Запитайте юриста: що робити, якщо роботодавець затримує або зменшує зарплату?

У вас є питання щодо працевлаштування, зарплати, атестації, звільнення або дискримінації на роботі? Ви вважаєте, що роботодавець порушує ваші права? Або навпаки – не впевнені, чи законні ваші вчинки стосовно компанії?

Редакція The Point продовжує рубрику «Запитайте юриста». У коментарях до кожного матеріалу рубрики ви можете ставити запитання, пов’язані з вашими робочими правами та обов’язками. І ми попросимо експертів – провідних фахівців у сфері трудового права – роз’яснити спірні моменти.

«Що робити, якщо роботодавець: повідомляє, що з наступного місяця зарплата зменшиться, затримує, не виплачує зарплату? Куди потрібно звертатися, щоб стягнути з роботодавця заробітну плату? Як отримати невиплачену частину зарплати?» – відповіді на запитання в черговому випуску.

Катерина Петрушина, юрист SDM Partners Law Firm

Дедалі частіше, щоб втриматися на плаву та не втратити своїх працівників, роботодавці вдаються до зменшення розміру заробітних плат. Працедавець, приймаючи таке рішення, має обґрунтувати його, а безпідставне зменшення, затримка або взагалі невиплата – є грубим порушенням трудового законодавства, за яке передбачається, зокрема, кримінальна відповідальність.

Оплата праці гарантована Конституцією, Кодексом, іншими нормативно-правовими актами:

Право своєчасно отримувати зарплату захищається законом (ч. 6 ст. 43 Конституції).
Власник не може самостійно вирішувати питання оплати праці, які погіршують встановлені законом, угодами, колдоговорами умови (ч. 4, 5 ст. 97 Кодексу та ст. 22 Закону).
Якщо умови оплати праці погіршуються/запроваджуються нові, про це працедавець має повідомити співробітника за 2 місяці (ст. 103 Кодексу).

Працедавець має підготувати відповідні документи та письмово повідомити про такі зміни працівника. Якщо попередні умови праці зберегти неможливо, а співробітник з новими не погоджується, він може відмовитися продовжувати роботу в нових умовах, за таких обставин трудовий договір припиняється за п. 6 ч. 1 ст. 36 Кодексу, та йому виплачується вихідна допомога.

Водночас у законодавстві немає вимог про те, що співробітника потрібно завчасно повідомити про простій та зменшення розміру зарплати, пов’язане з простоєм.

Час простою не з вини співробітника, зокрема, на час карантину, має оплачуватися з розрахунку не менше від двох третин тарифної ставки встановленого співробітникові окладу (ст. 113 Кодексу). Відтак за наявності документів, що підтверджують простій, дії працедавця щодо зменшення зарплати не нижче ніж на третину будуть правомірними (у такому випадку описані нижче кроки не застосовуються).

Що робити, якщо роботодавець повідомляє, що з наступного місяця зарплата зменшиться на третину?

Найголовніше, що може допомогти працівнику у захисті своїх інтересів, це знання прав, а саме: без вагомих підстав роботодавець не може зменшити розмір зарплати, затримати її або відмовити у виплаті.

Тому першим кроком працівника під час отримання повідомлення про зменшення розміру зарплати буде звернення до працедавця з офіційною заявою (у довільній формі), у якій необхідно запитати причину такого зменшення та вимагати відновити порушене право на виплату повного розміру зарплати, а також компенсувати частину невиплаченої зарплати (якщо вже є прострочення у виплаті).

Наприкінці такої заяви варто вказати, що у випадку незадоволення заяви, працівник буде змушений звернутися до Державної служби з питань праці, що може бути наслідком проведення позапланової перевірки працедавця та накладення штрафів, передбачених ст. 265 Кодексу, звернутися до профспілки та комісії з трудових спорів (якщо такі є), а також – до суду. Тому в організації обов’язково має бути документ, який підтверджує обґрунтованість зменшення розміру зарплати.

Якщо в організації є профспілка та комісія з трудових спорів (Комісія), після звернення безпосередньо до роботодавця, співробітник може звернутися до них. Звернення до Комісії не має обмежень у строках, водночас строк розгляду спору між співробітником та працедавцем становитиме 10 днів з дня подання заяви, а строк виконання рішення Комісії – лише три дні після закінчення 10-денного строку на оскарження, що свідчить про доволі оперативне вирішення питання. Однак, на практиці це рідко трапляється, оскільки не на всіх підприємствах існують профспілки та Комісії.
Наступним кроком (у випадку, коли вирішити спір із роботодавцем неможливо) – звернення зі скаргою до Держпраці та із позовною заявою – до суду.

Держпраці у своїх роз’ясненнях підкреслює, що співробітник може на будь-якому етапі звернутися до Держпраці зі скаргою на дії працедавця (форми звернень зазвичай знаходяться на сайті територіальних органів). Звернення є підставою для позапланової перевірки за дотриманням трудового законодавства та може бути наслідком стягнення штрафу з працедавця.

Звернення до Держпраці – право працівника, а не обов’язок. Водночас для відновлення порушених прав співробітник має звернутися з позовом до суду. Такий позов може бути надано до суду як за місцем реєстрації співробітника, так і працедавця. Залежно від обставин співробітник може просити суд стягнути заборгованість із виплати зарплати, компенсувати втрату частини зарплати у зв’язку із порушенням строків її виплати, а також відшкодувати моральну шкоду.

Для підготовки та подання позову до суду працівнику необхідно зібрати відповідні докази, що підтверджують порушення роботодавцем порядку виплати зарплати, зокрема:

докази перебування співробітника у трудових відносинах (посвідчена копія наказу, трудовий договір (за наявності), копія трудової книжки тощо);
докази, що підтверджують суми, які мають бути нараховані (документ, що підтверджує розмір зарплати, виписка з особового рахунку працівника, яка підтверджує розмір зарплати);
детальний розрахунок для суду тощо.

На жаль, процедура відновлення порушених прав в суді – питання не одного місяця, тому, якщо все ж таки спір перейде на цей етап, варто запастися терпінням та докласти усіх зусиль для лаконічного обґрунтування вимог та надання необхідних доказів.

Оскільки в разі безпідставної невиплати зарплати особам понад один місяць передбачається кримінальна відповідальність, співробітник також може звернутися до поліції із заявою про злочин, що і буде останнім кроком в алгоритмі захисту прав працівника.

Працедавець затримує/не виплачує зарплату: дії співробітника

Алгоритм у цьому випадку аналогічний тому, що був наведений вище. Першим кроком працівника буде звернення до роботодавця з офіційною вимогою щодо зазначення підстав затримки або невиплати заробітної плати та вимогою відновити порушені права. Подальші кроки залежатимуть від результату врегулювання спору.

Як отримати невиплачену частину зарплати?

У разі вирішення спору на користь працівника, роботодавець зобов’язаний буде перерахувати йому заробітну плату. Під час судового розгляду таке перерахування буде здійснено після набуття рішення законної сили.

Невиплата зарплати – що чекає на працедавця?

За затримку зарплати співробітникам понад 1 місяць/виплату не всієї суми – штраф (абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу), який накладає Держпраці (наразі – 18 000 грн).
Якщо порушені строки виплати заробітку, виплатили не всю суму – штраф 510-1 700 грн (ст. 41 КУпАП).
За безпідставну невиплату заробітку понад 1 місяць – штраф 8 500-17 000 грн або виправні роботи до 2 років + роботодавець не може працювати на певних посадах чи вести певну діяльність до 3 років (ст. 175 ККУ).

Для оперативного вирішення спору найважливішою буде комунікація із роботодавцем:

повідомте, що знаєте, що роботодавець такими діями порушує законодавство;
ознайомлені з процедурою відновлення своїх прав;
плануєте захищати свої права до останнього.

Вважаємо, що у переважній більшості випадків такі перемовини вирішуватимуться мирним шляхом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!