Використання працівниками відпусток у літній період – справа звична. Проте трапляються ситуації, за яких виникає бажання або необхідність звільнитися саме в цей період. Згідно із законодавчими нормами звільнити працівника під час відпустки за ініціативою роботодавця неможливо, однак працівник може сам ініціювати своє звільнення. Це можна зробити як без жодних пояснень, так і з зазначенням поважної причини. Окрім цього, звільнення під час відпустки може відбуватися за домовленістю сторін. Тож у статті з’ясуємо, як звільнити працівника під час відпустки, а також розглянемо випадки, за яких звільнення відбувається в останній день її використання.


Згідно з чинним законодавством особа, яка працює, має право як на розірвання (припинення) трудового договору, так і на щорічну відпустку. Під розірванням (припиненням) трудового договору фахівці розуміють звільнення працівника. Утім, поняття «розірвання трудового договору» та «припинення трудового договору» відрізняються одне від одного за змістом. Розірвання трудових відносин відбувається за ініціативою однієї зі сторін (у цій статті розглянемо питання розірвання відносин саме за бажанням працівника), а їх припинення відбувається через настання об’єктивних причин, що не залежать від волі сторін, або в разі досягнення сторонами обопільної згоди.


Порядок та умови надання щорічних відпусток, а також їх тривалість визначають КЗпП та Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Згідно зі статтею 74 КЗпП кожна особа, яка перебуває в трудових відносинах з підприємством будь-якої форми власності або працює за трудовим договором, має право на щорічну відпустку. При цьому надання відпустки мінімальної тривалості не залежить від строку трудового договору, режимів та графіків роботи.


І перш ніж надати роз’яснення стосовно згаданих питань звернемо увагу на найголовніше – розірвання (припинення) трудового договору в період будь-якої відпустки та в останній день її використання допускається.


Читайте ще:
                            Как уволить топ-менеджера: основания, риски, алгоритмы
            


Розірвання трудового договору з ініціативи працівника


Конституцією України заборонено застосування примусової праці й надано право кожному заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно, працівник має право як на укладення трудового договору, так і на розірвання трудових відносин з власної ініціативи.


Ініціювати звільнення за власним бажанням може кожен працівник, адже він має право в будь-який час розірвати трудовий договір, укладений на будь-який строк. Розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, з ініціативи працівника (за винятком розірвання як безстрокового, так і строкового трудового договору у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору) можна за таких умов:


–  з попередженням роботодавця письмово за два тижні, тобто працівник має право звільнитися за власним бажанням без поважних причин (частина перша ст. 38 КЗпП);


– у зв’язку з наявністю поважних причин, тобто працівник може звільнитися за власним бажанням з поважної причини (частина перша ст. 38 КЗпП).


Розірвати строковий трудовий договір працівник має право за власним бажанням у разі своєї хвороби чи інвалідності тощо (частина перша ст. 39 КЗпП).


Звільнення за власним бажанням без поважних причин


Для звільнення працівника без поважних причин обов’язковою умовою є письмове попередження роботодавця за два тижні до звільнення. У такому разі роботодавець зобов’язаний звільнити працівника в установленому порядку.


Слід наголосити, що двотижневий строк обчислюється саме з дати фактичного попередження роботодавця. Дата, вказана в заяві, може не збігатися з датою, коли заява потрапила до роботодавця, а підтвердженням того, що працівник попередив роботодавця про своє бажання, є накладення на заяві резолюції керівника підприємства. Тому саме з дати накладення резолюції обчислюватиметься двотижневий строк попередження.


У заяві про звільнення за власним бажанням без зазначення поважної причини працівник може висловити прохання звільнити його до закінчення двотижневого терміну попередження. Наголосимо, що в такому разі звільнити його раніше неможливо.


Звільнення за власним бажанням з поважної причини


Законодавством визначені поважні причини, в разі виникнення яких роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір саме в той термін, на якому наполягає працівник (частина перша ст. 38 КЗпП). До них належать: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річчя або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом; а також інші причини, поважність яких роботодавець може визначати на свій розсуд у кожному окремому випадку. Але бажано, щоб будь-яка з перелічених причин була підтверджена документально.


Працівник і роботодавець, за наявності поважних причин, мають право домовитися про будь-який строк звільнення. Таким чином, строк звільнення з поважних причин, вказаний працівником у заяві, може бути як меншим, так і більшим ніж два тижні.


Читайте ще:
                            GDPR в работе HR-служб: на кого распространяется и стоит ли бояться
            


Оформлення звільнення під час відпустки


Зауважимо, що працівника, який, наприклад, не повернув товарно-матеріальні цінності, роботодавець може затримати лише на двотижневий строк, передбачений законодавством, але не більше.


Якщо закінчення строку попередження припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то за правилами ст. 2411 КЗпП днем закінчення строку вважатиметься перший після нього робочий день.


Слід також пам’ятати, що в разі дотримання двотижневого строку попередження останній день роботи припадатиме на той самий день тижня, у який працівник письмово попередив роботодавця про своє звільнення. Тобто якщо заява надійде в п’ятницю 13 липня, то й звільнення відбуватиметься у п’ятницю, але через два тижні – 27 липня, а не через 14 календарних днів, коли дата може бути помилково визначена як 26 липня.


У разі звільнення працівника під час відпустки може постати питання щодо повернення коштів, отриманих ним за час відпустки. Згідно зі статтею 21 Закону про відпустки такі кошти працівник мав отримати не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. І якщо на день звільнення він використав дні оплачуваної відпустки наперед, до закінчення робочого року, за який вона надається, то підприємство має провести відрахування із його заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, на підставі статті 22 Закону про відпустки.


Оформлення звільнення в останній день відпустки


Як зазначалося вище, будь-який трудовий договір за бажанням працівника може бути розірваний як під час відпустки, так і в її останній день, оскільки законодавство не містить обмежень щодо розірвання трудових відносин у цей період.


Відповідно до статті 3 Закону про відпустки за бажанням працівника йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Зазвичай про це вказують в одній заяві, хоча доцільніше подавати дві окремі. Тривалість відпустки може перевищувати двотижневий термін попередження, тому датою звільнення працівника буде останній день відпустки. Варто зауважити, що оформлюючи заяву про звільнення, працівнику бажано зазначати конкретну дату звільнення, яка й буде останнім днем трудових відносин.


Підтвердженням того, що заяви мають бути окремими, є, зокрема, видання на їх підставі двох окремих наказів: про надання відпустки та про звільнення. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» від 12 квітня 2012 р. № 578/5 вказані накази мають різний термін зберігання. Окрім того, ці накази реєструються в різних журналах та формуються в окремі папки, а підставою для оформлення наказу, як правило, служить оригінал документа.


Відкликання заяви про звільнення


У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника варто не забувати про його право на відкликання заяви про майбутнє звільнення, а також на зміну свого рішення і продовження роботи на підприємстві після спливу двотижневого строку попередження. Відкликати свою заяву про звільнення працівник може й під час відпустки, але якщо вона триватиме більше, то право на відкликання він має лише в межах двотижневого строку попередження. Відкликання проводиться за письмовим зверненням працівника, яке має бути зареєстроване (на випадок трудового спору).


Право на продовження роботи після закінчення двотижневого строку попередження надається працівнику за умови виходу його на роботу хоча б на один день. У такому випадку роботодавець вже не може звільнити працівника за раніше поданою заявою. Хоча й в цьому разі законодавець дає можливість роботодавцеві провести цю процедуру, якщо на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Таким випадком є, наприклад, запрошення працівника на роботу в порядку переведення з іншого підприємства (частина п’ята ст. 24 КЗпП).


Розірвання строкового трудового договору


Строкові трудові договори, укладені відповідно до пунктів 2, 3 статті 23 КЗпП, за ініціативи працівника припиняються за нормами статті 39 КЗпП. Порівняно із розірванням трудового договору, укладеного на невизначений строк, строковий трудовий договір може бути розірваний на вимогу працівника лише за наявності поважних причин, визначених у частині першій статті 38 КЗпП та частині першій статті 39 КЗпП. Отже, розірвати достроково трудовий договір за відсутності поважних причин, визначених статтею 38 КЗпП, працівник не може.


Читайте ще:
                            Как развивать сотрудников, не инвестируя в воздух: советы юриста
            


Оформлення звільнення під час відпустки


Перебуваючи у відпустці, працівник, з яким укладено строковий трудовий договір, може розірвати його лише за наявності поважних причин.


Оформлення звільнення в останній день відпустки


Як і в попередньому прикладі, у разі виникнення поважних причин або в разі використання відпустки працівник може звільнитися в останній день відпустки. Таке звільнення не суперечить чинному законодавству.


Звільнення оформлюється наказом роботодавця, копія якого має бути надана працівнику на його вимогу. У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, затвердженої наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р. № 489, день звільнення працівника позначається як день перебування його у щорічній відпустці (наприклад: «ЩВ»).


Припинення трудового договору за угодою сторін


Підставою припинення трудового договору за угодою сторін є пункт 1 статті 36 КЗпП. Законодавством не встановлено порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, тому вони визначаються працівником і роботодавцем у кожному конкретному випадку.


Ініціатором припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП може бути як працівник, так і роботодавець. Зважаючи на зміст питань, які розкриваються, розглянемо варіант, коли ініціатором виступає саме працівник. Зауважимо, що порівняно із розірванням трудового договору за ініціативою працівника законодавством не передбачено, що працівник може відкликати заяву про таке звільнення.


Зазначимо, що за угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення договору в такий спосіб не передбачає необхідності попередження про звільнення ані від працівника, ані від роботодавця, адже день закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.


Оформлення звільнення під час відпустки


Слід наголосити, що законодавством не передбачено заборони звільнення працівника за угодою сторін під час перебування його у відпустці, незважаючи на той факт, що про звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП сторони могли домовитися ще до її настання.


Оформлення звільнення в останній день відпустки


Окрім звільнення під час відпустки трудовий договір за угодою сторін може бути припинено і в останній день відпустки.


Видача трудової книжки та проведення остаточного розрахунку


Відповідно до статті 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним остаточний розрахунок. Зокрема, йому виплачується заробітна плата та грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). Оскільки час відпустки працівника зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, період його перебування у відпустці необхідно врахувати до дня звільнення включно.


За нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, записи в трудовій книжці про звільнення вносяться роботодавцем у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу. Наприклад: «Звільнено за власним бажанням, стаття 38 КЗпП», «Звільнено за власним бажанням у зв’язку із встановленням інвалідності, стаття 39 КЗпП» або «Звільнено за угодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП».


Під час звільнення працівника всі записи, внесені в трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або відділу кадрів.


Зважаючи на той факт, що працівник, який перебуває у відпустці, відсутній на роботі й трудову книжку в день звільнення отримати не зможе, роботодавець має надіслати йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність її отримання. Нагадаємо, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається лише за письмовою згодою працівника.


Галина Фольварочна, заступник головного редактора журналу «Кадровик України»


Більше інформації читайте в журналі «Кадровик України» №7, 2018 р.