Хочу стати юристом: про знання, які не дають у вишах, право на помилку та постійне самовдосконалення

Момент вибору професії – чи не найважливіший у житті кожної людини. І спецпроект «Хочу стати», який The Point реалізує разом із Освітньою платформою для дітей і підлітків Shamrock та платформою розвитку кар’єри CareerHub, має на меті допомогти всім, хто ще вагається з вибором майбутньої роботи або ж планує змінити свою спеціальність.

Героєм нового випуску став Дмитро Михайленко – керівний партнер компанії Crowe LF Ukraine. Президент Асоціації податкових консультантів, член податкових консультантів, член Наглядової ради Палати податкових консультантів, керівник податкового комітету Торгово-промислової палати України, Юридичний радник ІТ комітету Європейської Бізнес Асоціації (ЄВА). Має досвід структурування та практичного втілення моделей податкового планування, зокрема, для найбільших фінансово-промислових груп України, українських та іноземних інвестиційніх компаній. Пан Дмитро розповів про свій шлях становлення у юридичній сфері, найважливіші навички для юриста, яким майже не навчають в університеті, пошук нової інформації і здобуття нових знань та роботу 24 на 7.

Дмитро Михайленко

Юристи без диплома

Є приказка у працівників правоохоронних органів: «Ми багато чого не знаємо, але ми швидко вчимося». Люди, які не втомлюються ставити питання – швидко вчаться. Володіючи здібностями сприйняття і затримування інформації, можна зробити кар’єру і без вищої освіти. Я зустрічав таких людей. Єдине – вони не можуть бути адвокатами, оскільки у них немає диплома юриста. Коли мені потрібно було отримати сертифікат адвоката, я свій диплом дуже ретельно шукав, приблизно 5 тижнів. Намагався переконати колегію адвокатів, що мені можна без нього. Кажу: «Давайте поглянемо у мою трудову книжку: 1992 рік – зарахований, 1997 рік – звільнений у зв’язку з переведенням до аспірантури. Напевно, це означає, що диплом спеціаліста десь є». Їх дуже повеселила ця історія, але диплом все-таки довелося знайти.

Про помилки

Помилка – неминуча частина професії. Це не означає, що ви можете помилятися направо і наліво. Щоб знизити ризик ймовірності помилки з боку юриста, існує контроль якості всередині юридичної фірми. Ваша робота не повинна будуватися за принципом: «Я не допущу помилку, тому що я не повинен її допустити». Ви повинні розуміти, що кожна людина (це у її природі) може припуститися помилки, але система повинна страхувати або мінімізувати її. Навіть існує продукт окремий, який називається second opinion.

Отримання нових знань

Тут доводиться багато читати, відстежувати багато законодавчих речей, особливо в оподаткуванні. Нова інформація надходить щороку, кожен квартал, кожні два тижні. Ми до цього пристосувалися. Я намагаюся безперебійно підтримувати свою компетентність, тому щотижня доповідаю про новини оподаткування уже протягом багатьох років. Ми живемо в інформаційно підкованому світі, але для того, щоб розібратися в інформаційному шумі не достатньо просто відкрити очі. Деякі знання є досить ексклюзивними і ми їх отримуємо завдяки досягнутому нами статусу. Тому нам завжди є чим поділитися з іншими.

Я заступник редактора журналу «Бухгалтер» вже понад 20 років. Щось беру з журналу, який редагую. Якусь інформацію отримую безпосередньо від держорганів на старті обговорення проблем законопроектів, програм рішення в експертних групах, щось ми знаходимо додатково. Тут треба налаштувати систему, що кожен відкритий до знань. Якщо людина знаходить щось нове, що здивувало її, вона просто кидає це в загальну розсилку і це стає частиною загальних знань. Ми підключаємо до своїх вебінарів клієнтів, закріплюємо знання пострелізами, які потім розсортовуються за різними круглими столами.

Знання мов

Це хард скіл номер один. Завжди будуть розбіжності в перекладі певних термінів, не можна гарантувати, що, прочитавши переклад, ви отримаєте 100% той сенс, про який ішлося. Я вважаю, що знання мови безумовно потрібно в багатьох сенсах, як капіталізація праці.

Відповідність навчальних програм ВНЗ потребам ринку

Виші ставлять два завдання: дати систему знань і дати вміння їх знаходити. І не можна сказати, що всі ВНЗ це роблять однаково. Я вважаю, що яким би не був учбовий заклад, завжди можна знайти фахівця, що цілком відповідає вимогам ринку і здатного зробити кар’єру. Знову ж таки, якщо міркувати над тим, чия це заслуга: ВНЗ або самого фахівця, схиляюся до того, що все ж фахівця. Якщо людина хоче навчитися, вона це зможе зробити незалежно від того до якого університету формально прикріплена.

Наступна проблема, яка не у всіх вишах присутня, – це софт скіли. Багато університетів навчають своїх студентів англійської абияк. Бракує вчорашнім випускникам і таких речей як банальне вміння переконувати, правильно аргументувати, вести переговори. Доводиться вчитися цьому найчастіше в процесі роботи. ВНЗ іноді не тільки не здатні дати всі знання, якими ми володіємо, вони, навіть, часто не можуть адекватно зробити рейтингування випускників, яке б давало реальну картину.

Навчання за кордоном або вдома

Кожній країні притаманне своє індивідуальне законодавство, Україна – не виняток. Багато речей, які приходять в Україну і стають частиною законодавства, вже розроблені та є елементом нормативних систем за кордоном. Їх цілком можна вивчати там, тому що у нашій державі цих знань можуть не додати. Стверджувати, що іноземний фахівець зайде в Україну і знайде відразу відповіді на всі питання, напевно, не вийде. Це нюанс права, як професії: воно передбачає, що ти інвестував якийсь час на вивчення інформації, яку можуть дати тільки в тій країні, в якій ти плануєш працювати. Хоча, міжнародне оподаткування багато в чому побудовано на конвенціях, які прагнуть до уніфікації.

Робота з молодими спеціалістами

Юриспруденція – це робота молодих. Розумію, що на Заході може бути не так. Я там бачив людей, які у свої 40 років ще асистентами працювали. В Україні – це досить молода професія. Старі знання виявилися непотрібними, законодавство змінюється, відповідно потрібне постійне завзяття в оновленні знань, і не всі з цим справляються. Молоді якраз схильні до того, щоб встигати за стрімко мінливим світом.

Співпраця з вишами

Ми бачимо сенс у програмі, яка допомагає нам набирати молодих спеціалістів. Співпрацюємо з Харківським юридичним університетом імені Ярослава Мудрого. Починаємо вчити студентів і оцінювати ще у передфінальних стадіях закінчення ВНЗ. Читаємо на магістратурі ряд лекцій, приїжджаємо на змагання, які проводяться між студентами. Улітку, зазвичай, декількох студентів стажуємо, щоб придивитися, як вони адаптуються до робочого середовища. Після успішного завершення стажування робимо пропозицію з працевлаштування. Ми розуміємо, що студенти керуються фразою: «Нам треба відсидіти шість років». Тому доводиться підлаштовуватися і працювати тільки з п’ятикурсниками.

Шлях до юридичної сфери

Спочатку я пішов вчитися на філфак. Це був певний вибір: вирішив вступати туди, де була військова кафедра. За цей рік ґрунтовно підготувався до вступу в юридичний ВНЗ. Відразу в серці зойкнув консалтинг. Я навчався у Харкові. Але відвідання філфаку не припинилося після вступу в юридичний виш. Проте в певний момент з філфаку довелося піти, тому що крім мов та історії, які я любив і сумлінно вчив, на горизонті була ще й педагогіка, заняття з якої я мав нахабство не відвідувати, хоча вона вважалася особливо важливим предметом, і життя без неї на філфаку не було.

Написав заяву на академвідпустку, але продовжував ходити на заняття з англійської, бувши в якомусь сенсі «позаштатним студентом». Мене з пар не виганяли, і таким чином ще років зо три я відвідував заняття, вже перебуваючи в лавах студентів юрфаку. Деякі викладачі виходили з помилкового судження, що якщо я сиджу на парі, значить, я офіційно вчуся. Тільки уявіть їх подив через півроку, коли наставав час сесій, а в екзаменаційних відомостях мене не знаходили (посміхається).

Потім приохотився до економіки. Вічно був жадібний до знань, завжди прагнув пізнати щось нове і корисне для себе. Точно так, наче партизан, як і на філфаку, навчався на соціології. Десь у мене незакінчена вища освіта (перекладач англійської), десь маю другу вищу, як з економікою. Весь цей шлях стрибків з одного факультету на інший мене супроводжувала основна дисципліна – юриспруденція, я пройшов шлях навчання на юридичному факультеті від початку до кінця.

Самоосвіта дуже важлива! Я іноді ставлю питання підліткам: «А ви знаєте, що є можливість дистанційної освіти, можливість здати екстерном, вступити на курси і почати заробляти через два роки, а не через шість?». Самі підлітки часто не здатні сказати: «Так, мені все зрозуміло, і я вирішив йти цим шляхом». Вони вважають за краще слідувати інерційно довшим шляхом. Це, напевно, ще й питання якогось психічного дозрівання людей, перш ніж вони поміняють модель в освіті, способах заробітку тощо. Я теж був у цій моделі.

Пошуки роботи в студентські часи

Сказати, який оптимальний шлях пошуку роботи? Треба пробувати різні. Без страху і нарікання прокладати свою стежку успіху.

У нашій з хлопцями біографії є така сторінка, де ми із завзятістю йшли вулицею та стукали, в прямому сенсі цього слова, в усі двері з питанням, чи потрібні їм юристи. Ми були наполегливі у своїх намірах працювати. Навчаючись на юридичному факультеті в першому семестрі я написав стосторінкову роботу, яка стала перепусткою у наукову спільноту, де я згодом і отримав свою пропозицію з працевлаштування. Я пішов працювати раніше потрібного, буквально з третього курсу підробляв у фірмі, яка друкувала брошури на тему оподаткування. На четвертому курсі я вже просто приходив складати іспити, а на п’ятому – майже закинув навчання. Бувало, на свій сором, прийшовши з заліковою книжкою, я говорив: «Я не вчив ваш предмет, але я зобов’язуюсь написати таку книжку і на держіспит підготуватися», – і мені ставили залік. Мені важливо, що я не з пляшкою прийшов, а з книгою.

Я вважаю, що системні знання краще отримувати тоді, коли на це є час. Коли ви виходите на роботу, подальше отримання знань буває не системним, залежить від завдань, проектів, і вам просто не вистачає часу, щоб повернутися до фундаментальних знань, щоб на базі них робити правильний вибір.

Робота 24/7

У нас є трудове законодавство, і ми його шануємо. Є різні підходи в різних юрфірмах. Є люди, які кажуть, що робочий день закінчується, коли закінчується, умовно кажучи, ваша робота над проектом. Якщо у вас робота до 5:00 ранку, то сидіть і працюйте до 5:00 ранку. Я не фанат такого підходу. Вважаю, що треба планувати навантаження на нормальний робочий час, а якщо людина якось вивалюється з графіка, то це або вона хоче додатково капіталізувати себе (довчитися бо її не навчили у ВНЗ), або вона не здатна працювати в умовах жорсткого таймінгу, а це окрема проблема. Ви працюєте в компактному режимі, в цейтнотах. Ви в розгоні вісім годин і що далі? Ви живете у цьому темпі далі або ви змінюєте ритм після 18:00. Щоб якось перебудуватися і не вигоріти, спорт є цікавим рішенням.

Друзі, все на долоні, всі знання відкриті, потрібно тільки бажання і цілеспрямованість в їх отриманні.

Інші статті у рубриці:

1. Хочу стати готельєром: все про роботу у сфері гостинності

2. Хочу стати MICE-менеджером: все про роботу у сфері корпоративного туризму

3. Хочу стати дипломатом: все про роботу у сфері зовнішньополітичних відносин

4. Хочу стати лаборантом: все про роботу у сфері медичних досліджень

5. Хочу стати психологом: про 15 років навчання, зарплату на рівні топ-менеджерів, токсичних клієнтів та інші особливості професії

6. Хочу стати ветеринаром: про навчання на корівках, агресивних пацієнтів, щоденні відкриття та інші особливості професії

7. Хочу стати авіаконструктором: про ідеальний літак, розробки «в стіл» та інші особливості професії

8. Хочу стати 2D художником: про роль освіти, критику від замовників та інші особливості професії

9. Хочу стати фінансовим радником: про довіру до банків, пенсії та професійні навички

10. Хочу стати фармацевтом: про біотехнології та перспективи галузі в Україні