Відсторонення працівника від роботи

Поняття «відсторонення» в нормативних актах чітко не визначено, хоча КЗпП і передбачено підстави для таких дій. У той же час цей термін міститься й у Цивільному кодексі України, який має опосередковане відношення до трудових відносин. Тож у статті з’ясуємо, що мається на увазі під відстороненням працівника від роботи, та розглянемо випадки, за яких відбувається відсторонення, порядок його оформлення та оплати.

Нормативно-правові акти до теми:

– Кримінально процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI (далі – КПКУ);

– Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ);

– Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X (далі – КУпАП);

– Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-XII (далі – Закон № 4004);

– Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII (далі – Закон № 889);

– Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII (далі – Закон № 1700);

– Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-XII (далі – Закон № 3353);

– Закон Україні «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII (далі – Закон № 2694);

– Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р. № 266/94-ВР (далі – Закон № 266/94).

Відсторонення за нормами КЗпП

Відстороненням слід вважати тимчасове недопущення працівника до роботи з підстав, передбачених законодавством. У разі відсторонення від роботи трудові правовідносини тривають незважаючи на те, що працівник тимчасово до роботи не допускається. Ця процедура застосовується як тимчасовий захід до прийняття остаточного рішення про можливість чи неможливість виконання працівником обов’язків, встановлених трудовим договором. Після закінчення строку відсторонення працівника залежно від підстав може бути допущено до роботи, переведено на іншу роботу або звільнено. Працівник допускається до роботи, якщо відсторонення було незаконним або усунуто його причини, тобто виконано умови допуску до роботи, наприклад, він успішно пройшов обов’язковий медичний огляд, перевірку відповідних знань тощо.

У разі якщо працівника було відсторонено від роботи на певний період, наприклад до проходження медичного огляду, але він за цей час не виконав вимог, з якими було пов’язано відсторонення, його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності з винесенням догани, а в разі невиконання і цих розпоряджень – навіть звільнити за пунктом 3 статті 40 КЗпП (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).

Слід зауважити, що окремими нормами законодавства відсторонення передбачено як право роботодавця, а в деяких випадках — як обов’язок. Законодавством визначено перелік випадків, за яких застосовується відсторонення. Так, згідно зі статтею 46 КЗпП відсторонення працівника допускається в разі:

– появи його на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

– відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки;

– в інших випадках, передбачених законодавством.

Також додаткові підстави для відсторонення від роботи та умови оплати за цей період можуть бути передбачені в контракті, якщо з відповідними категоріями працівників може укладатися контрактна форма трудового договору. Адже згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП права, обов’язки, умови організації праці, матеріального забезпечення та відповідальність сторін можуть встановлюватися за угодою сторін.

Читайте ще: Как развивать сотрудников, не инвестируя в воздух: советы юриста

Відсторонення у випадках, не передбачених КЗпП

Згідно зі статтею 46 КЗпП відсторонення від роботи (посади) можливе й в інших випадках, передбачених законодавством. Тож далі розглянемо їх детальніше.

У разі непроходження медогляду

Відповідно до статті 7 Закону № 4004 підприємства, установи та організації зобов’язані усувати за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою в установленому порядку допомоги із соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій. У згаданих випадках таким особам не передбачено виплати допомоги по соціальному страхуванню та збереження заробітної плати.

Відсторонення від посади держслужбовця

Згідно зі статтею 72 Закону № 889 підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків є невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків приймається відповідно керівником державної служби або суб’єктом призначення. Тривалість такого відсторонення не може перевищувати часу дисциплінарного провадження. Під час відсторонення від виконання посадових обов’язків держслужбовець зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому в установленому порядку оплачується час відсторонення від виконання посадових обов’язків у розмірі середньої заробітної плати.

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до статті 30 Закону № 1700. Згідно з цією нормою усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника відповідного органу у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації. Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, а також залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа.

Відсторонення в разі кримінального провадження

Згідно зі статтею 154 КПКУ відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину — щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Тобто за нормами КПКУ відсторонити від роботи можна будь-якого працівника, а не лише посадову особу. КПКУ передбачено, що відсторонення здійснюється на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПКУ.

Відсторонення може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду, під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Відсторонення водія

Підставою для відсторонення може бути відсутність документа, що дає право на керування транспортним засобом. Згідно зі статтею 16 Закону № 3353 водій під час керування транспортним засобом повинен мати при собі посвідчення водія. Відсутність такого посвідчення у працівника, який згідно зі штатним розписом виконує обов’язки водія, є підставою для відсторонення його від роботи. У такому разі роботодавець має право відсторонити працівника від роботи, а за можливості — перевести його на іншу роботу, виконання якої не потребує наявності посвідчення, про що має бути обумовлено в наказі.

Поліцейські мають право тимчасово вилучати посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водій вчинив правопорушення, передбачене КУпАП, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Про тимчасове вилучення посвідчення водія вноситься запис до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 265^–¹ КУпАП).

Читайте ще: Сотрудники в соцсетях: имеет ли работодатель право их контролировать?

Оформлення відсторонення

Відсторонення працівника від роботи чи виконання обов’язків за посадою оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця (додатки 1 і 2), який видається у строк, визначений поданням (постановою) компетентних органів (санітарних інспекторів, постанова прокурора тощо). У наказі слід зазначити не лише підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти, а й період, на який працівник відсторонюється від роботи. У такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно. Якщо неможливо встановити конкретний термін відсторонення, вказують, наприклад: «…на час проведення слідчих дій». У такому випадку після їх закінчення видається окремий наказ про допущення працівника до роботи. Працівник повинен ознайомитися з наказом під підпис, а в разі неможливості чи відмови складається відповідний акт. Запис про відсторонення до трудової книжки не вноситься.

Таміла Радченко, головний редактор журналу «Кадровик України»

Більше інформації читайте в журналі «Кадровик України» №6, 2018 р.