Ольга Карпенко,

медична психологиня, спеціалістка з когнітивно-поведінкової терапії


Якщо у вашому записнику щоденних справ вже не вистачає місця, з друзями востаннє бачились минулого року, лягаєте спати та прокидаєтеся з думками про роботу – можливо, у вас хвороба надмірної зайнятості.


Що характерно для надмірної зайнятості?


«Немає часу», «Надто багато справ», «Не встигаю», «Давай потім» тощо – це фрази-маркери, характерні для людей, які надмірно займають себе роботою. З одного боку такі люди викликають повагу або навіть заздрість. Вони завзяті, працьовиті, успішні. Здається, що їхнє життя наповнене та цікаве. Але насправді у таких людей порушений баланс всіх сфер життя у сторону роботи. Якщо майже весь час витрачається на роботу, тоді де в такому житті якісний відпочинок, дружба, хобі, здоровий спосіб життя, стосунки з коханою людиною, сім’я тощо?


Як бачите, життя – це щось більше за роботу, а при хворобі надмірної зайнятості робота набуває величезного значення. А всі інші сфери життя від цього тільки страждають. Людина відчуває внутрішню пустку, беззмістовність власного життя і біжить від цих почуттів у роботу. А велика кількість роботи унеможливлює наповнення інших сфер життя, що призводить до поглиблення відчуття беззмістовності. Виходить замкнене коло.


Чому люди інколи присвячують своє життя тільки роботі?


Можливо, в них сформувалися глибинні переконання, що вони нічого не варті, якщо не будуть надмірно працювати. Можливо, їх сковують страхи перед стосунками з людьми, і тоді вони ховаються у роботу. А, можливо, їх мучить сильна тривога перед невідомістю, і тоді вони рятуються у роботі, де можуть хоч якось контролювати реальність. Істинні причини для кожної людини можна дізнатися у процесі психотерапії. Але варто запитати себе:


    

  • «Від чого я втікаю?».
    • 

  • «Що станеться, якщо у мене з’явиться трохи вільного часу?».
    • 

  • «Чи впаде небо за землю, якщо я почну відпочивати?».
    • 



Занурюючись з головою у роботу, людина наче втрачає себе. Вона перестає розуміти, що їй подобається насправді, які у неї бажання, мрії, цінності. Коли вона не розуміє себе, може стати моторошно та з’явитися відчуття, наче вона і не живе. Тоді в людини виникає знайоме рішення – треба ще більше працювати, щоб відчути себе справжньою, живою.


Методи боротьби з хворобою надмірної зайнятості


«Колесо балансу»


Звернімось до відомої техніки «Колесо балансу». Намалюйте коло і розділіть його на вісім секторів. Кожен сектор – сфера вашого життя. Зазвичай це такі сфери (ви можете трохи видозмінити їх під себе):


    

  • Робота та професійний розвиток.
    • 

  • Відпочинок.
    • 

  • Сім’я.
    • 

  • Стосунки з коханою людиною.
    • 

  • Друзі.
    • 

  • Хобі.
    • 

  • Здоров’я.
    • 

  • Саморозвиток/духовність.
    • 



В центрі кола поставте «0», а по периметру кожного сектора – «10». Відмітьте у кожному секторі, наскільки для вас важлива кожна сфера життя, де «0» – зовсім неважлива, «10» – надзвичайно важлива. А потім відмітьте, на скільки балів у вас зараз розвинена кожна зі сфер, наскільки ви задоволені нею. Подивіться, чи сильно відрізняється бажане від реальності? Чи є сильний перегин в якійсь сфері? Чи подобається вам те, як зараз виглядає ваше життя?


Подумайте, якій сфері потрібна ваша увага саме зараз, щоб підтягнути її до бажаного рівня. Заплануйте маленькі кроки, які ви можете втілювати кожного дня задля наповнення цієї сфери.


Якщо вибрали сім’ю, тоді заплануйте приготувати сніданок для рідних, якщо ви зазвичай цього не робите або купіть білети у театр і запросіть дружину/чоловіка та дітей.


Якщо вибрали відпочинок, обов’язково плануйте його. Бронюйте час для відпочинку у вашому розкладі, записуйте у записник і ніколи не нехтуйте цим.


Практика mindfulness


Часто людина, що схильна надмірно працювати, просто не вміє бути наодинці з собою і нічого не робити. Її починає мучити тривога, що вона щось не зробила або забула. Їй соромно, адже вважає, що можна було ще стільки всього зробити, а вона лінується. В такому випадку допоможе практика майндфулнес (англ. – mindfulness).


Кожного дня знайдіть хоча б п’ять хвилин, які ви можете присвятити тільки собі. Займіть зручну позу, зосередьтеся на своєму диханні і… більше нічого не робіть. Просто дихайте.


Вам в голову будуть приходити різні думки, але уявіть, наче вони просто пропливають повз вас. Споглядайте ці думки, але не реагуйте на них. Просто відпускайте їх від себе.


Спочатку вам може бути ніяково від «нічогонероблення», але згодом організм скаже вам «дякую» за цю практику.


Насичуйте своє життя різними подіями та емоціями. Колекціонуйте приємні враження. Пробуйте щось нове. Уявіть, що в поважному віці ви будете згадувати, чим були наповнені ваші дні. І що ви відчуєте, якщо в них була лише робота?