Уявіть: працівник не просто пише заяву на звільнення «за власним бажанням», а знімає момент звільнення на відео, надсилає різкий прощальний лист усій компанії або демонстративно йде за кілька годин до важливої зміни. Це не імпульсивний зрив і не випадковість – це revenge quitting, або «звільнення з помсти».


Новий тренд стрімко поширюється світом і дедалі частіше з’являється у стрічках соцмереж. Але за гучними жестами ховається значно глибша проблема: криза довіри, виснаження та відчуття знецінення на роботі.


Чим revenge quitting відрізняється від «тихого звільнення»?


На відміну від quiet quitting («тихого звільнення»), коли працівник формально залишається на посаді, але робить лише мінімум необхідного, revenge quitting – це гучний і показовий жест.


Для когось це спосіб повернути відчуття гідності після токсичного менеджменту, принижень або тривалого ігнорування. Для інших – єдиний спосіб бути почутими, коли всі інші канали комунікації не спрацювали.


Види реакцій на незадоволення


Економіст Альберт Гіршман у книзі Exit, Voice, and Loyalty (1970) описує три реакції на незадоволення:


    

  • voice – висловлюватися і скаржитися;
    • 

  • loyalty – терпіти й залишатися лояльними;
    • 

  • exit – піти.
    • 



Revenge quitting – це форма «exit», але така, що спеціально створена для того, щоб надіслати роботодавцю чітке повідомлення.


Чому працівники обирають revenge quitting?


Існує кілька факторів, які підвищують імовірність такого звільнення:


    

  • Токсичні керівники та аб’юзивне управління. Дослідження показують: жорстокий або принизливий стиль керівництва значно підвищує ймовірність помсти та звільнення.
    • 

  • Погане ставлення з боку клієнтів. Грубість або зневажливе ставлення клієнтів також може викликати бажання «відігратися», особливо у працівників фронтлайну.
    • 

  • Емоційне виснаження. Перевантаження, відсутність підтримки та постійний стрес можуть підштовхнути до різких, демонстративних рішень.
    • 

  • Культура соцмереж. Платформи на кшталт TikTok створюють сцену: звільнення стає не лише особистим актом, а й перформансом.
    • 




Ризики, про які варто пам’ятати


Звільнення з помсти має свої ризики. Воно може нашкодити кар’єрі – особливо в невеликих галузях, де всі всіх знають, або якщо людина часто змінює роботу після короткого періоду зайнятості. Для фахівців із рідкісними навичками, великим досвідом і сильною репутацією ці ризики зазвичай нижчі.


Які ж альтернативи існують?


    

  • Voice замість exit. Звернення до HR-відділу, відповідальних за добробут працівників або профспілок (якщо вони є).
    • 

  • Відсторонення. Тихе зменшення залученості – наприклад, без додаткової підготовки до зустрічей або без добровільного взяття нових завдань – як спосіб повернути контроль над ситуацією.
    • 



Парадоксально, але такі альтернативи можуть у довгостроковій перспективі шкодити організації більше, ніж гучне звільнення (за умови, що revenge quitting не стає масовим явищем). Водночас не кожен, хто хоче піти, має таку можливість.


Опитування показало: понад половина працівників у світі хотіли б змінити роботу, але не можуть цього зробити через фінансові зобов’язання, обмежені можливості або сімейні обставини.


Дослідники трудових відносин називають таких людей «вимушеними залишенцями» (reluctant stayers). Одне з досліджень показало, що близько 42% працівників у двох організаціях належали до цієї категорії. Інші виявили: «застряглі» працівники часто розробляють приховані стратегії помсти – поширюють негатив, підривають продуктивність. У довгостроковій перспективі це може завдати більше шкоди, ніж гучне звільнення.



Контекст має значення


Вплив revenge quitting залежить від масштабу й контексту. У невеликих компаніях раптовий відхід може бути критичним, особливо якщо працівник володіє рідкісними або ключовими навичками. Таке звільнення також може боляче вдарити по колегах, яким доводиться «розгрібати наслідки».


Великі організації, як правило, легше переживають такі ситуації. Хоча гучний вихід топ- або висококваліфікованого фахівця теж відчутний, роботодавці зазвичай намагаються не доводити ситуацію до точки кипіння. Саме тому revenge quitting частіше трапляється серед молодших або нестабільно зайнятих працівників, які почуваються менш захищеними.


Що можуть зробити роботодавці?


Revenge quitting – це сигнал, що традиційні системи підтримки працівників не працюють. HR-команди часто перевантажені, але навіть за цих умов існують базові кроки:


    

  • заохочувати відкриту комунікацію й безпечне обговорення проблем;
    • 

  • навчати менеджерів уникати аб’юзивної поведінки та мікроменеджменту;
    • 

  • стежити за справедливим розподілом навантаження й умов праці;
    • 

  • враховувати очікування молодших поколінь, для яких повага та баланс мають вирішальне значення.
    • 



Замість висновку


Revenge quitting відображає глибокі проблеми робочого середовища. Хоча звільнення з помсти може здаватися актом сили – особливо в моменті, – у довгостроковій перспективі воно може призвести до негативних наслідків і для працівників, і для організацій.


Матеріал підготовлено на основі статті Revenge quitting: is it ever a good idea to leave your job in anger? та адаптовано для українського контексту.