HR-експерт rabota.ua Тетяна Пашкіна


Гендерна нерівність існує з таких прадавніх часів, що вчені навіть не знають конкретної дати – коли все почалося. Відомий професор історії Юваль Ной Харарі у своїй книзі “Sapiens: A Brief History of Humankind” намагається дати відповідь – як так сталося, що жінки змушені були підкоритися.


Одна з теорій – біологічна. Вона стверджує, що за мільйони років чоловіки та жінки виробили різні стратегії виживання – в чоловіків віками панувала жорстка конкуренція за жінок і шанс на нащадків залежав від здатності перемогти суперників. Тому з покоління в покоління свої гени передавали найвойовничіші чоловіки. В жінок такої проблеми не було – навпаки, історично було багато претендентів на роль батька її дітей. Але якщо вона бажала мати дітей та онуків, то мусила приймати допомогу чоловіка, бо самостійно утримувати себе та дитину під час вагітності та після пологів не могла. Через те заради виживання себе та дитини жінка змушена була погоджуватися на умови, які їй нав’язував чоловік, аби лиш він їй допомагав вижити. І таким чином свої гени передавали жінки покірливі та терплячі.


Так це чи ні, вже казати складно, але історичні факти кажуть, що головування чоловіків було у більшості старовинних цивілізацій. Можемо згадати Біблію, інші старовинні рукописи або міфи. Юваль Ной Харарі посилається на один з ранніх китайських текстів (1200 р до н.е.), який пише, що пологи пройшли невдало – народилася дівчинка. І ці архаїчні реалії ми до сих пір реалізовуємо – на 2006 рік в 53 країнах світу не було юридичної змоги, наприклад, засудити чоловіка за зґвалтування дружини. Та й в буденному житті гендерних непорозумінь багато. Це не тільки українські реалії – на жаль, це проблема інтернаціональна. Допитливі американські дослідники підрахували, що в Америці бути жінкою вшестеро дорожче – через різницю в ціні навіть на аналогічну продукцію (від одягу до відсотків по кредитах).


Тому не дивно, що й в бізнесі жінка змушена бути «на других ролях» – як по кар’єрних щаблях, так і по оплаті праці. Різниця в середній заробітній платі колег різних статей може досягати 40% в залежності від кар’єрного щабля.


Найменша різниця у топів – 10%, але це через те, що до директорських посад доходять лише такі рішучі жінки, яких притискати по заробітній платні – собі дорожче.


До того ж, іноді справа навіть не у грошах. Є такий термін – «синдром високого маку», він вживається, коли якусь яскраву особистість намагаються дискримінувати через її несхожість на інших. На жаль, такими «маками» часто-густо стають амбіційні дами, які зізнаються, що за успіхи в кар’єрі розплачуються бойкотом зі сторони інших колег-чоловіків, або злісними плітками та інтригами. Через це 60% таких жінок намагаються замовчувати свої успіхи та не висовуватись, бо інакше виходить «собі дорожче».


Але найбільша біль – амбітних жінок не завжди підтримують у колі сім`ї. Американські дослідники виявили, що більше половини випускників такої відомої школи як Гарвардська школа бізнесу, вважають, що їх кар’єра більш пріоритетна, ніж кар’єра їх дружин. Тому якщо у жінки з’являється дилема – розвивати свою кар’єру або поступитися на користь чоловіковою, більшість дам мусить «піти у відставку». Іноді справа доходить до звільнення жінок – аби чоловік міг робити кар’єру. І не завжди їм дякують за це.


Що стосується українських жінок – нам нема чим вихвалятися. Звісно, деякий прогрес маємо, але до перемоги ще досить далеко. Так історично склалося, що жінка не завжди сприймається роботодавцем як «самостійна фінансова одиниця», особливо, якщо вона заміжня. Іноді сама чула від керівників «вона ж має чоловіка, навіщо їй висока зарплатня – на шпильки та булавки?». Змінити таке ставлення досить важко.


Крім того, великий відсоток керівників бояться жінок як «носіїв декрету». Через те, що матінка-природа дала жінці змогу народжувати дітей, деякі роботодавці вважають це суттєвим недоліком. По-перше, законодавство наше не настільки зрозуміле та прозоре, аби роботодавець з легкістю розібрався, що має робити з майбутньою мамою. По-друге, думка про те, що після декрету молода мама постійно перебуватиме на лікарняному, бо дитина ж хворітиме, або відпрошуватиметься то в садочок, то до лікаря, то ще кудись – не дає спати спокійно багатьом роботодавцям. Хоча тепер і варіантів роботи з дому без втрати якості напрацьовано багато, і можливостей лишити дитину на няню-бабусю-татка ніхто не відміняв, але…


Найменше страждають від гендерної нерівності жінки, які не зважають на цю нерівність. Можливо, чим спокійніше та рішучіше жінки ставитимуться до себе як повноцінної особистості без урахування гендерних чинників, тим більше шансів на успіх


Так історично склалося, що, незважаючи на законодавчо прописані рівні можливості участі у вихованні дитини, більшість декретних відпусток беруть саме матусі. І на лікарняних з дітками – саме вони. І залишаються за бортом активного ринку праці. Або мусять демпінгувати, бо не є «100% підходящими кандидатами». І витрачати більшість зарплатні на няню, аби підстрахуватися під час перепрацювання або на вихідних. Найсумніше – коли в жінки діти виростають і вже немає загрози декретів – виявляється, що вона вже застара, аби конкурувати на ринку праці.


Зрозуміло, що існує багато проектів, які проголошують або намагаються активно задіяти гендерну рівність. Поки що не існує єдиного системного підходу, який поступово змінював би упередження громадськості та врешті-решт дозволив би жінкам і чоловікам займати однакові посади на однакову зарплатню. Але найдивніше у цьому процесі те, що найменше страждають від гендерної нерівності жінки, які не зважають на цю нерівність. Можливо, чим спокійніше та рішучіше жінки ставитимуться до себе як повноцінної особистості без урахування гендерних чинників, тим більше шансів на успіх. Мабуть, варто спробувати.


Інші статті по темі: 


Фемінітиви на ринку праці: як змінювались назви професій в Україні


Знак неравенства: как женщины и мужчины поделили рынок труда


Как сохранить «деловую хватку» в декрете: 7 способов с минимальными затратами времени