Перекваліфікація після 40 років. Як впевнено змінити кар'єру без страху та сумнівів?

Перекваліфікація – це набагато більше, ніж просто зміна місця роботи. За шкалою стресових подій Холмса-Раге, цей життєвий етап знаходиться майже на одному рівні з таким потрясінням, як втрата близької людини.

Про те, з якими викликами стикаються люди 40+ у цьому процесі, як подолати психологічні бар’єри та чи варто боятися змін, редакції медіаплатформи budni розповіла психологиня Марина Діденко, а власним досвідом зміни професії поділилась Наталія Зекун, яка пройшла шлях від поліцейської до співробітниці міжнародної компанії Danone.

Марина Діденко, психологиня-практикиня, тренерка, кандидатка психологічних наук, викладачка університету

Наталія Зекун, Import planning specialist у Danone

Виклики перекваліфікації: страхи та бар’єри

На думку пані Марини, психологічні бар’єри можна розділити на дві великі групи: внутрішні психологічні перешкоди та зовнішні бар’єри. До зовнішніх експертка відносить різновиди дискримінації, зокрема, ейджизм – упередження як щодо людей старшого віку, що вирішили змінити професію, так і молодих спеціалістів без вагомого досвіду. Внутрішні ж включають цілу низку страхів:

Страх провалу. Що, як у мене не вийде? Що, як нова професія не стане успішною?
Соціальний страх. Сором перед оточенням, побоювання осуду.
Страх не встигнути. Думка, що вже надто пізно щось змінювати.
Страх втрати авторитету. Відчуття, що все, чого вдалося досягти раніше, не матиме цінності в новій професії. Моторошно починати з нуля і відчувати себе невмілими.
Страх невизначеності. Люди часто уникають змін через природний опір. Це цілком зрозуміло, адже звичне середовище викликає відчуття безпеки, навіть якщо в ньому не все ідеально. Страх втратити стабільність і зіткнутися з невідомим – нормальна реакція.

Наталія Зекун, яка наважилася змінити професію, згадує: «Я була впевнена, що без досвіду роботи у нову сферу мене ніхто не візьме. Це здавалося непереборною перешкодою». Її рішення подати резюме до великої міжнародної компанії виявилося сміливим кроком, адже вона спочатку розглядала лише стажування. Проте її зусилля помітили і запропонували посаду в Danone.

Марина Діденко переконана, що страх виконує попереджувальну функцію, допомагає бути обережними та готуватися до змін. Головне – навчитися жити з цим страхом, а не дозволяти йому паралізувати себе.

Як змінити кар’єру в зрілому віці, не втративши стабільність?

Психологиня звертає увагу, що зона комфорту – досить умовний психологічний простір. «Це місце, де ми почуваємося більш-менш безпечно, – пояснює вона, – але не через реальний комфорт, а через те, що середовище вам знайоме. Це як зі старими туфлями: вони вже зручні, підлаштувалися під вашу ногу. Нові можуть мати ефектний вигляд й привертати увагу, але не одразу будуть комфортними. Тому важливо визнати свій страх перед змінами та прийняти його як нормальну реакцію».

Дослідження підтверджують: перебування в зоні комфорту тривалий час може призводити до стагнації та професійного вигорання. «Це все одно, що кімната, яку не провітрюють, – метафорично описує психологиня. – Можна в ній жити, але якщо немає свіжого повітря – немає руху».

Ключові рекомендації для подолання страху змін:

Фінансова підготовка. У нашому соціумі заведено мати фінансову подушку. Дослідження показують, що наявність заощаджень на 3-6 місяців суттєво знижує рівень стресу та додає впевненості.
Робота з думками. Важливо проаналізувати власні страхи та переконання, що обмежують. Навчіться розрізняти ірраціональні страхи та реальні обмеження. Часто люди плутають власні фантазії про можливі невдачі з реальними викликами. Насправді ж більшість побоювань не витримують критики при детальному аналізі. Крім того, психологиня радить знайти наставника, який вже подолав цей шлях. Дослідження підтверджують, що менторство значно підвищує шанси на успіх у новій сфері.
Позитивна самопідтримка:

Фіксуйте свої досягнення в щоденнику успіхів.
Проаналізуйте свої сильні сторони та навички.
Надихайтеся реальними прикладами людей, які успішно змінили кар’єру в зрілому віці.

Розпочати зміну професії може здатися складним завданням, але розбивши процес на чіткі фази, можна суттєво полегшити собі шлях.

Марина Діденко рекомендує розпочинати з малих, але впевнених кроків:

Курси та навчання. Відвідуйте професійні семінари, онлайн-курси за напрямом, який вас цікавить.
Нетворкінг. Знайомтеся з людьми, які є представниками професійної сфері, а якій хочете працювати.
Волонтерство. Можете спробувати себе в новій сфері на волонтерських засадах, якщо це можливо.

Як розповідає Наталія Зекун, її шлях перекваліфікації почався з початку повномасштабного вторгнення. Жінці довелося переїжджати з окупованої території до Страсбурга. Перед нею постав вибір – шукати роботу на новому місці або ж спробувати знайти віддалену роботу в Україні.

«Найважливіше – це знайти свій шлях і чітко його окреслити, – ділиться пані Зекун. – Я згадую місяці, коли зранку планувала знайти хоч якусь некваліфіковану роботу в Страсбурзі, але вже вдень, змінивши плани, вивчала англійську та французьку, аналіз даних і тестування. А ввечері бралася за проєкти на фрилансі. Це було неефективно, я витратила багато часу на хаотичні коливання. Хоча цей етап і допоміг мені краще зрозуміти себе, тепер я впевнена: краще одразу визначити, що ти вже знаєш, які навички можеш використати і окреслити плани на майбутнє. Це допоможе зберегти час і сконцентруватися на головному».

Зміна професії схожа на крок у темряву, але часто є необхідністю, аби уникнути стагнації. Наталія, яка у поліції тривалий час працювала з інформацією та даними, розповідає, що найскладнішим було усвідомлення: «Моє навчання могло перетворитися на самоціль, якби я не наважилася почати діяти».

Її рішення подати резюме до великої міжнародної компанії виявилося сміливим, адже вона спочатку розглядала лише стажування. Проте її зусилля помітили запропонували посаду в Danone. Наталя пройшла віддалене навчання на курсах в ЦЗ, що допомогло їй здобути необхідні знання та навички. Її історія – яскравий приклад того, що цілеспрямованість та наполегливість допомагають досягти бажаного, навіть якщо шлях до мети здається складним.

Багатьом людям здається, що кардинально змінювати сферу діяльності після 40 (або навіть після 30) – це погана ідея. Та факти зі статистикою говорять про протилежне. Зокрема, Американський інститут економічних досліджень встановив, що більшість зрілих людей, які змінюють професію, досягають успіху значно швидше, ніж очікують, і часто розвиваються навіть швидше, ніж у молодості.

Досвід — це потужний актив. На відміну від молодих фахівців, люди 40+ мають колосальну перевагу – багатий життєвий та професійний досвід.

«Життєвий досвід – це те, що я накопичувала багато років, і саме він допоміг мені навчитися не залежати від думки інших. Це поширена проблема, з якою важко боротися багатьом людям. Але лише кілька років тому я змогла подолати цю рису, яка обмежувала мене. Зараз я більше не хвилююся про те, що хтось може подумати: чи достатньо я розумна, чи все в мене виходить ідеально. Я приймаю себе і сміливо ставлю запитання, коли це потрібно», – говорить Наталія.

«Пам’ятайте, – підсумовує психологиня Марина Діденко, – ваш попередній досвід нікуди не подінеться. Він завжди буде опорою, своєрідним ліхтариком у темряві змін».

З якими викликами доведеться зіткнутися?

Психологиня наголошує, що зміна професії у зрілому віці – це не лише виклик, а й можливість для особистісного зростання. «Це час, коли досвід стає вашим головним ресурсом, а бажання навчатися відкриває нові перспективи», – підкреслює вона.

Основні виклики:

Вікова дискримінація. «На жаль, ейджизм досі є серйозною проблемою на ринку праці, – зазначає експертка. – Упередження щодо дорослих працівників, особливо у новітніх індустріях, все ще поширені».
Технологічні бар’єри. «Необхідність опановувати нові технології може викликати додатковий стрес», – попереджає пані Марина. Вона радить не боятися вчитися та бути готовими до постійного навчання.
Конкуренція з молодшими колегами. Ще один виклик, який може додати невпевненості. Важливо пам’ятати про свої сильні сторони. Життєвий досвід, емоційний інтелект та напрацьовані soft skills є вашими головними перевагами.

«Адаптація до нової професії – це нормальний процес, який займає від трьох до шести місяців. Перше полегшення ви відчуєте вже за місяць», – запевняє психологиня та наводить кілька порад для успішної адаптації:

Не пропускайте адаптаційні заходи, які організовує компанія. Онбординг допомагає швидше влитися в колектив, опанувати робочі процеси та освоїти нову посаду.
Використовуйте техніки подолання стресу: дихання, медитація, йога, різні тілесні та артпрактики.
Дбайте про своє фізичне та психологічне здоров’я: пийте воду, займайтесь спортом, прогулюйтесь, не забувайте про здоровий сон та правильне харчування.

Будь-які труднощі можна подолати за правильної підготовки та підтримки. Адже досвід, знання та мотивація є потужними інструментами, які здатні привести до успіху навіть у новій сфері.

Читайте ще: Як розвивати емоційний інтелект для покращення робочих відносин? 6 дієвих рекомендацій