Хто такі викривачі корупції? І про які їхні права та гарантії захисту треба знати роботодавцям?

Корупція традиційно вважається однією з ключових проблем, які постали перед Україною. Вже понад 10 років діє Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції».

Одним з важливих елементів механізму протидії корупції є забезпечення захисту викривачів, встановлення для них певних додаткових прав і гарантій, у тому числі у сфері праці. Це питання є актуальним не лише для державного сектора економіки, на який передусім поширюється антикорупційне законодавство. Упровадження багатьма компаніями комплаєнсу також передбачає створення певних умов для захисту тих, хто повідомляє про порушення правил корпоративної етики чи комплаєнс-програми. Тож що мають знати роботодавці про викривачів корупції?

Сергій Сільченко, к.ю.н., доцент кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Я. Мудрого, керуючий партнер АО «Роланд»

Хто вважається викривачем?

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII, викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Спеціальне визначення цього поняття містить Кримінальний процесуальний кодекс України. Зокрема, п. 16-2 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу визначено, що викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

Тому для розуміння статусу викривача, важливо усвідомлювати кілька важливих речей:

По-перше, викривачем є включно фізична особа. Не може вважатися викривачем установа чи організація, якщо повідомлення про корупцію від її імені підписано керівником або іншим представником. Саме громадянин може отримати відповідний статус.
По-друге, інформація, яку фізична особа прагне повідомити, стосується порушення Закону № 1700-VII або містить інформацію про корупційне кримінальне правопорушення. Перелік останніх наведений у примітці до ст. 45 Кримінального кодексу України. Сюди належать злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Крім того, повідомлення викривача може стосуватися адміністративних правопорушень, визначених главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також будь-яких інших порушень Закону № 1700-VII.

По-третє, особа має бути впевненою в тому, що інформація про корупцію, яку вона намагається повідомити, є достовірною. Навіть якщо у подальшому під час відповідної перевірки викладені у повідомленні обставини не знайдуть свого підтвердження, статус викривача за фізичною особою збережеться. І, навпаки, свідоме спотворення, надання неправдивої інформації у разі доведення цього не надає особі статусу викривача. Тому особа, за можливості, повинна докласти усіх можливих зусиль, щоб перевірити відповідну інформацію. Адже свідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України. Наприклад, відповідно до ст. 383 КК України, завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Нарешті повідомлена особою інформація стала відома особі у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Лише за сукупності усіх цих умов особа набуває статус викривача. Тому, наприклад, якщо особа дізналась про певну інформацію з відкритих джерел, зокрема доступних відомостей відповідних державних реєстрів або від інших осіб у побуті, то викривачем вона визнана бути не може.

Коли особа стає викривачем?

Відповідно до ч. 1 ст. 53-3 Закону № 1700-VII, права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Тобто з цього часу викривач здобуває певний імунітет від застосування до нього негативних заходів впливу.

У спорах, пов’язаних із захистом прав викривачів, Верховним Судом вироблено правову позицію, відповідно до якої, викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив усі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону № 1700-VII іншою особою, щоб відповідна інформація дійшла до адресата. Про це свідчить зміст постанови Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 361/8080/18, від 03.05.2023 у справі № 201/11345/21.

Державою створені певні можливості для повідомлень викривачами про можливі факти корупційних та інших правопорушень. Це, зокрема, внутрішні, регулярні або зовнішні канали.

До внутрішніх каналів належать способи захищеного чи анонімного повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, або до вищого органу, який здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях.
Зовнішніми каналами є повідомлення про корупцію через фізичних чи юридичних осіб, медіа, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки.
До регулярних каналів належать повідомлення органам прокуратури, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентству з питань запобігання корупції через спеціально створені захищені (анонімні) канали, наприклад, створені на сайтах цих органів чи за телефонами гарячої лінії.

Для забезпечення здійснення повідомлень викривачів про корупцію створено відкритий для цілодобового доступу Єдиний портал повідомлень викривачів та спеціальні телефонні лінії.

Відповідно до ч. 2 ст. 53-1 Закону № 1700-VII, викривачам, які здійснюють відповідні повідомлення, гарантуються дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів не пізніше наступного робочого дня з моменту її отримання.

Наявність статусу викривача може підтверджуватись документами про здійснення ним відповідного повідомлення. До таких документів належать:

відповідь органу чи особи, до якої було адресоване відповідне звернення, на повідомлення викривача;
лист відповідного органу чи особи про результати попередньої перевірки повідомлення;
повідомлення, направлене відповідним правоохоронним органом на адресу НАЗК про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог ч. 9 ст. 214 КПК України);
повідомлення на адресу НАЗК про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією (відповідно до ч. 5 ст. 257 КУпАП);
рішенням суду або іншими документами, виданими уповноваженими органами.

На кого поширюється захист викривача?

Передусім треба усвідомлювати, що мати справу з викривачем може будь-який роботодавець, адже особа, набувши відповідного статусу, має його практично довічно. Офіційна позиція НАЗК полягає в тому, що гарантії захисту трудових прав викривача діють безстроково та не залежать від зміни керівника (посадових осіб) установи. Тобто, якщо викривач здійснив повідомлення щодо дій попередніх керівників (посадових осіб) компанії, а негативних заходів впливу застосував новий керівник, презумпція причинно-наслідкового зв’язку між повідомленням та відповідальністю зберігається й обов’язок доказування відсутності такого зв’язку між повідомленням та негативними заходами впливу покладається на керівника або роботодавця, який застосовував такі заходи.

Обсяг трудових гарантій для таких працівників є доволі широким, а їх дотримання контролюється Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). Ба більше, ці гарантії поширюються і на близьких осіб викривачів.

До них передусім належать члени сім’ї викривача (інший з подружжя та діти до досягнення повноліття, а також особи, які спільно проживають з викривачем, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки, навіть не перебуваючи у шлюбі).

Крім того, близькими особами викривача, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII, визнаються чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.

Якими є межі імунітету викривача у трудових відносинах?

Як вже було зазначено, імунітет викривача від негативних засобів впливу з боку роботодавця та будь-яких інших осіб виникає з моменту повідомлення ним про корупцію.

Судова практика виробила певні критерії застосування такого імунітету, адже він не є абсолютним і має певні межі. Відповідні правові позиції було висловлено Верховним Судом у постановах від 15.08.2019 року у справі № 815/2074/18, від 11.06.2020 у справі № 816/1874/17, від 03.05.2023 у справі № 201/6805/21, від 27.11.2023 у справі № 464/1099/23 та інших.

У першу чергу, повинен бути наявним зв’язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
Ще одним обов’язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Про наявність зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не винятково, такі обставини:

певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім – застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки);
наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції);
наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції;
відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв’язку між виданням певного наказу роботодавцем із діяльністю позивача, як викривача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону № 1700-VII іншою особою обов’язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача (ч. 3 ст. 81 ЦПК України). Тобто роботодавець несе весь тягар доведення правомірності своїх дій щодо викривача.

Як здійснюється захист трудових прав викривача?

Передусім слід наголосити на тому, що основою правового захисту трудових прав викривачів є норми права, спрямовані на заборону дискримінації. Зокрема, ст. 2 КЗпП України передбачає заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників через повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону № 1700-VII, а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення.

Закон № 1700-VII гарантує захист трудових прав викривача, прямо вказуючи на найбільш поширені форми негативних заходів впливу, які керівнику або роботодавцю заборонено застосовувати до викривача у зв’язку з повідомленням. Проте такий перелік є відкритим, адже на практиці форми впливу можуть бути різноманітними.

Так, викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв’язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які мають вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.

У разі відсторонення працівника, який є викривачем, від виконання трудових обов’язків не з його вини, оплата праці на період відсторонення здійснюється в розмірі середньої заробітної плати працівника за останній рік.

Викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено в укладенні чи продовженні договору, трудового договору (контракту), наданні адміністративних та інших послуг у зв’язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Також забороняється створювати перешкоди викривачу, його близьким особам у подальшому здійсненні ними їх трудової, професійної, господарської, громадської, наукової або іншої діяльності, проходженні ними служби чи навчання, а також вживати будь-яких дискримінаційних заходів у зв’язку з повідомленням про можливі факти корупції.

Викривач, його близькі особи, звільнені з роботи у зв’язку з повідомленням про корупцію, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення викривача, його близької особи на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Аналогічні гарантії застосовуються при переведенні на іншу нижчеоплачувану роботу.

Поновлення викривача відбувається на підставі рішення керівника або роботодавця, в тому числі на виконання рішення суду або припису НАЗК про усунення порушень трудових прав викривача.

Якщо викривач добровільно відмовляється від поновлення на попередній роботі за наявності законних підстав для цього, йому виплачується грошова компенсація у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а в разі неможливості поновлення – у розмірі дворічного середнього заробітку.

Безпосередній захист трудових прав викривачі можуть забезпечувати уповноважені посадові особи та підрозділи, які створюються у передбачених Законом № 1700-VII випадках на підприємства, в установах, організаціях, НАЗК, суди. Крім того, якщо роботодавець запровадив всередині компанії ті чи інші елементи комплаєнсу, то захист викривачів може бути імплементований у комплаєнс-програму відповідної компанії.

Читайте ще: Перевірки роботодавців: як війна вплинула на інспекції та які штрафи передбачені за порушення законодавства?