Чи помічали ви, як після кількох годин роботи за комп’ютером тіло починає сигналізувати про втому: болять спина, голова, очі? З’являється дратівливість та апатія, погіршується сон. Втома також позначається і на стосунках з навколишніми. Спочатку ви знаходите цьому стану виправдання, мовляв, «важкий день», аж поки не розумієте: тіло протестує.


У статті розповідаємо, як розпізнати сигнали перевтоми, чому традиційна ідея work-life balance не завжди працює, і як організувати робочий простір, який не виснажує, а підтримує.


Чому work-life balance не працює?


Концепція балансу між роботою та особистим життям чудова, проте на практиці часто не працює. Скільки разів ви відповідали на повідомлення від керівника у вихідний, думали про дедлайни перед сном, поверталися з відпустки раніше?


Одна з причин, чому межа між робочим і вільним часом усе частіше стирається, — це шалений темп інформаційного світу.


Здається, що чесно відпрацювати 8 годин — уже недостатньо. Щоб утриматись «на плаву», потрібно вчитися, розвиватися, працювати над ефективним плануванням часу тощо. Потрібно щосили бігти, щоб хоча б залишатися на місці.


Вже давно стало очевидно: якщо робота забирає більше, ніж 40 годин на тиждень, то часу на особисте життя просто не залишається. Саме тому гнучкий графік — це не примха, а логічна відповідь на зміну реальності. Якщо результат є — чому б не дозволити людині працювати у своєму ритмі?


У цьому контексті дедалі частіше звучить поняття whole-life approach — підхід, який не намагається штучно відокремити роботу від життя, а інтегрує її в загальну картину добробуту. Тут йдеться не про «збалансувати ваги», а про те, щоб робота не вступала в конфлікт з іншими сферами: здоров’ям, родиною, самореалізацією, відпочинком. Робота має вписуватись у життя, а не навпаки.


Домашній офіс: зона комфорту чи в’язниця?


Коли почалась пандемія, віддалена робота значно полегшила життя працівникам: зникла потреба їздити в офіс, з’явилося більше вільного часу. Але дуже швидко дім став не місцем для відпочинку, а місцем, де потрібно постійно працювати. Особливо важко власникам однокімнатних квартир, адже зонування за таких обставин неможливе. А якщо додати дітей, яких треба розважити, нагодувати, вкласти спати — рівень стресу зашкалює. 


Радимо попіклуватися про свій моральний та фізичний стан. Якщо є така можливість, виділіть для роботи вдома окрему кімнату та придбайте хороше офісне крісло. В умовах хронічного стресу такі речі справді мають значення.


Коли тіло кричить, а ми — ігноруємо


Сон порушено, енергії немає, улюблене дозвілля більше не приносить радості (як і зміна діяльності та нові враження), а навіть найменша критика на роботі викликає емоційний зрив? Це — не слабкість і не перебільшення. Це сигнали тіла й психіки, які кричать про втому, але люди часто їх не чують. 


Якщо ігнорувати ці сигнали, наслідки можуть бути серйозними — як для здоров’я, так і для професійного та особистого життя:


    

  • Психічне виснаження (емоційне вигорання). Зниження мотивації, байдужість до роботи, дратівливість, апатія, відчуття порожнечі.
    • 

  • Фізичне виснаження. Постійна втома, головний біль, порушення сну, проблеми з травленням, зниження імунітету.
    • 

  • Погіршення стосунків. Ви можете стати менш терплячими до рідних, колег, друзів — через хронічну втому навіть дрібниці починають дратувати.
    • 

  • Зниження продуктивності. Уповільнене мислення, помилки в роботі, втрата креативності й здатності ухвалювати рішення.
    • 

  • Підвищення ризику хвороб. Хронічний стрес сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, депресії, тривожних розладів.
    • 



Як почати турбуватися про себе?


    

  • Почніть з коротких прогулянок на свіжому повітрі — до початку роботи, в обідню перерву і після. 
    • 

  • Почніть ходити у спортзал. Тренування гарно впливають на фізичний і моральний стан.
    • 

  • Харчуйтеся правильно: не пропускайте сніданок, додавайте овочі до кожного прийому їжі, пийте достатньо води, не переїдайте, обмежуйте швидкі вуглеводи та цукор.
    • 

  • Слухайте себе. Помітили дратівливість, проблеми зі сном, втому — це сигнал. Не ігноруйте його.
    • 

  • Робіть паузи. Навіть 5-10 хвилин перерви щогодини можуть знизити рівень стресу. Не працюйте без вихідних.
    • 

  • Відновлюйтеся регулярно. Сон, прогулянки, фізична активність, спілкування з приємними людьми, хобі підуть на користь.
    • 

  • Зверніться по допомогу. Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь — зверніться до фахівця. Це не слабкість, а турбота про себе.
    • 

  • Спробуйте ритуали розрядки. Дозволяйте собі виговоритись, поплакати, покричати вголос, потанцювати або просто побити подушку. Це не «дитячість». Це — спосіб вижити.
    • 



Висновок


Багато людей звикли приймати все, що відбувається навколо, мовчки. Але терпіти — не означає бути сильними. Справжня сила — це здатність чути своє тіло, відстоювати власні межі та створювати простір для турботи про себе. Робота — це лише частина життя, вона не має поглинати вас повністю. Здатність балансувати між всіма сферами життя викликає справжнє відчуття задоволення. Бажаємо вам його пізнати!




   Катерина Рябовол, авторка медіаплатформи budni


Читайте ще: Соціальна ізоляція: як її подолати віддаленим працівникам? Рекомендації психологині