Фрілансер (від англ. freelancer) – це вільний працівник, самозайнята особа або позаштатний працівник, який виконує разове замовлення або тимчасову роботу без зарахування до штату компанії. Таке визначення наведено в листі Мінсоцполітики від 15 травня 2008 р. № 105/13/116-08, хоча можливі й інші тлумачення.


Праця фрілансерів має переваги як для роботодавців, так і для фрілансерів. Роботодавець має змогу платити тільки за якісно виконану фрілансером роботу, тобто за результат, а не за відпрацьований час. Співпрацю з фрілансером, який не перебуває в трудових відносинах з підприємством, можна припинити набагато простіше, ніж звільнити штатного працівника. Серед інших переваг роботи з фрілансерами – відсутність витрат на оплату відпусток і лікарняних, премії, створення й обладнання робочого місця. Економиться і час HR-фахівців, яким не потрібно опікуватися підбором, адаптацією фрілансерів, розробляти для них програми мотивації тощо.


Для фрілансерів беззаперечним плюсом є можливість вільно обирати проекти і працювати над найбільш цікавими і високооплачуваними з них, самостійно планувати свій робочий час, працювати вдома або в інших комфортних місцях – у парку, затишній кав’ярні, коворкінгу.


Існують і мінуси: фрілансер має сам забезпечувати себе роботою, що іноді призводить до тривалих періодів простою, а отже, й фінансової нестабільності. Крім цього, самостійна робота потребує від фрілансера більшої дисципліни та самомотивації.


Роботодавець, у свою чергу, не може повною мірою контролювати процес виконання роботи, не має достатніх важелів впливу на фрілансера, що може призвести до порушення строків, а іноді ставить під загрозу й виконання проекту.


Самозайняті особи


Згідно з пунктом 14.1.226 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.


Під незалежною професійною діяльністю в цьому випадку розуміють діяльність:


– наукову;


– літературну;


– артистичну;


– художню;


– освітню;


– викладацьку;


– діяльність лікарів;


– приватних нотаріусів;


– приватних виконавців;


– адвокатів;


– арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);


– аудиторів;


– бухгалтерів;


– оцінщиків;


– інженерів чи архітекторів;


– осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю;


– іншу подібну діяльність за умови, що особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.


Читайте ще:
                            5 серьезных ошибок при оформлении приказа о приеме на работу
            


Як оформити


Зазвичай фрілансер може сьогодні виконувати замовлення для однієї компанії, завтра – для іншої, післязавтра – працювати на себе. Але бувають випадки, коли фрілансер постійно виконує замовлення для однієї й тієї ж компанії, інколи навіть працює в її офісі. А іноді виникає необхідність оформити роботу фрілансера як штатного працівника компанії. Залежно від потреби з фрілансером може укладатися:


– цивільно-правовий договір, стороною якого може бути як фізична особа – підприємець, так і самозайнята особа;


– трудовий договір про надомну роботу.


Розглянемо переваги, недоліки та особливості кожного із способів оформлення праці фрілансерів.


Цивільно-правовий договір


Коли мова йде про разову роботу, то зазвичай вона оформлюється укладенням цивільно-правового договору (ЦПД). Йдеться про договір підряду, який регулюється главою 61 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ) та договір про надання послуг (глава 63 ЦКУ).


Підряд


Підряд передбачає виконання певної роботи, яку замовник доручає підряднику (в цьому випадку саме так називаються сторони договору, а не роботодавець і працівник). Замовник має прийняти та оплатити виконану роботу, а підрядник – на свій ризик її виконати.


Договір підряду укладається в тому випадку, коли результат роботи має матеріальний характер і може бути чітко визначений: виготовлення речей, їх обробка, переробка, ремонт тощо. Після виконання роботи її результат передається замовнику.


Зверніть увагу, що предметом договору підряду не можуть бути такі нематеріальні поняття, як управління процесом, контроль, керівництво тощо.


У договорі підряду визначається ціна роботи, строки її виконання, порядок оплати, права, обов’язки, відповідальність сторін та інші умови.


Договір про надання послуг


За договором про надання послуг виконавець надає за завданням замовника послугу, а замовник її оплачує.


Ключовою відмінністю цього виду договору від договору підряду є те, що послуга, за визначенням статті 901 ЦКУ, «споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності». Іншими словами, процес надання послуги відбувається одночасно з її отриманням. Наприклад, таксист надає пасажиру послугу з перевезення, а пасажир у цей же час її отримує; викладач надає освітні послуги, студент у цей же час їх отримує; консультант надає консультацію, клієнт її отримує тощо. Предметом цього виду договору можуть бути освітні, розважальні, інформаційні, юридичні, фінансові, консультаційні та інші послуги.


Договір про надання послуг визначає розмір оплати, строки надання послуг, порядок розірвання договору, взаємну відповідальність сторін та інші умови.


Особливості укладення ЦПД


Укладаючи договір підряду або договір про надання послуг, важливо пам’ятати, що вони не можуть підміняти собою трудовий договір. Якщо робота працівника передбачає виконання посадових обов’язків, які включають в себе і певні роботи, і послуги, і інші дії, з ним має укладатися трудовий договір. У протилежному випадку роботодавець несе відповідальність за статтею 265 КЗпП, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 30 мінімальних зарплат (у 2017 р. – 96 000 грн) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Щоб запобігти цьому, слід чітко визначити, який саме вид договору має укладатися, враховуючи ключові відмінності між трудовим та цивільно-правовими договорами.


Читайте ще:
                            4 причини обрати цивільно-правовий договір замість трудового
            


Трудовий договір про надомну роботу


Якщо фрілансер виконує роботи для певної компанії досить часто, є частиною команди, яка складається переважно зі штатних працівників, а в керівництва компанії є потреба мати більше контролю над процесом його роботи, доцільно буде укласти з таким фрілансером трудовий договір. Для того, щоб зберегти його свободу та певну автономність, фрілансера можна прийняти на надомну роботу.


Конвенція Міжнародної організації праці «Про надомну працю» від 20 червня 1996 р. № 177 визначає термін «надомна праця» як роботу, що особа (надомник), виконує:


– за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;


– за винагороду;


– з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші використовувані ресурси.


Трудові відносини з надомниками регулюються КЗпП і Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 р. № 275/17-99 (далі – Положення № 275). Зазначене Положення діє на території України в частині, що не суперечить законодавству України.


Відповідно до Положення № 275 надомники – це особи, які уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею з використанням знарядь праці та матеріалів, що виділяються підприємством, або таких, що придбані за рахунок цього підприємства. Адміністрація може дозволяти надомникам виготовлення виробів для підприємства з власних матеріалів та з використанням власних механізмів та інструментів.


Організація трудового процесу вдома допускається тільки за наявності необхідних житлово-побутових умов, а в окремих випадках, відповідно до загальних правил протипожежної безпеки та санітарії, така робота дозволяється тільки за згодою місцевих органів пожежної та санітарної безпеки.


Забороняється надавати надомникам види робіт, які створюють незручності для сусідів (гучна робота приладів або механізмів, шкідливі якості сировини або матеріалів, значні вібрації тощо). Житлово-побутові умови обстежуються адміністрацією підприємства за участю представників профспілки, а в деяких випадках – також представників санітарного або пожежного нагляду. Для цього створюється спеціальна комісія, до якої від адміністрації делегуються: начальник структурного підрозділу, до якого приймається працівник, начальник відділу кадрів, інженер з охорони праці, інші працівники. За результатами обстеження складається акт.


Трудовий договір з надомником бажано укласти у письмовій формі, передбачивши в ньому такі умови:


– розмір оплати праці;


– тривалість робочого часу;


– встановлені відрядні розцінки та норми виробітку;


– порядок і строки виплати заробітної плати;


– заходи матеріального або іншого заохочення;


– надання надомнику обладнання, інструментів та пристроїв, здійснення їх ремонту, а якщо працівник використовує свої інструменти та пристрої – умови компенсації їх зношування (амортизації);


– відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням роботи вдома (електроенергія, вода, Інтернет, телефонний зв’язок тощо);


– порядок і строки забезпечення надомників сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, необхідними для виробництва продукції, а в разі використання надомником власних матеріалів – порядок і строки відшкодування їх вартості;


– порядок і строки вивезення готової продукції;


– у разі доставки готової продукції працівником – порядок та умови оплати проїзду та часу, витраченого працівником на доставку;


– організація індивідуального навчання та підвищення кваліфікації надомника;


– відповідальність працівника за недотримання встановлених строків виготовлення продукції тощо.


На підставі трудового договору, укладеного в письмовій формі, або заяви працівника в разі укладення трудового договору в усній формі видається наказ про прийняття на роботу.


Надомникам зазвичай виплачується заробітна плата за виконану роботу за відрядною системою, але можлива й почасова система оплати праці. При цьому надомні працівники можуть працювати як на умовах повного, так і неповного робочого часу.


Законодавством не визначено порядку обліку робочого часу надомників, тому на практиці він зазвичай ведеться самим працівником, який надає на підприємство щоденні або щотижневі звіти.


Надомники мають право на всі види відпусток, передбачені Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР. Тривалість щорічної основної відпустки для надомників, як і для інших працівників, має становити не менше ніж 24 календарних дні.


Трудові книжки надомників ведуться в загальному порядку відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58. Запис про прийняття на роботу вноситься роботодавцем не пізніше тижневого строку з дня прийняття надомника на роботу, при цьому факт виконання працівником роботи вдома в трудовій книжці не зазначається.


Відповідно до пункту 2.4.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28 вересня 2005 р. № 286, надомники включаються до облікової кількості штатних працівників за кожний календарний день як цілі одиниці. На надомника, як і на інших працівників, заводиться особова справа, заповнюється особова картка № П-2.


Звільнення з роботи надомних працівників відбувається на загальних підставах, визначених КЗпП.


Читайте ще:
                            Ограничение совместной работы близких лиц: советы юристов
            


Який варіант оформлення обрати?


Під час вибору певного варіанту оформлення відносин з фрілансером враховуються потреби та інтереси кожної із сторін, умови укладення цивільно-правового та трудового договорів, вид виконуваної фрілансером роботи.


З фінансової точки зору більш вигідним для роботодавця є укладення цивільно-правового договору з фрілансером, який є фізичною особою – підприємцем. Це пов’язано з нарахуванням та утриманням єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, які здійснюються із заробітної плати найманого працівника або плати за цивільно-правовим договором «звичайної» фізичної особи. У разі укладення ЦПД з фізичною особою – підприємцем компанія виплачує йому тільки визначену договором плату, а ЄСВ та податки він сплачує самостійно.


Якщо ж порівнювати трудовий договір та ЦПД із звичайною фізичною особою, то витрати на оплату праці будуть майже однаковими, при цьому в разі укладення ЦПД роботодавець економить на відпустках, преміях та інших додаткових виплатах, не несе ризики, пов’язані з простоєм, оформлює менше документації. Однак, як вже згадувалось вище, слід бути обережними з укладенням ЦПД, адже якщо такий договір матиме ключові ознаки трудового, під час перевірки Держпраці, ДФСУ або органами місцевого самоврядування він може бути кваліфікований як трудовий договір, що призведе до накладення штрафу та зобов’язання оформити працівника в штат. Тому під час вибору варіантів оформлення праці фрілансерів можна порадити керуватися такими міркуваннями:


– якщо робота має разовий або тимчасовий характер, якщо від фрілансера вимагається конкретний, вимірюваний, попередньо узгоджений результат роботи, а процес її виконання, в деяких випадках також час і місце виконання значення не мають – можна укладати цивільно-правовий договір;


– якщо робота має постійний або тимчасовий характер і при цьому тісно пов’язана з бізнес-процесами компанії, вимагає від працівника не тільки результату, а й дотримання робочого процесу, передбачає складніші за своєю структурою функціональні обов’язки, підпорядкування штатним працівникам компанії, дотримання режиму роботи, правил внутрішнього трудового розпорядку, локальних нормативних актів компанії – положень, політик, правил і процедур тощо, має укладатися трудовий договір про надомну роботу.


Вікторія Галкіна,

консультант з кадрового адміністрування


З повним текстом статті можна ознайомитися в журналі «Кадровик України» № 5, 2017