Тетяна Панасюк,

психолог, НЛП-практик, психосоматолог, системний розстановник


Будні психолога


– Тетяно, а Ви зустрічали програми, які спрямовані на зниження самооцінки або хоча б на розвиток її адекватності?


– Чому раптом у вас виникло таке запитання?


– У мене в компанії є працівники, які ходять з «коронами на голові», несуть себе високо, самооцінка зашкалює. Намагаються всіх переконати, що незамінні в роботі, аргументуючи це тим, що вони багато працюють. Водночас рівень професіоналізму відповідає початковому та й помилок багато в роботі. І замість розвитку своїх знань та професійних навичок, вони займаються розвитком своєї самооцінки (і без того високої).


З такими запитанням до мене уже не вперше зверталися власники бізнесу.


Взаємозв’язок між самооцінкою та кар’єрою


Прийнято вважати, що людям з високою самооцінкою легше в житті, зокрема вони швидше просуваються кар’єрними сходами. Всі масово займаються підвищенням самооцінки, залишаючи за кадром рівень професійності та тих основ, які дійсно будуть відображати сутність особистості. Але який же все-таки взаємозв’язок між самооцінкою та кар’єрою?


На роботі все залежить від займаної посади, керівництва, колективу, посадових обов’язків, від того, наскільки ваші особисті цінності співпадають з цінностями компанії, і один із важливих аргументів – професійні знання та навички.


«Світові байдуже на вашу самооцінку. Життя вимагатиме від вас закінчити справу до того, як ви відчуєте себе впевнено», – Білл Гейтс.


Самооцінка та її види


Щоб зрозуміти взаємозв’язок між кар’єрним зростанням і самооцінкою, пропоную розглянути питання через призму самого поняття «самооцінка» та його видів.


Самооцінка – це оцінка людиною самою себе, своїх здібностей, якостей, зовнішності, успішності тощо. Вона формується в ранньому дитинстві під впливом близького оточення та зовнішніх обставин.


Самооцінка може бути адекватною і неадекватною. Неадекватна може бути заниженою або завищеною.


Адекватна самооцінка – відповідає реальному співвідношенню оцінювальних компонентів самою людиною та дійсності згідно з встановленими нормами.


Працівник з адекватною самооцінкою здатний об’єктивно оцінити якість своєї роботи, свої компетенції, знання та навички. Він конструктивно сприймає критику, з орієнтацією на результат аналізує свої помилки, реально співвідносить свої можливості та досягнення, невдачі та успіхи. Реально та адекватно оцінюючи себе сьогодні, такий працівник планує розвиток своїх компетенцій згідно з баченням своєї кар’єри завтра.


Важливою рисою людей з адекватною самооцінкою є те, що вони адекватно оцінюють інших людей також.


Просування кар’єрними сходами відбувається, зазвичай, поступово, зважено і підкріплюється професійною підготовкою, здобуваючи знання та компетенції.


За неадекватної самооцінки людина викривлено оцінює себе відповідно до реальних критеріїв, маючи бажання відповідати власним шаблонам та ідеалам, які можуть бути завищені або занижені.


Працівник із неадекватною завищеною самооцінкою переоцінює своє значення, свої здібності та успіхи. Він приділяє надмірну увагу своїй роботі та переоцінює своє значення для загальної справи. Ігнорує невдачі, не сприймає критику та правки в роботі. Неуспіх і невдачу оцінює як підступ колег, збіг обставин, випадковість, що ні в якому разі не пов’язано з особистими компетенціями. Така людина завжди і в усьому хоче перемагати та бути першою, будь-що прагне підвищення. Саме своєю наполегливістю і привертанням надмірної уваги до себе (частіше за все) і просувається кар’єрними сходинками.


Якщо висока самооцінка підкріплюється високим рівнем професіоналізму, то досягнення і просування в кар’єрі є гарантом успіху.


Працівник із неадекватною заниженою самооцінкою недооцінює свої здібності. Він може мати високий рівень компетенцій, які будуть відповідати вищій посаді ніж та, яку він займає, але при цьому невпевненість та сумніви завжди будуть фоном його супроводжувати. Такі люди легко піддаються навіюванню і стають жертвами маніпуляцій інших. Вони не ставлять перед собою амбітних цілей в кар’єрі через побоювання відповідальності та страху невдачі. Вважають себе недостатньо вмілими, розумними, компетентними, негідними чогось більшого. Вони досить довго затримуються на одній посаді та глибоко в душі страждають від цього. Просування залежатиме від оцінки їхніх здібностей керівником.


Отже, висока самооцінка не завжди є показником високого рівня професіоналізму і навпаки, низька самооцінка не є показником низького професіоналізму. Водночас самооцінка впливає на кар’єрне зростання та на займане місце в колективі.


Вихід є


Якщо ви прагнете щось змінити та отримувати задоволення від роботи, то приділяйте увагу розвитку своїх професійних компетенцій та навчіться адекватно оцінювати свої здібності і себе в цілому.


Якщо відчули, що з вашою самооцінкою щось не так, то краще звернутися до спеціалістів. Для регулювання самооцінки в цілому, в особистісному аспекті, пошуку причин внаслідок чого вона знизилась з адекватної шкали тощо краще працювати з психологом або психотерапевтом. Для аналізу своїх компетенцій та професійності рекомендую звернутися до коуча або бізнес-консультанта/тренера.


Адекватна самооцінка є ключем до успіху в усіх сферах життя, дає можливість максимально радіти та насолоджуватися сьогоденням.