Повномасштабна війна внесла корективи в роботу бізнесів України – одним довелося призупинити діяльність, інші втратили все, дехто вимушений трансформуватися, декому вдалося вивезти свої потужності в безпечні регіони або ж за межі країни… Не виняток і заклади медицини, частині з яких довелося додати до основного профілю ще й роботу із порятунку поранених. Одним із таких центрів став пологовий будинок «Лелека», який на початку повномасштабного вторгнення опинився неподалік бойових дій та перевів свої потужності у формат прифронтового шпиталю.


Як в таких умовах зберегти бізнес та команду, яким чином мотивувати співробітників, підтримувати їхній бойовий дух та не втрачати ефективності, як нині працює медичний заклад та як планує організовувати роботу надалі, розповів Вадим Зукін, операційний директор закладу.




Перехід на «військові рейки»


Початок вторгнення росії на київському напрямку відбувся з півночі регіону з активним просуванням в сторону м. Буча. Тому з першого дня війни наш пологовий будинок, розташований у Пущі-Водиці, опинився у безпосередній близькості до бойових дій та став найближчим медичним центром в цій точці. Вже з 25 лютого сюди доставляли поранених військових та цивільних. Тож заклад трансформувався у прифронтовий шпиталь.


У зв’язку з цим бізнес зазнав серйозних змін. Ми одночасно вели прийом вагітних, породіль та поранених військовослужбовців і цивільних. Таким чином, деякий час центр працював, як пологовий будинок і як прифронтовий шпиталь. Водночас закладу довелося зупинили прийом амбулаторних та планових пацієнтів, залишивши лише послуги з ургентної допомоги.






Ми досить швидко, відповідно до усіх канонів військової медицини, розробили тріаж, що дозволило систематизувати прийом поранених, вибудувати чіткий механізм визначення пріоритетів та почерговості: надання необхідної невідкладної допомоги, подальша підготовка до переведення в профільний медичний заклад чи повернення на фронт, або, на жаль, відправка у морг.


У перші півмісяця війни наші фахівці прийняли понад 500 представників ЗСУ, ТрО та цивільних з пораненнями різного ступеня важкості.


В цей час у нас також народилося 26 прекрасних діток. Окрім того, ми приймали місцеве населення без поранень, але з ургентними випадками. Послуги з різних напрямків надано більше, ніж 200 жителям Пущі-Водиці. Також багато містян, рятуючись від ворожих обстрілів, перші тижні наступу ворога на столицю провели у надійному бомбосховищі пологового будинку.


З часом ворог дізнався про те, що ми допомагаємо рятувати військовослужбовців, і почав прицільно бити градами по нашій будівлі. Заклад зазнав руйнувань, перебування в ньому стало надто небезпечним. Тому ми отримали наказ провести евакуацію цивільних пацієнтів та частини персоналу в безпечні місця. Так, 10 березня ми закрили прийом породіль та місцевого населення. З цього дня і аж до зупинки ворога на даному напрямку заклад функціонував виключно у форматі прифронтового шпиталю, надаючи первинну допомогу пораненим перед їх відправленням у профільні медичні центри.






«Бути готовим до всього»


У вірогідність повномасштабної війни не вірив, мабуть, ніхто. І ми не виняток. Проте, принцип, за яким працюють заклади медицини з акредитацією JCI, – «бути готовим до всього» – в даному випадку надзвичайно допоміг закладу. Адже з першого дня роботи центру ми дотримуємося саме такого підходу. Тому, аналізуючи інформацію з відкритих джерел, завчасно розробили програму реагування на випадок війни.


Мали кілька готових варіантів та сценаріїв, відповідно до того, як розвиватимуться події. Очевидно, передбачити нюанси та деталі неможливо. Але наявність програми з прописаними планами, алгоритмами та функціоналом персоналу, допомогло нам досить швидко адаптуватися до ситуації та бути максимально корисними протягом всього часу роботи під обстрілами.


Для забезпечення безперебійного функціонування закладу, де в рази збільшилася кількість людей, всі керівники напрямків медцентру знаходилися на робочих місцях 24/7. Дехто прожив в пологовому будинку два важкі тижні. Інші ж були в ньому аж до повного визволення Київщини від ворога.


В той час, коли медики рятували життя воїнів та допомагали з’являтися на світ новим життям, частина керівного складу вирішувала проблеми, з якими довелося стикнутися в перші дні війни. Ми мали медикаменти та розхідні матеріали, необхідні для нашого профілю. Натомість засобів для надання первинної та подальшої допомоги пораненим гостро бракувало.


Окрім того, потрібно було забезпечити харчуванням всіх, хто перебував в закладі у ці дні. А це, окрім пацієнтів та персоналу, чимало людей, серед них – родичі співробітників, десятки жителів Пущі-Водиці, представники ДСНС, які були задіяні на пожежах та розборах завалів в тому районі, а також їхні сім’ї. Ми прийняли діток з Дніпропетровщини, які на момент початку бойових дій знаходилися у таборі поруч з нашим закладом. До тих пір, поки батьки не знайшли можливість добратися до столиці, щоб забрати дітей, наш персонал доглядав за ними.


Неочікувано велике навантаження створило нагальну потребу в збільшенні кількості постачання продуктів харчування. У нас були запаси їжі, але не розраховані на таку кількість людей і на такий довгий проміжок часу. Тому робили все можливе, щоб знайти шляхи закупівлі продуктів харчування, їх доставку – підключили дуже багато контактів для вирішення питання. Частину продуктів нам дали безкоштовно, частину – ми закупили. Особисто я їздив кілька разів в доступні магазини, а також звертався просто до людей в сусідньому селі Горенка. Окрім того, неподалік закладу вдалося знайти склад та закупити кілька сотень кілограмів сипучих продуктів. А через кілька годин після відвантаження нам продукції склад був повністю розбомблений рашистами…


Протягом кількох днів проблема із забезпеченням їжі була вирішена. Також досить швидко вдалося дістали все необхідне для прийому поранених і налагодити логістику медикаментів та витратних матеріалів.






Підтримка та мотивація персоналу 


У перші дні вторгнення насправді було надзвичайно важко. Ми стикнулися з проблемою морального духу колективу. Всім було дуже страшно, подекуди просто руки опускалися. Але лікарі – це люди. І така реакція на все, що відбувалося в закладі, – це нормально. Був момент, коли рашистські війська, рухаючись зі сторони с. Горенка, що у Бучанському районі, наблизилися до Пущі-Водиці. Існувала загроза того, що нас візьмуть у заручники. Тому не дивно, що деякі співробітники не витримували та покидали заклад, їхали з Києва. Проте більшість фахівців, серед яких і всі керівники напрямків, залишалися на робочому місці, незважаючи ні на що. Подекуди доводилося працювати без сну і відпочинку добу-дві поспіль.






У перший день війни ми зібрали колектив, дали чіткі інструкції, а також запропонували кожному прийняти самостійне рішення: залишитися і працювати чи покинути заклад і поїхати в безпечне місце без застосування будь-яких санкцій зі сторони керівництва.


Вже зараз розумію, що в нашому випадку основну роль у підтримці персоналу відіграло те, що ми говорили лише правду, описували реальну ситуацію.


При цьому підтримували оптимістичний настрій. Наголошували, що віримо в позитивний розвиток подій… Але водночас мусимо готуватися до найгірших сценаріїв. Зокрема, взяття в заручники і, звичайно, пряме влучення снарядів. До речі, у нас розроблений чіткий інструктаж, що робити, як діяти, як поводитися в разі настання таких випадків.


Двічі на день у закладі проводилися обов’язкові зустрічі персоналу, під час яких надавалася інформація про поточну ситуацію, координували наші дії, обговорювали позаштатні ситуації, які виникали. Під час кожної зустрічі та щоранку ми співали гімн України.


Що відбувається сьогодні?


Сьогодні будівля знаходиться у стадії ремонту. Вже восени плануємо відновити тут роботу.


Проте, не дивлячись на надзвичайно складну ситуацію, в якій опинився наш заклад, ми не опустили руки і зуміли відновити роботу філіалу у центрі столиці. Так, починаючи з квітня, жіноча консультація на Печерську відчинила двері для пацієнтів.


Ми розуміли, що багато людей, тікаючи від ворожих обстрілів, знайшли прихисток у більш безпечних районах країни, зокрема й на Львівщині. Очевидно, що серед тимчасово переміщених осіб є й частина наших клієнтів. Тому вирішили запустити роботу нового закладу під нашим брендом у Львові. Невеличкий медичний центр для жінок та дітей «Лелека-UP» розпочав функціонування в останні дні березня.






А на початку квітня ми відкрили тимчасове акушерське відділення на базі 5-го пологового будинку у Києві, де наші фахівці й нині приймають пологи. В першу чергу, тут обслуговуються пацієнтки, з якими були раніше укладені угоди на пологи. Але, разом з тим, ми, звісно, радо приймаємо нових породіль.


Відкриття тимчасового акушерського відділення та запуск нової філії у Львові за такий короткий час – це досить суттєва трансформація бізнесу. Нам вдалося організувати всі процеси, завдяки активній підтримці персоналу та обладнанню, яке ми перевезли в нові заклади із Пущі-Водиці.


Що буде завтра? 


Наразі ми ставимо перед собою прості завдання – зберегти бізнес, який працює на сьогодні – жіночу консультацію на Печерську, акушерське відділення на базі 5-го пологового будинку у Києві та центру для жінок і дітей у Львові.


«Лелеку-UP» плануємо надалі розвивати. Нині тут працює лише кілька кабінетів. Надаємо послуги із ведення вагітності, амбулаторної гінекології та амбулаторної педіатрії. Але найближчим часом плануємо запустити тут повноцінний медичний центр з великим спектром медичних послуг.


Підходить час підтвердження сертифікату найпрестижнішої міжнародної системи акредитації медичних закладів Joint Commission International (США), який наш заклад отримав у 2019 році. У зв’язку із ситуацією, ми звернулися до комісії JCI, докладно виклавши всі події та описавши їх наслідки для медичного центру. Нам вже відповіли, висловили підтримку та запевнення у всебічному розумінні нашого становища. Додатково повідомили, що наразі комісія припинила будь-які зв’язки із російськими шпиталями.


Також, як би сумно не було про це говорити, але, швидше за все, мусимо готуватися до зменшення кількості пологів у майбутньому. Відповідно, щоб забезпечити повну завантаженість нашого великого та просторого приміщення у Пущі-Водиці, доведеться вводити нові послуги. Тому ми вже сьогодні працюємо над розробкою додаткових медичних напрямків, які запустимо в майбутньому.


Проте, попри сумні прогнози, ми все-таки сподіваємося, що після перемоги демографічна ситуація як у столиці, так і в Україні в цілому, не просто відновиться, але істотно покращиться.


Фото надані автором тексту.