотивації. Наприклад, бажання допомогти іншим. Якщо ви, наприклад, досягнете успіху в спорті або перейдете на здорове харчування, зможете допомогти з цим і своїм батькам.

З цими мотиваціями – чи будь-якими мотивами – ви можете розпочати практику.

Маленькі кроки

Одна з найважливіших речей, яку ви можете зробити, щоб покращити самодисципліну – це починати з невеликих кроків.

Реалізувати величезні лячні проєкти може здаватися неймовірним… Так і не робіть цього. Натомість починайте з простих дій, речей. Настільки малих, яким ви просто не можете сказати «ні».

Хочете бігати? Просто протримайтеся 10 хвилин. Потрібно підготувати звіт для роботи? Напишіть перші кілька абзаців.

Ви будете відчувати себе дисциплінованішим, якщо зосередитеся на невеликих завданнях і розіб’єте великі проєкти на маленькі елементи.

Привчайте себе до дискомфорту

Одна з причин, через які ми відмовляємося від самодисципліни, – те, що ми тікаємо від складних, некомфортних завдань. Натомість ми надаємо перевагу простим, знайомим речам і відволікаємось на розваги, відео, ігри.

Що ми можемо зробити, так це сказати собі, що настав час поставити крапку. Наважтеся потроху поринути у дискомфорт і отримувати задоволення від того, що вам незручно. Це ще одна із ваших суперсил. Коли інші тікають, ви почуваєтеся добре (навіть якщо це не завжди весело).

Виконуйте лише одну маленьку задачу за один раз і потроху виштовхуйте себе із зони комфорту.

Будьте уважні до своїх поривів

У процесі виникне бажання кинути складне завдання або відкласти на потім. Ці пориви не допоможуть вам досягти успіху. Розвивайте усвідомлене ставлення до них, контролюйте їх.

Хороший спосіб контролю: встановлювати час, коли ви можете займатися лише однією справою. Наприклад, протягом наступних 10 хвилин ви можете лише писати свою книгу (робити вправу, медитувати тощо). Якщо у вас виникає бажання відволіктися, одразу побачите це, оскільки ви або пишете, або ні. Встановіть правило – коли у вас виникне такий порив, ви повинні або робити свою справу, або сидіти і не робити взагалі нічого.

Письменник Раймонд Чандлер використав цю систему для роботи: «Пиши чи не роби нічого. Це працює. Два дуже простих правила: а) не обов’язково щось писати; б) не можна робити нічого іншого».

Інтервали

Якщо ви об’єднаєте вказані вище елементи в систему, можна спробувати інтервальне тренування.

Чітко усвідомте намір взятися за самодисципліну.
Встановіть завдання, на якому ви зосередитеся.
Встановіть таймер на 10 хвилин. 5 хвилин також добре. Не потрібно виділяти більше часу, аж доки не досягнете успіху. Потім збільште до 12 і, зрештою, до 15. Немає потреби робити інтервали довше 15-20 хвилин.
Не робіть нічого або виконуйте своє завдання.
Коли таймер вимкнеться, зробіть п’ятихвилинну перерву.
Повторіть.

Це фантастичний вид тренувань, бо він не дуже складний, але водночас ви контролюєте свої пориви, вчитеся перебувати поза зоною комфорту.

Сфокусуйтеся на інших

Коли ви відчуваєте, що доводиться боротися з собою, подумайте про глибшу мотивацію – не для себе, а для інших.

Наприклад:

Я пишу цю статтю, щоб допомогти всім, кому це може стати в пригоді.
Я займаюся спортом, щоб бути здоровим не лише для себе, а й, наприклад, для моїх дітей.
Я малюю або пишу музику, щоб надихати інших.

Спробуйте виконати складне завдання для когось іншого. Скажіть їм наперед, що збираєтесь це зробити. Ви точно відчуєте приплив мотивації.

Успіхи та невдачі – це перемоги

Величезна помилка, якої припускається багато людей, полягає в тому, що вони страждають і здаються через свої помилки. Але в чому справа: невдача – це насправді перемога.

Відмова означає, що ви намагалися. Тож це перемога з самого початку.

Це також означає, що ви чогось навчилися – тепер знаєте, що це не зовсім працює. Наступного разу можете спробувати щось інакше.

Невдача – це перемога. Успіх – також перемога. Незалежно від того, який у вас результат, ви можете поглянути на ситуацію як можливість вчитися, рости, покращуватися. Відмовтеся від ідеї про досконалість у чомусь. Просто продовжуйте пробувати.