Валерія Михалко,

Business Development Specialist,

Right to Protection in partnership with HIAS


В Україні є фахівці, чий потенціал українські роботодавці ще не змогли оцінити. Хоча, як підтвердили результати досліджень, проведених БФ “Право на захист”, для багатьох компаній ці люди можуть стати цінним ресурсом. Йдеться про біженців з інших країн. Так, Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які шукають її на території нашої країни. У 2002 році Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу про статус біженців 1967 року.


У березні 2018 року в БФ «Право на захист» стартував проєкт, метою якого є сприяння інтеграції біженців в українське суспільство. Це найкращий шлях гуманної та соціально корисної інтеграції цих людей – надати їм можливість реалізуватися, отримати роботу.


В рамках проєкту було проведено два зовнішніх дослідження. Вони дали можливість оцінити професійний потенціал біженців, а також дізнатися, чи багато  українських роботодавців мали досвід взаємодії з цією категорією кандидатів.


Створена база з 400 резюме біженців та шукачів захисту дозволила побачити реальну картину щодо професійного досвіду та очікувань цих людей, рівня їхньої освіти, володіння мовами (повна версія дослідження за цим посиланням).


Найсерйозніші перешкоди на шляху до працевлаштування стоять перед шукачами притулку. Під час подачі заяви на отримання статусу біженця, а також під час розгляду і оскарження рішення, заявники мають статус шукача захисту та мають право отримати документ «довідка», який наділяє їх правом законного перебування в Україні, але не ідентифікує їх особу.


Якщо подивитись на рівень зайнятості з погляду міграційного статусу, то серед осіб, які мають одну з форм захисту (біженці та особи, які потребують додаткового захисту) – кількість зайнятих склала 54%, а серед шукачів захисту – 37%.


Біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань.


Особа, яка потребує додаткового захисту – особа, яка не визнана біженцем, але потребує захисту, оскільки змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.


Через довготривалу та бюрократичну процедуру подачі заяви на отримання статусу біженця або особи з додатковим захистом в Україні, яка відбувається в кілька етапів і займає на практиці від 1 до 4 років, людина може знаходитись у статусі шукача захисту дуже довго та мати нездоланні перешкоди у доступі до ринку праці. Щоб працевлаштувати шукача захисту, необхідно отримати дозвіл, а також платити йому офіційну зарплату в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, встановлених в Україні. Тому на практиці це неможливо (відповідно до ст.42 Закону України «Про зайнятість населення»).


В осіб, які отримали статус біженця або додаткового захисту, прогноз на інтеграцію в українське суспільство досить сприятливий. Вони мають такі ж права та обов’язки, як і українці, щодо офіційного працевлаштування, реєстрації власного бізнесу, відкриття банківського рахунку, отримання освіти і т.д.


Щоб отримати максимальну повну інформацію, на замовлення БФ “Право на захист ” компанія GFK провела дослідження ринку праці Київської та Харківської областей з метою виявлення готовності і вже наявного досвіду взаємодії українських компаній з біженцями та шукачами захисту. Було опитано близько 200 підприємств (з повним дослідженням можна ознайомитися тут). 


Досвід працевлаштування біженців


Як фахівець з розвитку та інтеграції, я мала нагоду поспілкуватися особисто з представниками більш ніж 50 компаній. Результати опитування і приватне спілкування продемонстрували, що тільки 1%, тобто 1 представник українських компаній знає про існування таких документів, як паспорт біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, а також довідка.


Відсутність знань про такі міграційні статуси, бюрократія в документообізі, екзистенційний страх не дозволяє менеджерам з підбору персоналу розглядати біженців нарівні з українськими громадянами. Фахівці не знають, що біженцям і особам зі статусом додаткового захисту не потрібен дозвіл на роботу і працевлаштовувати їх потрібно так, як і громадян України. Внаслідок цього часто відмовляють у працевлаштуванні, навіть якщо їм підходить кандидат і вони потребують працівника.


Ми прийшли до розуміння, що кваліфікованим та класним спеціалістам у сфері HR, рекрутингу бракує інформації та часу, щоб досконало розібратися з усіма статусами та документами іноземців в Україні. Тому їм доводиться відмовляти потенційним кандидатам, які наразі можуть стати не лише відповідальними та лояльними працівниками, але й послами бренду, обличчям компанії. 


Підкріпимо слова реальними історіями


Рубан-Раджабу Сафі Кієро, біженка з Демократичної Республіки Конго – продавець у мережі крамниць Bfresh


Має статус особи, яка потребує додаткового захисту.


«Нарешті я отримала роботу! Відтепер я здатна забезпечити себе та своїх шістьох дітей. Я дуже ціную своє місце роботи. Сьогодні можу займатися тим, що вмію робити добре: слідкую за свіжістю овочів та фруктів, готую для покупців корисні натуральні соки. Маю бажання та змогу розвиватися і це мене дуже надихає!»


Коментар роботодавця: “Дуже відповідальна робітниця! З нею легко домовитись. Вона ініціативна та завжди прагне навчатися новому. Це дуже важливо! Наші клієнти люблять Сафі та приходять спеціально до неї, щоб вона зі своєю щирою посмішкою зробила для них фреш”.


Алла Денисенко, головний менеджер з підбору персоналу мережі крамниць Bfresh


Таберік Абдугапаров, біженець з Киргизстану – повар в ресторані “Il Molino”


Має статус особи, яка потребує додаткового захисту.


«Я работаю поваром 3-й категории. Ранее готовить я не умел, но решил, что любыми усилиями буду работать на кухне! Поверил в себя, свой талант и устроился на работу в престижное место. Мне нравится адреналин во время ланчей и разных «запар». Возвращаюсь домой с приятной усталостью».


Коментар роботодавця: “Это мой первый опыт работы с иностранцем. Таберик все очень быстро схватывает, он воспитанный и требовательный к себе касаемо работы. Очень старается и сильно отличается подходом к работе от украинских ребят. Таберик более настойчивый, всем интересуется, проявляет инициативу и чувствуется, что он очень ценит свое место работы. Мы открыты и готовы брать к себе в команду таких ребят”. 


Степанюк Юлия Руслановна, директор пиццерии “Il Molino” на ул. Саксаганского 120.


 Аджоєв Моханар, біженець із Сирії – піцайоло в мережі супермаркетів Billa


Має статус особи, яка потребує додаткового захисту. 


«Я пеку пиццу для людей и мне это очень нравится! Клиенты приходят и просят, чтоб именно я приготовил им пиццу. Это очень приятно. Теперь я чувствую себя уверенно, люди меня принимают. Руководители очень хорошо ко мне относятся. Моя жизнь сильно изменилась благодаря этой работе, и я могу начать свою жизнь заново».