Правила кібербезпеки: що важливо знати роботодавцям і працівникам?

У сучасному світі інформація є одним з головних активів, а отже питання цифрової гігієни є основою функціонування будь-якого бізнесу. Саме тому кібербезпека на робочому місці є сферою відповідальності, де перетинаються обов’язки та інтереси як роботодавця, так і працівників.

Звернулися до експерта, аби дізнатися, які правила кібербезпеки існують у законодавстві, як правильно закріпити внутрішні політики та яку відповідальність несуть сторони у випадку витоку даних.

Нагадуємо, якщо у вас є запитання до юристів, які потребують роз’яснень, – надішліть нам його на пошту budni.info@robota.ua і ми спробуємо вам допомогти разом з фахівцями з трудового права.

Михайло Ткаченко, молодший юрист практики трудового права юридичної компанії ARZINGER

Які мінімальні гарантії кібербезпеки роботодавець має забезпечити працівникам, зокрема віддаленим?

В українському законодавстві немає чіткого переліку мінімальних гарантій кібербезпеки, у тому числі для віддалених працівників. Проте, виходячи із Законів України «Про захист персональних даних» та «Про інформацію», роботодавець зобов’язаний:

отримати згоду на збір та обробку їхніх персональних даних;
запобігти несанкціонованому доступу або витоку персональних даних працівників;
інформувати та ознайомлювати працівників із правами, пов’язаними зі збором та обробкою персональних даних.

Отже, закон встановлює лише загальний обов’язок захищати персональні дані працівників.

Всі інші вимоги – наприклад, використання ліцензійного ПЗ, антивірусних програм, правил роботи з документами чи технологіями штучного інтелекту – можуть бути прописані у внутрішніх політиках компанії або в трудових договорах, але вони не є обов’язковими.

Виняток становлять держслужбовці, військові, депутати, працівники державних органів та підприємств. Для них закон прямо передбачає проведення інструктажів і регулярних тренінгів із кібергігієни (п. 27 ч. 3 ст. 8 Закону «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»). У приватному секторі таке зобов’язання відсутнє.

Чи можна юридично зобов’язати працівника дотримуватися політик інформаційної безпеки?

Так, можна. Для цього компанія повинна:

оформити правила та вимоги з інформаційної безпеки у вигляді внутрішніх політик чи положень;
офіційно затвердити їх на рівні підприємства;
ознайомити з ними всіх працівників у належний спосіб.

Лише тоді такі документи матимуть юридичну силу, а компанія зможе застосовувати дисциплінарні заходи у разі порушення.

Коли мова йде про політики групи компаній, то вони мають бути адаптовані до українського законодавства, а також затверджені належним чином на кожному конкретному підприємстві.

Чи може роботодавець контролювати електронну пошту, чати працівників з метою запобігання витоку інформації?

Так, але будь-який контроль вважається обробкою персональних даних і повинен відповідати Закону України «Про захист персональних даних».

Основні моменти:

працівник має надати згоду на обробку персональних даних;
збирати можна тільки ті дані, які безпосередньо стосуються трудових функцій та обовʼязків.

Роботодавець повинен повідомити працівника про застосування засобів контролю:

до початку роботи для нових працівників (ст. 29 КЗпП України);
для існуючих – не менше ніж за 2 місяці до введення змін (ст. 32 КЗпП України) (у період дії воєнного стану – безпосередньо до початку запровадження).

Досить показовим є рішення Європейського суду з прав людини у справі BĂRBULESCU v. ROMANIA, в якому було визначено чіткі вимоги для здійснення контролю у вигляді відстеження електронної пошти та інших онлайн-інструментів:

Мета збору та обробки даних повинна бути чітко визначена та доведена до відома працівника.
Обробка персональних даних повинна бути зведена до мінімуму, необхідного для досягнення мети.
Будь-які заходи моніторингу повинні бути пропорційними до ризиків, з якими стикається роботодавець, а також враховувати законні інтереси працівників стосовно приватності.
Роботодавець зобов’язаний оцінити, чи можна досягти мети менш обмежувальними заходами.
Роботодавець зобов’язаний вжити всіх можливих заходів безпеки, з метою нерозповсюдження зібраних даних.
На обробку персональних даних необхідно отримати згоду працівника.
Забороняється здійснювати контроль відправлення та отримання приватної електронної кореспонденції.

Таким чином, контроль дозволений, але лише у межах закону, прозоро та з повагою до прав працівників.

Читайте ще: Чи можна працювати на кількох роботах одночасно? Правові нюанси сумісництва та суміщення

Яку відповідальність несе працівник у разі порушення правил кібербезпеки? Як розподіляється відповідальність між працівником і роботодавцем у разі витоку даних?

У випадку випадкового витоку даних, працівник може бути притягнутий до відповідальності, в тому числі перед роботодавцем.

Основними видами відповідальності, які може застосовувати роботодавець, є:

Дисциплінарна відповідальність (ст. 147 КЗпП України) у вигляді догани або звільнення (за наявності відповідних підстав, наприклад, систематичного невиконання працівником покладених на нього обов’язків у контексті дотримання внутрішніх політик роботодавця – п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, або невиконання працівником правил поведінки, якщо основи кібербезпеки закріплені саме в них – п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Матеріальна відповідальність у вигляді відшкодування в розмірі заподіяної шкоди, але, як правило, не більше середнього місячного заробітку (ст. 133 КЗпП України).

Ключовою умовою для притягнення до вказаних видів відповідальності є доведення роботодавцем того факту, що працівник був належним чином (під особистий підпис) ознайомлений з відповідними внутрішніми політиками.

Якщо ж працівник свідомо збирав та передавав дані, які є комерційною таємницею, такі дії можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 51 000 до 136 000 гривень (ст. 231 КК України). У такому випадку головними умовами є наявність умислу та спричинення істотної шкоди роботодавцю.

Окрім цього, у випадку несанкціонованого витоку інформації, яка зберігається або обробляється в комп’ютерах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, особа, яка має право доступу до такої інформації, може бути притягнена до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 362 КК України, що тягне за собою позбавлення волі на строк до 3 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У разі недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 1 700 до 8 500 гривень для працівників, та від 5 100 до 17 000 гривень для посадових осіб підприємства (ст. 188-39 КУпАП).

Серед основних видів відповідальності роботодавця у разі витоку даних, окрім тих, що зазначені вище, є цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих третім особам (в т. ч. працівникам) внаслідок витоку даних, а також кримінальна відповідальність для посадових осіб роботодавця:

За порушення правил захисту інформації в комп’ютерних системах, якщо це заподіяло значну шкоду, особа, яка відповідає за їх експлуатацію може бути притягнута до відповідальності у вигляді штрафу від 34 000 до 68 000 гривень, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до 3 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 363 КК України).
Якщо буде доведено, що посадова особа не виконала, або неналежно виконала свої обов’язки, що призвело до істотної шкоди правам, свободам та інтересам працівників, посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності у вигляду штрафу від 34 000 до 68 000 гривень, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до 3 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 367 КК України).

Чи потрібно включати положення про кібербезпеку у трудовий договір?

Включення положень про кібербезпеку до трудового договору не є обов’язковою вимогою згідно з чинним законодавством України та не є істотною умовою трудового договору.

Однак, незважаючи на відсутність такого обов’язку, рекомендується додавати такі положення до трудового договору та/або внутрішніх політик, оскільки в такому випадку вони стають складовою частиною трудових функцій працівника.

Окрім цього, наявність таких положень є, беззаперечно, підвищенням рівня уваги працівників до питань кібербезпеки.

Які особливості звільнення працівників у випадках порушення правил кібербезпеки?

Важливо розуміти, що звільнення та притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за порушення правил кібербезпеки, можливе виключно у випадках, якщо працівник був належним чином ознайомлений із відповідними внутрішніми політиками або якщо такі обов’язки прямо зазначені в трудовому договорі.

Якщо до працівника раніше застосувалися заходи дисциплінарного стягнення (наприклад, догана) то можна застосувати звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником покладених на нього обов’язків) за умови, що відповідний обов’язок був передбачений трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Альтернативним можливим варіантом є звільнення на підставі п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (невиконання працівником правил поведінки), однак застосування цієї підстави можливе в тому випадку, якщо відповідні положення є складовою частиною правил поведінки на підприємстві, затверджених разом з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Своєю чергою, законодавство надає більше можливостей для звільнення окремих категорій осіб (керівник, головний бухгалтер, їх заступники) підприємства за такі порушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов’язків). Однак, для застосування такої норми необхідно, щоб у трудовому договорі чи у відповідних політиках було чітко визначено, що порушення правил кібербезпеки вважається грубим порушенням.

Вказані вище види звільнення вважаються дисциплінарними звільненнями. Тому, роботодавець зобов’язаний зафіксувати факт порушення, а також запросити письмові пояснення від працівника, дотримуватись строків притягнення до дисциплінарної відповідальності та інших належних процедур.

Слід зауважити, що чинним законодавством України передбачені також і інші застосовні види звільнень, які не вважаються дисциплінарними стягненнями.

Відтак, з певними категоріями осіб (керівники, члени виконавчого органу та наглядової ради підприємств, а також працівники резидента Дія Сіті) передбачена можливість укладення трудового контракту, в якому можуть бути також передбачені додаткові підстави для звільнення, зокрема і за порушення правил кібербезпеки.

Також додатковою підставою для розірвання трудового договору (контракту) з посадовими особами товариств з обмеженою відповідальністю є розголошення конфіденційної інформації або комерційної таємниці, за винятком випадків, коли розкриття такої інформації вимагається законом (ч.ч. 7-8 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Читайте ще: Як отримати допомогу по безробіттю у 2025 році? Коментар фахівця Державного центру зайнятості