Раніше ми говорили про умови роботи та рівень зарплати в різних куточках світу, а сьогодні розповідаємо про корпоративні традиції інших країн.


Які особливості ділового середовища та в чому секрети ефективного офіційного спілкування в Британії, Німеччині, Китаї, Канаді та Японії? Читайте в нашому матеріалі.


Британія: перфекціонізм і почуття гумору


Англійці – абсолютні перфекціоністи. Вони приділяють увагу кожній деталі та вимагають цього від своїх колег. А британський консерватизм простежується в усьому – від правил спілкування до обмежень у дрес-коді. Охайність, грамотність, уважність – must have для кожного, хто веде справи в цій країні. 


Пунктуальність для англійців – це все. Запізнення в діловому середовищі (та й поза його межами) абсолютно неприпустимі, а зустрічі зазвичай призначаються далеко заздалегідь. Розмови про роботу та вирішення ділових справ після закінчення робочого дня – моветон.


Одна з національних особливостей жителів Великобританії – англійський гумор. Навіть у корпоративному середовищі. Якщо не зрозуміли жарт співрозмовника або не оцінили його іронічне висловлювання, не акцентуйте на цьому увагу. Просто усміхніться.


Англійці – люди стримані та врівноважені. Вони уникають експресії та надмірної емоційності, тому не чекайте від них бурхливої реакції та захоплення. І це зовсім не означає, що ваш співрозмовник чимось незадоволений. Ще одна особливість англійців – згладжування гострих кутів. Не дивуйтеся ухильності від відповідей і двозначним фразам, уникайте відвертих запитань і натяків, не змішуйте приватне та робоче.


Німеччина: особистий простір і пунктуальність


Німці педантичні та розважливі. Вони завжди залишаються стриманими в діловому середовищі: навіть якщо між партнерами давно склалися дружні стосунки, вони продовжують звертатися на «ви» та прізвище. А комунікація поза офісом може сприйматися як вторгнення в особистий простір колег.


У німців все розписано по хвилинах, а запізнення завжди прирівнюються до неповаги. Але у справах вони не поспішають. До робочих питань німці ставляться неквапливо, вдумливо та повільно, а планують все заздалегідь. Поспіх їм зовсім не властивий.


Робоча відповідальність має чіткий таймінг. Після завершення робочого дня німці не вирішують ділових справ, не обговорюють робочих питань і не пишуть у чатах колективу. Основне правило німецького бізнес-етикету – націленість на результат. А прямота в ділових справах не є переходом на особистості (як це може здатися). Якщо німець каже, що йому треба подумати, він не ухиляється від відповіді та неввічливо відмовляє, а йому справді треба подумати.


Між приватним життям і роботою проходить чітка межа. Німці не діляться своїми речами та не порушують особистий простір. І не сприймайте це як жадібність, невихованість або неповагу. 


Китай: формальність і дистантність


Кодекс корпоративної етики Китаю дуже відрізняється від норм, прийнятих у Європі. І це не дивно.


Китайці не приймають жодних тілесних контактів між колегами. Дружні обійми або поплескування по плечу вважаються порушенням етикету та сприймаються як особиста образа. Дозволяється рукостискання, але традиційною формою вітання в Китаї залишається уклін. Звертатися до китайців потрібно за посадою та прізвищем. А важливим аспектом китайського ділового етикету є обмін подарунками. І не менш важливо те, що вручати та приймати їх потрібно неодмінно двома руками – це прояв поваги. Так само і з візитівками. 


У китайському бізнес-середовищі пріоритетом є прояв поваги до вищої за статусом людини. Якщо заходить керівництво, всі підводяться та роблять кивок головою. А дивитися в очі неприпустимо, це є проявом невихованості. Китайцям не можна відмовляти одразу та категорично. Однозначне «ні» сприймається грубо. Краще віддати перевагу нейтральному «я подумаю» або невпевненому «можливо». Всі все чудово зрозуміють.


Дуже важливим моментом у китайському бізнесі є згуртованість колективу. Компанії активно підтримують корпоративний дух, а співробітники завжди відчувають, що пов’язані одне з одним загальною ідеєю та метою. Керівництво – зразок для наслідування, всі прагнуть бути схожими на начальника.


Канада: індивідуалізм і ефективність


У канадців усе життя будується навколо роботи, вони живуть у режимі «швидше, вище, сильніше». В офісі вони дійсно працюють, а не засиджуються на обіді та спілкуються між собою. На роботі дотримуються дистанції: всі доброзичливі, але ніхто не дружить. Колеги не обговорюють особисте життя, в офісах не заведено відзначати свята, а дата народження вважається конфіденційною інформацією. Першою ознакою неефективності та непрофесіоналізму вважаються плітки в колективі. Розмежування приватного життя та робочих процесів є принциповим для канадців.


В Канаді культ чемності та ввічливості. В корпоративній культурі це спостерігається в усьому: колеги тихо розмовляють, приходять на зустрічі дещо раніше, не висловлюють незгоду прямо. У канадців немає чиноповажання: керівник є таким самим найманим працівником, як і всі інші. 


У бізнес-культурі відсутнє поняття лояльності до місця роботи, і компанії також не тримаються за співробітників. Корпоративному етикету Канади не властива робоча солідарність, кожен націлений на власний результат. Канадці працюють понаднормово, затримуються в офісі та допрацьовують вдома. І співробітники самі це вибирають. Канадський нетворкінг зводиться до ключового принципу: важливими є не індивідуальні якості й особистий капітал, а лише значення для компанії та внесок у спільну мету. 


Японія: гра за правилами та компроміс


Головним аспектом японської корпоративної культури є беззаперечна відданість правилам. І саме їх дотримання часто цінується вище за професійну ефективність. Детальний звіт може компенсувати відсутність результату від виконаної роботи. Але якщо є встановлені правила, японці нізащо їх не порушать, навіть якщо це об’єктивно позитивно вплине на робочий процес.


Дружба чи тим більше фамільярність із начальством у Японії не приймаються. Повага до старших за посадою є обов’язковою. Але якщо говорити про організацію робочого процесу, то в японців діє принцип «знизу-вгору». Не президент компанії та рада директорів ведуть за собою колектив, а в будь-яких питаннях шукається спільна домовленість. І керівництво не протиставляє себе співробітникам.


Японці перепрацьовують. Тому в офісі вони мають змінний одяг, засоби гігієни, подушки. А денний сон у транспорті або в офісі вважається показником старанного співробітника.


Ключовим аспектом і своєрідністю японської ділової етики є прагнення до взаємоприйнятного компромісу. Метою конкуренції є не перемога та поразка суперника, а пошук рішення, яке влаштує всіх. 


Іноземець у японському колективі не стане «своїм». Незалежно від якості роботи.