Допомога по частковому безробіттю для працівників: що потрібно знати роботодавцям?

Сергій Сільченко,
партнер юридичної компанії ILF

Під час карантину багато роботодавців, особливо представників малого та середнього бізнесу, скоротили свою діяльність, а деякі – припинили її взагалі. Карантинні обмеження суттєво вплинули на рівень доходів, тож роботодавці втратили можливість повноцінно виплачувати заробітну плату своїм працівникам.

Певну фінансову підтримку тим, хто прагне зберегти персонал та відновити у майбутньому діяльність, пропонує держава.

Останні зміни

Законом було внесено зміни до ЗУ «Про зайнятість населення». Останній доповнили ст. 47-1, якою передбачається, що громадяни (застраховані та працюють на роботодавця, який є суб’єктом підприємництва) матимуть змогу отримати допомогу по частковому безробіттю.

Також Законом виділено гроші, щоб надати фінансову допомогу на поворотній/безповоротній основі Фонду та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Оновлено ст. 47-1 Закону, бо початкова редакція суттєво обмежувала можливості працедавців, які стосуються отримання коштів, які потрібні, щоб виплачувати допомогу співробітникам.

Варто зазначити, що КМУ затвердив Порядок. У цьому матеріалі розглянемо найбільш суттєві аспекти такої допомоги.

Фінансова підтримка працедавців

Крім допомоги по частковому безробіттю в карантинний період організації виробничої сфери можуть розраховувати на фінансову допомогу по частковому безробіттю, передбачену ст. 47 Закону. Щодо порядку надання допомоги, то він визначений Наказом.

Головні відмінності цих видів допомоги полягають у наступному:

На допомогу по частковому безробіттю в карантинний період мають право наймані співробітники, які трудяться у суб’єктів підприємництва (мале та середнє) (ч. 3 ст. 55 ГКУ). Допомога по частковому безробіттю у загальному порядку передбачена для співробітників, які трудяться на працедавців виробничої сфери.
Розмір допомоги по частковому безробіттю на час карантину обмежується 1 мінімальною зарплатою (наразі – 4 723 грн), а розмір звичайної допомоги обмежується 1 прожитковим мінімумом для працездатної особи (нині – це 2 102 грн).
Щоб отримати допомогу по частковому безробіттю в карантинний період достатньо лише факту того, що організація зупинила/скоротила діяльність зі скороченням робочого часу співробітників. Щоб отримати звичайну допомогу необхідно, щоб зупинення/скорочення виробництва було вимушеним; невідворотним і тимчасовим; тривало не менше 3-х міс. і не більше 6 міс.; не залежало від співробітників та працедавця; охопило не менше 20% кількості персоналу компанії або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу = 30+%/міс.
Право на допомогу в карантинний період мають усі працевлаштовані співробітники, за умови, що працедавець протягом останніх 6 міс. не мав боргів з виплати ЄСВ. Право на звичайну допомогу мають співробітники, які протягом останніх 12 міс. працювали не менше 6 календарних місяців, сплачували страхові внески та у яких скорочення тривалості робочого часу = 50+%/міс.
Строк виплати допомоги в карантинний період складатиме весь період зупинення/скорочення діяльності до закінчення карантину і 30 днів після його закінчення. Термін виплати традиційної допомоги – не більше 180 днів.

Читайте ще: Фізична особа-підприємець в період карантину. Останні законодавчі зміни

Алгоритм надання допомоги

Хто може отримати допомогу?

На допомогу можуть розраховувати співробітники тих працедавців, які мають річний дохід (будь-яка діяльність) менше 50 млн євро та менше 250 співробітників у штаті. Мова йде саме про суб’єктів підприємництва. Громадським організаціям, бюджетним установам не передбачена така допомога.

Щоб отримати допомогу, потрібно слідкувати за тим, щоб не було боргів зі сплати ЄСВ протягом останніх 6 місяців. Для підтвердження цього факту роботодавці мають отримати в територіальному органі ДПС України за місцем реєстрації відповідну довідку. Цей документ варто замовляти, щойно працедавець прийняв рішення звертатися за оформленням допомоги. Водночас така довідка вимагається у вигляді документа з мокрою печаткою. Надання електронного документа Порядком № 306 не передбачено.

Допомогу не надають співробітникам, яким оплачується час простою, а також якщо вони освоїли нове виробництво (ст. 113 Кодексу).

Щоб отримати фінансування на виплату допомоги, працедавець має подати до ЦЗ за місцем реєстрації, як платник ЄСВ:

заяву (довільна форма). Вказується до якого із суб’єктів підприємництва (відповідно до ГКУ) належить працедавець. До заяви потрібно додати копії підтверджуючих документів (завірених) щодо того, яка середня кількість співробітників та дохід працедавця за календарний рік, що передує року подання до ЦЗ документів;
копію наказу, засвідчену працедавцем – варто зазначити дату початку зупинення діяльності;
відомості про співробітників, які мають право на допомогу згідно зі ст. 47-1 Закону. Потрібно зазначити: ПІП, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта. Інформація подається стосовно співробітників, у яких виникло право на отримання допомоги;
довідку про сплату ЄСВ за останні 6 міс., що передували даті зупинення діяльності, видану ДПС.

Подати документи можна:

власноруч покласти до скриньки, яка знаходиться на вході до ЦЗ;
надіславши поштою;
надіславши на e-mail ЦЗ (скан-копії документів).

Приймає рішення про надання/відмову у наданні допомоги обласний/Київський міський ЦЗ протягом 3-х робочих днів з дня подання працедавцем повного пакета документів. Оформлюється воно відповідним наказом обласного/Київського міського ЦЗ.

Протягом 3-х робочих днів з моменту видання такого наказу ЦЗ та працедавець укладають відповідний договір про надання допомоги на підставі Примірного договору (додаток № 1 до Порядку № 306).

Допомога встановлюється за кожну годину скороченого робочого часу співробітника із розрахунку 2/3 тарифної ставки та не може бути вищою за мінімальну зарплату (4 723 грн).

Водночас скорочення робочого часу може відбуватися як повністю, так і частково. Однак, при повному скороченні робочого часу надалі можуть виникнути проблеми у разі проведення перевірок інспекторів праці. Чинне трудове законодавство не передбачає можливість повного позбавлення працівника як робочого часу, так і зарплати.

Як передбачено в ст. 113 Кодексу, у випадку, коли працівник перебуває у простої, йому оплачується не менше 2/3 встановленої тарифної ставки. Несплата такої компенсації може розцінюватися як недотримання мінімальних гарантій щодо оплати праці відповідно до ст. 12 Закону. Відповідне порушення може бути наслідком застосування штрафу у розмірі 2 мінімальні зарплати за кожного співробітника, щодо якого вчинено порушення.

Тому найкращим варіантом зменшення тривалості робочого часу для отримання допомоги по частковому безробіттю є встановлення співробітникам неповного робочого часу через скорочення діяльності працедавця.

Чинне трудове законодавство не визначає процедуру зупинення/скорочення діяльності через карантин, тому до неї не можна застосовувати порядок запровадження зміни істотних умов праці, передбачений ст. 32 Кодексу.

Працедавець має право:

Видати наказ про скорочення/зупинення діяльності, посилаючись на Постанову, якщо таке скорочення або зупинення сталося до 21 травня 2020 року, або на Постанову, якщо відповідні обставини сталися після 21 травня.
Перевести працівників на неповний робочий час.
Не дотримуватися двомісячного строку повідомлення працівників про зміну істотних умов праці.

Такий варіант оформлення зупинення або скорочення діяльності дозволить зберегти фінанси після завершення карантину та не витрати їх на адвокатів, судові процеси та сплату штрафів.

Читайте ще: https://prohr.rabota.ua/karantinne-trudove-zakonodavstvo-5-vazhlivih-aspektiv/

Чи має значення місце реєстрації працівника для отримання допомоги?

Враховуючи, що фінансування для виплати допомоги надається саме працедавцю, місце реєстрації співробітника не впливає на можливість призначення допомоги. Всі документи подаються в ЦЗ за місцем реєстрації працедавця.

Чи сплачується ПДФО, ВЗ та ЄСВ з допомоги по частковому безробіттю на період карантину?

Ні, не сплачується. Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору, це рішення було прийнято ВРУ. Відповідний Законопроект був прийнятий в другому читанні та вже направлений на підпис Президенту.

Щодо ЄСВ, то є відповідне Роз’яснення. Відповідно до Інструкції, допомога відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.2 розд. ІІІ Інструкції), а отже не входить до бази нарахування ЄСВ.

Зміни щодо виплати допомоги по безробіттю у зв’язку із запровадженням карантину

Протягом останнього часу певні зміни відбулися і щодо виплати допомоги. До запровадження карантину виплата допомоги починалися лише через 3 місяці після отримання статусу «безробітний», якщо працівник звільнявся за власним бажанням. Сьогодні дану допомогу виплачують, починаючи з 1-го дня реєстрації як безробітного в усіх випадках.

До того ж, збільшився розмір допомоги: незастраховані особи тепер отримують не 650, а 1000 грн; застраховані – мінімум 1800 грн.

У зв’язку зі спрощеною процедурою постановки на облік, потрібно звернути увагу на важливий аспект. Якщо співробітника офіційно не звільняли, і він, наприклад, перебуває у відпустці без збереження зарплати, то він не можете ставати на облік у ЦЗ як безробітний та отримувати виплати. ЦЗ звіряє інформацію з Пенсійним фондом та податковими органами, тому випадки незаконного призначення допомоги будуть виявлені. Якщо громадянам потрібна допомога ЦЗ, їм можуть надаватися послуги з підбору відповідних вакансій та фахові консультації.