Деякі працівники підприємств поєднують виконання трудових обов’язків з навчанням в аспірантурі чи докторантурі. Тож якщо під час упорядкування особових справ фахівець відділу кадрів виявляє відповідні документи, він розуміє, що така особа має певні права, якими роботодавець не в змозі нехтувати. Йдеться про надання творчої відпустки, право на яку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності. Про особливості її надання – у статті.


Відповідно до статті 77 КЗпП для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством, працівникам підприємств передбачено надання творчої відпустки. Водночас разом із положеннями КЗпП надання таких відпусток регламентовано й статтею 16 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки).


Частиною другою як ст. 77 КЗпП, так і ст. 16 Закону про відпустки визначено, що тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються КМУ. Таким документом є Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток, затверджені постановою КМУ від 19 січня 1998 р. № 45 (далі – Умови № 45).


Отже, головними тезами вищевказаних нормативно-правових актів є те, що творча відпустка надається:


– незалежно від інших видів відпусток;


– виключно за основним місцем роботи;


– певної тривалості, що залежить від підстав для її надання;


– зі збереженням місця роботи та заробітної плати.


Розглянемо ці положення детальніше. Умовами № 45 передбачено, що творча відпустка надається за певних умов, а саме для:


– закінчення дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня:


кандидата наук;


доктора наук;


– написання підручника (монографії, довідника тощо).


Творча відпустка за обох згаданих умов надається працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і, як було зазначено вище, лише за основним місцем роботи. Це означає, що сумісники права на таку відпустку не мають. Проте для отримання вільного від роботи часу для закінчення дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора) наук або написання підручника сумісник має право взяти відпустку без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи відповідно до пункту 14 статті 25 Закону про відпустки. Зауважимо, що таку відпустку працівнику має бути надано в обов’язковому порядку на його прохання, а отже, роботодавець не має права відмовити в її наданні.


Читайте ще:
                            Как уволить топ-менеджера: основания, риски, алгоритмы
            


Творча відпустка для закінчення дисертації


Ця відпустка надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою. Отже, на здобуття наукового ступеня:


– кандидата наук надається творча відпустка тривалістю до трьох місяців;


– доктора наук – тривалістю до шести місяців.


Незважаючи на те, який саме науковий ступінь здобувається, така відпустка надається за наказом роботодавця, який видається на підставі рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки та власне заяви працівника. Зразки заяви та наказу наведено в додатках 1 та 2.


Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.


Варто зауважити, що йдеться саме про здобувачів наукового ступеня, якими відповідно до статті 61 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р. № 1556-VII є, зокрема, аспірант – особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва і докторанти (особи, зараховані або прикріплені до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора наук).


Зауважимо також, що частиною третьою пункту 2 Умов № 45 передбачено, для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно творча відпустка не надається. Це означає, що працівник-здобувач, який перебуває в такій відпустці та який після написання дисертації не зміг захистити її спеціалізованій вченій раді прилюдно, скористатися правом отримання творчої відпустки для нового написання чи виправлення помилок у поточній дисертації вже не зможе. Тож право на творчу відпустку для закінчення дисертації мають здобувачі, які пишуть її вперше.


Читайте ще:
                            GDPR в работе HR-служб: на кого распространяется и стоит ли бояться
            


Творча відпустка для написання підручників


На відміну від творчої відпустки для закінчення дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук творча відпустка для написання підручників надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою, і її тривалість становить до трьох місяців.


Зазвичай таким підручником є окреме наукове книжкове видання, яким може бути монографія до дисертації. Вона містить більше половини змісту кандидатської чи докторської дисертації, викладається науковою мовою, яка є зрозумілою для фахівців обраного автором напрямку. У монографії досліджується одна проблема або тема, що належить одному чи кільком авторам. Таким чином, монографія може бути написана як одним автор, так і авторським колективом.


Надання відпустки за цією підставою здійснюється також шляхом видання наказу роботодавця на основі заяви працівника. Варто зауважити, що в разі, якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.


Окрім цього, для використання відпустки працівник має надати також довідку видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Таку довідку може видати видавнича організація, що здійснює видавничу діяльність разом з іншими видами діяльності. А згідно зі статтею 1 Закону України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р. № 318/97-ВР видавничою діяльністю вважається організаційно-творча, господарсько-виробнича діяльність видавців, спрямована на підготовку і випуск у світ видавничої продукції, яка є сукупністю видань, випущених видавцем.


Окрім описаних вище правил слід звернути увагу на загальні правила, передбачені Законом про відпустки. Отже, творча відпустка:


– не продовжується на святкові та неробочі дні;


– не переноситься та не продовжується в разі, якщо вона збігається з періодом тимчасової непрацездатності працівника;


– не компенсується за невикористані дні в разі звільнення;


– не передбачено також відкликання працівника з цієї відпустки;


– не включається до графіка відпусток;


– не залежить від стажу роботи працівника та надається незважаючи на строк його безперервної роботи на підприємстві;


– не підлягає поділу.


Щодо останнього зауважимо, законодавчі підстави для поділу цієї відпустки відсутні, адже поділяються лише щорічні відпустки, передбачені статтями 6-8 Закону про відпустки. Але, на думку автора, в сучасному світі, коли роботодавці пильно слідкують за тим, щоб заробітна плата була виплачена за фактично виконану роботу, й відсутність працівника протягом трьох-шести місяців може не на краще позначитися на діяльності підприємства (особливо якщо це затребуваний фахівець), доцільніше було б використовувати її частинами, не перевищуючи кінцевого терміну, передбаченого рішенням, рекомендацією Вченої ради тощо. Утім, слід брати до уваги й той факт, що творча (наукова) робота потребує особливої зосередженості, без відволікань на інші види діяльності.


І насамкінець додамо, що, як зазначалося вище, за час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата. Порядок обчислення середньої заробітної плати визначається згідно із законодавством, тобто середня зарплата для оплати періоду творчої відпустки розраховується на загальних підставах відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.


Галина Фольварочна, заступник головного редактора журналу «Кадровик України»


Більше інформації читайте в журналі «Кадровик України» №8, 2018 р