Критика на роботі знайома кожному. Іноді вона справді допомагає побачити слабкі місця й зрозуміти, у якому напрямку рухатися далі. Проте буває й інакше: зауваження лунають без очевидних причин – через втому, поганий настрій чи зовнішні обставини, які взагалі не пов’язані з роботою. У такі моменти легко почати картати себе, навіть коли для цього немає підстав. Та важливо пам’ятати: чужі слова не визначають ані вашу професійність, ані особисту цінність.


Прийняти критику одразу непросто, проте поступово можна навчитися по-іншому реагувати на неї. Нижче – кілька порад, які допоможуть у цьому.


Зробіть паузу


Коли звучить критика, перша реакція часто буває емоційною: хочеться виправдовуватися, різко відповісти або взагалі замовкнути. Щоб не втратити контроль, варто на мить зупинитися й зробити кілька глибоких вдихів. Така пауза допомагає зняти напруження та відокремити емоції від суті. Завдяки цьому слова сприймаються зрозуміліше, а розмова поступово переходить у конструктивне русло. Водночас з’являється відчуття впевненості й контролю над ситуацією: легше добирати слова, ставити уточнювальні запитання та пропонувати власні рішення.


З’ясуйте суть критики


Іноді слова керівника звучать надто загально. Це породжує сумніви, які легко переростають у внутрішню критику й зайве хвилювання. Щоб уникнути цього, попросіть роботодавця конкретизувати його думку. Найкраще працюють прості й прямі питання: Наприклад: «Чи могли б ви пояснити, що саме потрібно виправити?» або «Які саме моменти у моїй роботі вам не сподобалися?».


Уточнення не лише допомагають отримати чітку відповідь, а й демонструють вашу відкритість до діалогу та готовність зростати професійно.


Домовтеся про чіткі орієнтири


Коли вимоги до роботи нечіткі, будь-який результат може здаватися незавершеним або «неправильним». Це породжує невизначеність і змушує шукати недоліки навіть там, де їх немає. Щоб уникнути цього, заздалегідь обговоріть і зафіксуйте критерії оцінки. Обговоріть терміни, рівень деталізації, бажаний стиль чи формат подачі. Чіткі домовленості додають ясності, знижують відчуття невизначеності та перетворюють загальну критику на конкретні кроки для покращення роботи.


Відокремлюйте факти від інтерпретацій


Під час критики корисно зробити крок убік і розкласти почуте на дві частини. Перша – факти, тобто конкретні слова керівника. Друга – інтерпретації, які автоматично виникають у свідомості. Наприклад, коментар «Потрібно більше прикладів» є фактом. А думка «Я роблю все погано» – лише власне припущення, яке не випливає з почутого. Розмежувавши ці два аспекти, ви чітко зможете побачити, що саме потребує змін, а що є лише наслідком емоційної реакції, яка часто не має прямого відношення до завдання.


Відповідайте нейтрально і по суті


Перша реакція на критику часто зводиться до загальних вибачень за все й одразу. Але такий підхід не знімає напругу, а лише посилює відчуття провини. Ефективніше спокійно та чітко окреслити наступні кроки: «Зрозуміло, я додам більше прикладів», «Підготую оновлений варіант» тощо. Така відповідь не лише демонструє готовність до змін, а й переводить акцент з емоцій на конкретні дії. У результаті розмова зберігає конструктивний тон, а зауваження перетворюються не на удар по самооцінці, а на орієнтир для розвитку.


Фіксуйте домовленості письмово


Після складної розмови корисно підсумувати її у короткому повідомленні чи листі. У ньому варто зазначити, які саме зміни потрібно внести, у який термін очікується результат і за якими критеріями його оцінюватимуть. Такий підсумок дає відчуття контролю, зменшує ризик подвійних трактувань і допомагає обом сторонам залишатися на одній хвилі.


Письмові домовленості знижують рівень невизначеності й запобігають новим непорозумінням.


Турбуйтеся про себе


Критика, навіть справедлива, може залишати емоційний слід і забирати чимало енергії. Повернути спокій допомагають прості дії: прогулянка, перегляд кумедного відео, нотатки про власні досягнення. Такі звички відновлюють відчуття рівноваги й нагадують, що одна розмова не визначає цінність усіх ваших зусиль.


Якщо ж критика звучить постійно й не має чітких підстав, варто замислитися над зміною роботи. А коли негативні слова занадто сильно впливають на настрій і не дають відновити впевненість, корисним кроком може стати розмова з психологом.


Критика – це не вирок і не оцінка особистості, а лише частина діалогу між працівником і керівником. Вона може бути корисною або недоречною, але завжди стосується конкретної ситуації, а не всієї роботи загалом. І якщо дивитися на неї під цим кутом, замість самозвинувачень з’являється бажання вдосконалюватися та рухатися вперед.


  Марія Приходько, авторка медіаплатформи budni


Читайте ще: Мікрозвички для великого результату: що варто додати у щоденну рутину?