Повномасштабна війна змінила світ кожного з нас, а її руйнівний вплив на бізнес неможливо переоцінити. HR-функція вперше взяла на себе удар катастрофи такого масштабу. Тетяна Давидова, Chief Talent Officer Parimatch Tech, ділиться своїми роздумами щодо трансформації HR в умовах війни та невизначеності.




Тетяна Давидова, Chief Talent Officer Parimatch Tech


    

  • Функція HR під час війни стає максимально «back to basics» і це нормально. Пріоритетним стає забезпечення базових потреб, тому що навкруги висока невизначеність і потрібно впевнитись, що на роботі все стабільно — компанія оперує, у працівників є задачі і на сьогодні, і на завтра, наявна регулярна комунікація та зворотний зв’язок, а виплати відбуваються вчасно, не дивлячись на всі складнощі з банками. Важливо впевнитись, що базові процеси зрозумілі, прозорі та працюють точно і злагоджено. Тож, коли ти повертаєшся до основ, то маєш 3 основні задачі: 
    • 



    

  1.  Переконатись, що basics продовжують працювати; 
    2. 

  2.  Комунікації. Багато комунікацій, тому що кожного дня багато чого змінюється. Зрозумілі меседжі дають опору. 
    3. 

  3.  Постійний аналіз поточної ситуації та план, що далі.
    4. 



    

  • Найважливіше для HR — це продовжувати приймати рішення. Усі рішення, коли навкруги все — один суцільний форс-мажор і ти сам в шоковому стані, складні. І в якийсь момент ти усвідомлюєш, що головне — це продовжувати приймати рішення. Хороші і погані. Погане рішення вже добре тим, що ти точно знаєш, що воно погане, і ти не сидиш паралізований, витрачаючи енергію на те, щоб вирішити, приймати це рішення чи ні. Адже головне — діяти. Не чекати, не завмирати в очікуванні, що зараз щось зміниться. Є інформація, є гіпотези — приймай рішення та дій.
    • 

  • Корпоративні цінності — ваш двигун. Нам, як компанії яка пропагує піклування про спеціалістів у кожному своєму кроці, не потрібно було пояснювати людям, що турбота одне про одного в ці часи — це найважливіше. Ми просто мали забезпечувати їх можливостями реалізовувати те, що потрібно було у той момент. Так у Parimatch Tech у дуже короткий термін з’явилось багато чудових волонтерських ініціатив та проєктів — ми не лише допомагали Україні, а й створили внутрішні стріми допомоги для наших спеціалістів та їх близьких за різними напрямками.
    • 

  • Оптимізм іноді шкодить. Наша оптимістичність у робочих процесах завжди була нашою силою, проте за нових обставин стала нашою слабкістю. У нас були підготовлені плани на випадок різних подій, проте сценарій такого масштабу став неочікуваним для кожного із нас, тому нам потрібно було будувати усі внутрішні процеси, спрямовані на допомогу спеціалістам та їхнім родинам, з нуля.
    • 

  • Основна задача HR — не жаліти, а дати поштовх. Нещодавно я почула цікаву історію. В центрах, які приймали біженців, волонтерам суворо заборонялось когось жаліти, обіймати, заспокоювати. Тому що це значно погіршувало стан людей, вони починали бідкатись, жаліти себе і так «згорали». Замість цього волонтерів просили давати людям роботу, хоча б просту (наприклад, щось розкласти), але реальну, яка комусь потрібна та приносить користь, займає руки і голову. Мені це дуже відгукнулось. Адже задача HR — дати поштовх та надихнути, щоб людина зібралась та почала щось робити. Тобто важливо зробити все для того, щоб людина могла знову повернутись до нормального стану і почати відбудовувати нове життя.
    •