Про Budni
Наші продукти
Оскільки багато наших співвітчизників через війну змушені працювати дистанційно, у них з роботодавцями виникає чимало запитань, які за роботи офлайн не доводилося вирішувати ніколи. Це також стосується і порушень трудових прав, які вчиняють роботодавці стосовно працівників. Поспілкувалися з експертом, аби отримати відповіді на такі актуальні запитання у період воєнного стану:
Сергій Сільченко,
к.ю.н., доцент кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Я. Мудрого,
керуючий партнер АО «Роланд»
Спочатку з’ясуємо, що вважається порушенням трудової дисципліни. Як випливає зі змісту п. 24 Типових правил, якщо співробітник не виконує або неналежно виконує зі своєї вини роботу, він порушує трудову дисципліну.
ВСУ наголосив, що до ознак порушення трудової дисципліни відноситься проступок в діях співробітника або його бездіяльність. Дисциплінарний проступок – це винне невиконання чи неналежне виконання співробітником своїх трудових обов’язків. Його складові:
За змістом ч. 5 ст. 60-2 Кодексу, під час дистанційної роботи на працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, а свій робочий час він розподіляє на власний розсуд.
Питання забезпечення зв’язку в межах робочого часу та доступу до мережі інтернет має бути детально врегульоване в трудовому договорі дистанційного працівника.
Якщо конкретні умови про забезпечення працівника технічними засобами, а також доступом до інтернету чи мобільного зв’язку відсутні, відповідно до ч. 8 ст. 60-2 Кодексу, вважається, що відповідні обов’язки покладаються на роботодавця.
І навіть якщо їх виконання працівник взяв на себе, слід враховувати реальні причини поганого зв’язку чи відсутності інтернет-з’єднання. Оскільки дисциплінарний проступок неможливий за відсутності вини працівника, роботодавцю не варто притягати його до відповідальності, якщо зв’язок чи інтернет не працювали з об’єктивних причин, наприклад, через обстріли, відсутність електропостачання чи пошкодження технологічного обладнання чи мереж. Коли ж працівник, наприклад, забув поповнити рахунок чи не сплатив провайдеру, як мінімум, можна говорити про необережність в його діях. Крім того, дистанційний працівник має право на період відключення, коли він відпочиває і може бути не на зв’язку. У будь-якому разі, підстави та умови для покладення на працівника дисциплінарної відповідальності має довести роботодавець.
Із запровадженням воєнного стану жодних змін щодо призупинення застосування санкцій за порушення трудового законодавства до роботодавців не передбачено.
Залишаються актуальними положення ст. 265 Кодексу щодо фінансових санкцій за порушення законодавства про працю. Ці штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо використання неформальної зайнятості та інших, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу).
Також підлягають застосуванню положення ст. 41, 41-1, 41-2, 41-3, 188-4, 200, 204 КУпАП. Втім, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 10 Закону, адміністративна відповідальність за несвоєчасну або неповну виплату заробітної плати (ч. 1, 2 ст. 41 КУпАП) не повинна застосовуватися. Це підтверджується і публікацією на сайті Держпраці.
Актуальним залишаються й положення ККУ (ст. 172-174) щодо відповідальності за порушення законодавства та угод про працю.
Постановою було припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, зокрема й перевірок Держпраці. Відповідно після закінчення воєнного стану зазначені перевірки будуть поновлені.
Нині, з урахуванням положень п. 2 Порядку, застосування штрафів можливе на підставі:
Щодо останнього слід зауважити, що з 27.05.2022 р. набрав чинності Закон, яким скасовано мораторій на деякі види перевірок, зокрема фактичні, предметом яких може бути використання неоформленої праці. Тому нині наявні підстави для застосування деяких видів штрафів.
Ст. 265 Кодексу не встановлює строків для застосування штрафів за порушення трудового законодавства. Це створює певну юридичну невизначеність. Державні органи висловили свій погляд з цього приводу. Так, Держпраці в Листі наголосила, що строків для застосування штрафних санкцій чинне законодавство не встановило. Натомість Мінсоцполітики в Листі зазначило, що оскільки строків давності при застосуванні фінансових санкцій ст. 265 Кодексу не визначено, то у такому випадку застосовуються загальні строки давності, тобто 3 роки.
Вважаємо, що підхід Мінсоцполітики є більш виваженим. Тому у разі виявлення Держпраці в майбутньому під час перевіркових заходів порушень законодавства, вчинених під час воєнного стану, можливість застосування штрафів є цілком реальною.